01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.01.2012 № 9/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання Криворотько В.В.,
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 11.01.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року,
у справі № 9/206 (суддя Бондаренко Г.П.),
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»
про стягнення 13 503,14 грн.,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» про стягнення заборгованості у розмірі 13 503,14 грн. за надані послуги договором №1 від 05.08.2009 року, з яких 12 399,56 грн. основної заборгованості, 855,58 грн. інфляційних витрат, 248,00 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 9/206 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
За апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 9/206 Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 14.11.2011 року, відповідно до ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
В судовому засіданні представники відповідача надали свої пояснення і заперечили проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.
Позивач у судових засіданнях надавав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.
11.01.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
У матеріалах справи наявна копія договору про надання послуг № 1 від 05.08.2009 року, де сторонами зазначено ФОП ОСОБА_2 та ЖБК «Учитель-3» (в особі ОСОБА_8) (а.с. 12), якою ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує позовні вимоги при зверненні до господарського суду міста Києва з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу про стягнення заборгованості у розмірі 13 503,14 грн. за надані послуги за вказаним договором.
Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що виконавець (позивач) зобов'язується підготувати відзив на позовну заяву та прийняти участь у якості представника замовника у судовому розгляді справи в господарському суді міста Києва за позовом ВАТ АК «Київводоканал» до ЖБК «Учитель-3» про стягнення боргу. Згідно пункту 2 замовник зобов'язується виплатити виконавцю 3000 грн. за дії передбачені пунктом 1 даного договору. Відповідно до п. 3 у разі винесення судом рішення про відмову в позовних вимогах позивачу (частині позовних вимог) або прийняті мирової угоди на користь ЖБК «Учитель-3» замовник зобов'язується сплатити крім суми передбаченої п.2 цього договору 7 % від відмовленої суми позовних вимог.
Посилаючись на умови вказаного договору та провівши власний математичний розрахунок скаржник вимагав стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 399,56 грн. боргу та штрафних санкцій у сумі 1 103,58 грн.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду при дослідженні умов спірного договору встановлено, що договором (п.1) не визначено предмет договору, оскільки не вказано конкретної господарської справи по якій здійснюватиметься представництво та не зазначено розміру суми стягнення.
Датою підписання договору на який в обґрунтування своїх вимог посилається апелянт є 05.08.2009 року (а.с.12). З тексту вказаного договору вбачається, що позивач зобов'язується здійснити представництво інтересів ЖБК «Учитель-3» як відповідача у справі за позовом до нього ВАТ АК «Київ водоканал», в т.ч. і підготувати відзив на позовну заяву та прийняти участь у судовому розгляді справи.
В той же час на момент підписання наданого позивачем договору (05.08.2009 р.) провадження у справі № 1/62 місцевим господарським судом порушено не було (було порушено лише 25.01.2010 року згідно тексту рішення у вказаній справі від 08.10.2010р. (а.с.31). Таким чином, станом на момент підписання договору від 05.08.2009р. був відсутній предмет, визначений у договорі, судовий розгляд справи № 1/62 розпочатий не був, що ставить під сумнів достовірність даного договору як доказу. З огляду на положення ч. 1 ст. 64 ГПК України щодо триденного терміну визначеного законом для винесення ухвали про порушення провадження у справі з моменту прийняття позовної заяви, сумнівною є і дата 05.08.2009 року укладення спірного договору.
Рішенням членів правління ЖБК «Учитель-3», яке оформлене протоколом №1 від 04.12.2007 року Головою правління обрано Кондратьєва С.Г. (а.с. 63), зазначене також підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 80).
Проте, як вбачається з договору №1 від 05.08.2009 року, він підписаний Ульченковим В.В., який начебто діяв від імені кооперативу у якості Голови правління ЖБК «Учитель-3», що суперечить вимогам ст.203 ч.2 ЦК України щодо наявності у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є необхідним для чинності правочину.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 04.12.2007 року від імені ЖБК «Учитель-3» у якості Голови правління мав діяти - Кондратьєв С.Г.
