Іменем України
12 червня 2012 року Справа № 2-9/1862-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Котлярової О.Л.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Житловик-5" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 13.02.2012 у справі № 2-9/1862-2010
за позовом комунального підприємства "Житловик-5" (вул. Конституції, 32,Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)
до Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лінійна, 10, Євпаторія, 97400)
третя особа: Управління міського господарства Євпаторійської міської Ради (вул. А. Ахматової, 21, Євпаторія, 97400)
про визнання договору укладеним
Комунальне підприємство "Житловик-5" звернулось до господарського суду Автномної Республіки Крим із позовом до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", у якому просило просило прийняти пункт 2.1 та розділ 7 договору від 27 січня 2010 року, за яким не досягнуто згоди, у редакції комунального підприємства «Житловик-5»та визнати договір на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії від 27 січня 2010 року, укладеним у єдиній редакції, погодженій сторонами на розширеній спільній нараді 27 січня 2010 року.
Ухвалою суду від 06 червня 2011 року було залучене до справи у якості третьої особи не заявляючої самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача, Управління міського господарства м. Євпаторії.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13 лютого 202 року у позові комунального підприємтсва „Житловик-5" відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, комунальне підприємство звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначений судовий акт скасувати, як прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 17 квітня 2012 року, суддя Воронцова Н.В., у зв'язку з відпусткою була змінена у складі колегії на суддю Проценко О.І.
У судове засідання представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Від комунального підприємства "Житловик-5" до початку слухання справи надішло клопотання розглянути справу за відсутності його представника та апеляційну скаргу задовольнити.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Так як явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2009 року орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" направило на адресу позивача два примірника проекту договору купівлі-продажу теплової енергії № 600 від 31 грудня 2009 року з проханням підписати, скріпити печаткою та повернути один примірник договору підприємству.
12 січня 2010 року листом № 7 комунальне підприємство "Житловик-5" повідомило, що відмовляється від пропозиції відповідача та звертається з пропозицію укласти договір купівлі-продажу теплової енергії на інших умовах, у зв'язку з чим направляє два примірника договору.
На підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 31 від 15 січня 2010 року виконавцями послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення в обслуговуваному житловому фонді міста визначені комунальні підприємства „Житловик -1, 2, 3, 4, 5" та „Гарант"; комунальним підприємствам „Житловик- 1, 2, 3, 4, 5" та „Гарант" доручено укласти з виробником теплової енергії - орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" договори купівлі-продажу теплової енергії відповідно до діючого законодавства.
22 січня 2010 року орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" направило на адресу позивача лист, де зазначив, що запропонований ним проект не може бути підписаний та розглянутий, оскільки не відповідає вимогам ст..ст. 180,181 ГК України та ст.. 628 ЦК України, а також не зазначені усі істотні умови договору.
Протоколом спільної наради за участю представників управління міського господарства міста Євпаторії, комунальних підприємств „Житловик -1, 2, 3, 4, 5", „Гарант" та орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в собі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" від 27 січня 2010 року було досягнуто згоди за умовами договору купівлі-продажу теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Житловик-5" разом з супровідним листом №59 від 09.02.10 р. на виконання рішення спільної наради, направило на адресу Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" проект договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у двох екземплярах.
Євпаторійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" листом від 19.02.10 р. вих. №470 відмовилась від підписання договору, посилаючись на те, що у проекті договору не згоджені суттєві умови договору.
Вказані обставини і стали підставою для звернення комунального підприємства "Житловик-5" до господарського суду з відповідним позовом.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частині 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Позивач з супровідним листом від 09.02.10 р. №59 направив на адресу відповідача проект договору на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії від 27.01.10р. з додатками №№1-4,7 для його підписання, однак відповідачем даний проект договору був повернутий не підписаним з посиланням, що ним не узгоджені суттєві умови договору (лист від 19.02.10р. вих. №470).
Позивач у позивної заяві просить прийняти п.2.1 і розділ 7 договору від 27.01.10р., за якими не досягнуто згоди у своєї редакції.
Зі змісту проекту спірного договору не вбачається, що сторони прийшли до узгодження всіх суттєвих умов договору, у тому числі предмету договору.
Позивач також просить суд визнати договір на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії від 27.01.10р. укладеним у єдиній редакції, погодженій сторонами на розширеному спільному засіданні 27.01.2010р.
Однак, договір у вигляді єдиного документа з відповідними підписами та печатками сторін, що свідчило б про його узгодження не вказаному розширеному засіданні, ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції позивачем наданий не був.
Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно п.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постачання гарячої води та опалення за змістом ст.1 та ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг.
Згідно ст.19, ст.22 Закону та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, пункт 2.1 (опалювальні площі) та розділ 7 (відповідальність сторін) договору відповідачем залишились не узгоджуваними, у той час як частинами 3 та 4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Крім того, позивач у позовній заяві не зазначає зміст договору, його умови та відповідні пункти договору, в редакції яких просить зобов'язати орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" укласти договір.
За даних обставин підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Житловик-5" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2012 у справі № 2-9/1862-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді О.Л. Котлярова
О.І. Проценко
Розсилка:
1. комунальне підприємство "Житловик-5" (вул. Конституції, 32,Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
2. орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)
3. Євпаторійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лінійна, 10, Євпаторія, 97400)
4.Управління міського господарства Євпаторійської міської Ради (вул. А. Ахматової, 21, Євпаторія, 97400)