"30" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1792/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Мацюри П.Ф.
(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 30.10.2012 року № 870)
При секретарі Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гордієнко М.В., за довіреністю;
від відповідача: Свириденко Д.І., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"
на рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2012 року
по справі № 5017/1792/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Істек", м. Донецьк, вул. Майська, 66
до Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
про стягнення 13 829, 74 грн.,-
У червні 2012 року ТОВ „Істек" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ДП „Одеська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 13829,74 грн.
Відповідач надав заперечення на позов від 10.07.2012р., в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 серпня 2012 року по справі № 5017/1792/2012 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2012 року по справі № 5017/1792/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 29.11.2011р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ТОВ „ІСТЕК" (відправник) відправлений на адресу ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (одержувач) вантаж -горішок коксовий (клас добірності 10-25 мм) в т.ч. у вагоні № 67856419 у кількості 45000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51610582.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що горішок коксовий навантажений у вагон засобами вантажовідправника навалом, у вологому стані, вантаж змерзається. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 1-3,5,6,8 р. 2 прил. 14 СМГС гл.1 п. 4.1., 4.3,4.11, 7.1, 7.3,8.2. Маркування вантажу здійснено по всій площі вагону. Тара перевірена.
Під час перевезення цього вантажу на станції Ясинувата Донецької залізниці складений акт загальної форми №5648 від 01.12.2011р., в якому встановлено, що навантаження вантажу у вагоні № 67856419 вище бортів на 500 мм, нерівномірне покриття снігом, з правого боку нещільне примикання 2 люка до поперечної балки та в обшивці кузову наявні 2 щілини, незначна теча вантажу між 1 і 2 люками шириною 1700 мм, довжиною 1500 мм, глибиною 600 мм, течу усунули, щілини заклали.
При контрольному переваженні вагону № 67856419 на тензометричних вагах на станції Тимково Одеської залізниці складений акт загальної форми № 2943 від 04.12.2011р., в якому встановлено, що нетто по документу 45000 кг, тара 21200 кг, брутто по протоколу 60200 кг. При огляді з оглядової вишки встановлено, що у вагоні № 67856419 вантаж завантажений навалом, вище бортів, промаркований вапном, а по документу значиться „навантажений шапкою та промаркований вапном", наявні воронкоподібні поглиблення над 1,2 тележками, у місці поглиблення маркування порушено, праворуч по ходу потягу наявний зазор між шкворневою балкою та другим вивантажувальним люком, розмір якого визначити неможливо із-за зовнішнього закладення. Ліворуч по ходу потягу між 5-м вивантажувальним люком та поперечною балкою наявний зазор шириною 40 мм на всю довжину люка. На момент огляду вагону теча відсутня, зазор перекритий ззовні вагону дошкою та паклею, інші люки закриті щільно. Вагон простоює в очікуванні маневрового локомотиву для подачі на знеструмлену колію та переваженні на статистичних вагах.
Після огляду вагону № 67856419 на знеструмленій колії встановлено навантаження у вагоні вище бортів на 500 мм, праворуч по ходу потягу наявні поглиблення над 1-2 вивантажувальними люками шириною 1700 мм, довжиною 3000 мм, глибиною 800 мм, ліворуч по ходу потягу наявні поглиблення над 5-6 вивантажувальними люками шириною 2300 мм, довжиною 3700 мм, глибиною 1200 мм, про що складений акт загальної форми 2944 від 04.12.2011р., в якому також зазначено, що вантаж промаркований вапном на станції Тимково Одеської залізниці та вагон відчеплений для складання комерційного акту.
Також на станції Тимково Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону № 115 від 04.12.2011р. в якому встановлено, що вагон № 67856419 технічно справний, а також зроблений висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок наявних зазорів: по ходу потягу між шкворневою балкою та 2-м вивантажувальним люком, розмір яких встановити неможливо у зв'язку із зовнішнього закладення та ліворуч по ходу потягу між 5-м вивантажувальним люком та поперечною балкою шириною 40 мм на всю довжину люка. Вантажовідправник перед завантаженням наявні зазори міг бачити, але заходів по усуненню не вжив.
У комерційному акті АА № 057431/175/394, який складений на станції Тимково Одеської залізниці 04.12.2011р., встановлені обставини щодо порушення маркування; щодо недостачі вантажу у кількості 6100 кг внаслідок наявних зазорів праворуч по ходу потягу між шворневою балкою та 2-м вивантажувальним люком, розміри яких визначити неможливо у зв'язку із зовнішнім закладенням та ліворуч по ходу потягу між 5-м вивантажувальним люком та поперечною балкою шириною 40 мм на всю довжину люка, щодо наявності воронкоподібних поглиблень праворуч по ходу потягу над 1-2 вивантажувальними люками шириною 1700 мм, довжиною 3000 мм, глибиною 800 мм та ліворуч по ходу потягу над 5-6 вивантажувальними люками шириною 2300 мм, довжиною 3700 мм, глибиною 1200 мм. Також у комерційному акті зазначено, що для усунення подальшої втрати вантажу зазори ущільнені за допомогою дошки і паклі, доступ до вантажу усунений та поглиблення промарковані вапном.