Щодо посилань апелянта на рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 2-1269/2008 від 31.12.2008 року (а.с. 64-67), то у зазначеному рішенні не встановлено преюдиціального факту перебування станом на 05.08.2009 року на посаді Голови ЖБК «Учитель-3» ОСОБА_8., проте вказаним рішенням задоволено позовні вимоги ЖБК «Учитель-3», зобов'язано ОСОБА_8., ОСОБА_6, передати Кондратьєву С.Г. установчі документи, фінансово-бухгалтерські документи, печатку та кутовий штамп ЖБК «Учитель». Вказане рішення також доводить відсутність повноважень у ОСОБА_8., станом на 05.08.2009 року.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.1), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.2), також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України, а недійсний правочин в свою чергу не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України)
З врахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що договір № 1 від 05.08.2009 року не відповідає визначеним ст. 203 ЦК України вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує доводи представників відповідача про здійснення представництва інтересів ЖБК «Учитель-3» у місцевому господарському суді ОСОБА_7, а не позивачем, які підтверджуються копією довіреності № 1 від 12.11.2009 року, яку повноважний голова правління ЖБК «Учитель-3» Кондратьєв С.В видав ОСОБА_7 (а.с. 42) та копією рішення господарського суду міста Києва у справі 1/62 (а.с. 31).
Згідно вимог ст.28 ГПК України, представниками юридичних осіб в господарському суді можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства (організації) за підписом керівника або іншої уповноваженої особи, яка має бути посвідчена печаткою підприємства. На підтвердження наявності у позивача ОСОБА_2 повноважень на здійснення представництва, оформлених у встановлених законом порядку, останнім не було надано відповідних доказів. В матеріалах справи відсутня довіреність, яка б видавалася відповідачем позивачу на здійснення представництва у суді.
Зазначене з врахуванням вимог ст. 28 ГПК України свідчить про відсутність у позивача повноважень щодо здійснення представництва в судових засіданнях в інтересах відповідача
Враховуючи вищенаведені обставини в ОСОБА_8. були відсутні повноваження на підписання спірного договору на представництво інтересів ЖБК «Учитель-3», а отже відповідач ЖБК «Учитель-3» в особі уповноважених органів не укладав з позивачем договір на підставі якого могли б виникнути відповідні права та обов'язки в останнього щодо здійснення представництва в суді.
Згідно положень ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
У відповідності до ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Отже враховуючи, що рішенням загальних зборів членів правління ЖБК «Учитель-3», яке оформлене протоколом № 1 від 04.12.2007 року (легітимність якого встановлена рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31.12.2008 року у справі № 2-1269/2008) Головою правління обрано Кондратьєва С.Г., саме він з 04.12.2007 року був уповноваженою установчими документами особою, яка вправі була підписувати довіреності від імені відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства ( ч. 3 ст. 237 ЦК України). Не є представником особа, яка хоч діє в чужих інтересах, але від власного імені ( ч. 2 ст. 237 ЦК України).
Враховуючи зазначені норми законодавства судова колегія приходить до висновку, що присутність позивача у судовому засіданні 08.10.2010 року при розгляді господарським судом міста Києва справи № 1/62 за відсутності законних на те підстав, не може свідчити про надання послуг із представництва інтересів відповідача у суді.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмету договору. В той же час, договір на який в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, вимогам закону не відповідає, оскільки у договорі відсутнє визначення його предмету (не вказано номер справи, суму стягнення).
З врахуванням викладеного, вказаний договір не може бути належним доказом на підтвердження доводів позивача, оскільки з його тексту не вбачається пов'язаність цього договору саме із справою № 1/62.
Таким чином, для встановлення факту укладення договору та досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, суду необхідно встановити наявність волі юридичної особи на укладення такого договору (з погодженням всіх істотних умов) саме уповноваженою особою (керівним органом) юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір № 1 від 05.08.2009 року не може бути підставою для виникнення і стягнення заборгованості з ЖБК «Учитель-3».
Отже посилання скаржника в апеляційній скарзі на виконання з свого боку умов спірного договору, не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством передбачено волевиявлення двох сторін при укладенні цивільно-правової угоди (договору) проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження волевиявлення з боку відповідача на укладання спірного договору.
Щодо посилань апелянта на п. 3 спірного договору щодо обов'язку відповідача у разі винесення судом рішення про відмову в позовних вимогах (частині позовних вимог) або прийняття мирової угоди на користь ЖБК «Учитель-3» сплатити крім суми передбаченої пунктом 2 спірного договору ще і 7 % від відмовленої судом позивачу суми позовних вимог (що за розрахунками ФОП ОСОБА_2 становить 10 899,56 грн.) судова колегія зазначає, що вказані посилання скаржника є безпідставними, із матеріалів справи не вбачається, як саме ФОП ОСОБА_2 міг вплинути на результати розгляду справи № 1/62 господарським судом міста Києва, докази на підтвердження зазначеного відсутні.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 9/206 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 9/206 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 9/206 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.