Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2012 р.Справа № 5023/4708/12 вх. № 4708/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Захарченко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Снітко Ю.Л., дов. № б/н від 03.01.2012р.
відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Імпап", м. Дніпропетровськ
до ПАТ "ВП "Твін-Друк", м. Харків
про стягнення 83513,00грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 74411,37грн. основного боргу, 5751,09грн. пені та 3350,54грн. - 3% річних. Свої вимоги обгрутовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором поставки № ИМ-006866 від 04.01.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити позов.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
04 січня 2011 року між ТОВ „Імпап" (надалі - позивач) та ПАТ "ВП "ТВІН-ДРУК" (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки № ИМ-006866 (надалі - Договір). За умовами укладеного Договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товар в асортименті, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити цей товар своєчасно за узгодженою ціною. Найменування, кількість та ціна товару, узгоджується сторонами у накладних, які є невід*ємною частиною Договору.
Пунктом 6 Договору сторони домовилися, що розрахунки за договором проводяться в національній валюті України - гривні, датою оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються як шляхом 100 % попередньої оплати товару так і з відстрочкою платежу терміном 30 календарних днів з моменту поставки шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов Договору та взятих на себе зобов*язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74411,37грн., що належним чином підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями накладних №№ ИМ-0070079 від 19.01.2011р., ИМ-0070323 від 16.02.2011р., ИМ-0070351 від 17.02.2011р., ИМ-0070538 від 17.03.2011р., ИМ-0070679 від 30.03.2011р., ИМ-0070937 від 27.04.2011р., та відповідними довіреностями на отримання.
Однак, відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед ТОВ "Імпап" виникла заборгованість в розмірі 74411,37грн., яка до цього часу не погашена.
Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію № 1 від 31.08.2012р. з вимогою погасити заборгованість. Однак відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 74411,37грн. боргу за поставлений товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3350,54грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.1. Договору поставки передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожний день прострочки.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 5751,09грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1670,26грн. покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства "Виробниче Підприємство "ТВІН-ДРУК" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 149, іпн. 234540320391, код ЄДРПОУ 23454034, в тому числі р/р 26000030003763 в філії Унікредітбанк ТОВ м. Київ, МФО 300744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпап" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12, код ЄДРПОУ 30198424, ІПН 301984204627, в тому числі п/р № 26002304076901 у ФАБ "Південний" в м.Дніпропетровську, МФО 306458) 74411,37грн. основного боргу, 5751,09грн. пені та 3350,54грн. - 3% річних та 1670,26грн. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 02.11.2012 р.
Суддя Присяжнюк О.О.