При надходженні вантажу у вагоні № 67856419 на станцію призначення Ізмаїл Одеської залізниці (досилочна накладна № 40606287), різниці між комерційним актом, складеним на станції Тимково Одеської залізниці не виявлено, про що свідчить відповідний запис у комерційному акті, та вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику, що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній та відповідає вимогам ст.133 Статуту залізниць України, а вантажовідправником поданий позов до суду про відшкодування вартості недостачі вантажу з перевізника.
Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, із врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу, становить 5200 кг, а її вартість 13829,74 грн., виходячи із вартості вантажу 2284,85 грн., яка вставлена у довідці ТОВ „Істек" від 16.07.2012р. №01-1014.
Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 909, 917, 918 ЦК України, ст. 308 ГК України, ст.ст. 6, 32 Статуту залізниць України та вірно встановив, що завантаження вантажу у вагон № 67856419 здійснювалося відправником (позивач).
У п. 5, п.6. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, які затверджені Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987 встановлено, що поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється та з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
У параграфах 3-5 розділу 2 Технічних умов розміщення на рухомому складі вантажів мілких фракцій, що перевозяться без тари передбачено, що в незалежності від роду вантажу, який містить дрібні фракції, поверхня після його завантаження на відкритий рухомий склад повинна бути розрівняна, а при необхідності ущільнена.
Згідно з відмітками відправника у залізничній накладній, вантаж у вагоні №67856419 розміщений й закріплений згідно з 1-3,5,6,8 р. 2 прил. 14 СМГС гл.1 п. 4.1., 4.3,4.11, 7.1, 7.3,8.2. Також відправником вжиті такі заходи щодо схоронності вантажу, як нанесення захисного маркування і вантаж зданий до перевезення залізниці, якою в свою чергу вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду без жодних зауважень щодо його завантаження.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим, у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Господарський суд дійшов до вірного висновку, що обставини, які встановлені в актах загальної форми та у комерційному акті щодо наявності воронкоподібних поглиблень праворуч по ходу потягу над 1-2 вивантажувальними люками шириною 1700 мм, довжиною 3000 мм, глибиною 800 мм та ліворуч по ходу потягу над 5-6 вивантажувальними люками шириною 2300 мм, довжиною 3700 мм, глибиною 1200 мм, щодо порушення маркування свідчать про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення, що в силу вимог ст.111 Статуту залізниць України є підставою для покладення відповідальності за недостачі вантажу на перевізника.
Судова колегія погоджується з тим, що господарський суд не прийняв до уваги в якості підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника обставини щодо наявності зазорів у вагоні №67856419.
Також суд першої інстанції правильно послався на ст. 31 Статуту залізниць України та п.3.9. Роз'яснень ВГСУ від 29.09.2008 N 04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та вірно встановив, що про непридатність вагонів у комерційному призначенні йдеться у випадку псування або пошкодження вантажу, а не його втрати, а тому наявність зазорів у вагоні №67856419 не свідчить про непридатність вагонів до перевезення у комерційному призначенні та не можуть бути підставою для відповідальності вантажовідправника. Поряд з цим, розмір завантаженого вантажовідправником у вагон №67856419 горішку коксового становить 10-25 мм, а відповідно до п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вжиття вантажовідправником додаткових заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів передбачено перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції. У п.4 вказаних Правил встановлено, що дрібні фракції це частки, розмір яких не перевищує 13 мм.
Господарський суд правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що позивач не надав до суду контракт №171/2011 від 08.11.2011р. та специфікацію №1, оскільки вказаний контракт та специфікація не мають відношення для вирішення даного спору по суті, підставою якого є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення вантажу. Більш того, судова колегія зауважує на тому, що про наявність контракту та специфікації зазначено у п.15 залізничної накладної „Відмітки не обов'язкові для залізниці".
Згідно з розрахунком позивача, вартість відповідальної недостачі вантажу у вагоні №67856419 становить 13829,74 грн. Вартість відповідальної недостачі вантажу визначена на підставі довідки вантажовідправника, що відповідає вимогам ст.115 Статуту залізниць України, згідно з якою вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. При цьому, розрахунок вартості недостачі вантажу, який на вимогу господарського суду здійснений відповідачем, відповідає розрахунку позивача.
Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище, а господарський суд дійшов до вірного висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2012 року по справі № 5017/1792/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 05 листопада 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: П.Ф. Мацюра