"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2187/2012
За позовом Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ"
про стягнення 39479,05грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Земляков О.А. - за дорученням
Від відповідача: Голєнева О.І. -за дорученням
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 37 139,03 гривень, пеню у сумі 1 949,30 гривень та 3% річних у сумі 390,72 гривень, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем при поданні позовної заяви судові витрати у розмірі 1609,50 грн. судового збору.
Ухвалою від 30 липня 2012 року було порушено провадження у справі №5017/2187/2012 та призначено до розгляду.
06.09.2012 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням продовжити строк розгляду справи в порядку ст..69 ГПК України та ухвалою суду від 6 вересня 2012 року строк розгляду справи продовжено до 13 жовтня 2012 року.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2012 року справу 5017/2187/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І у відпустці.
Ухвалою від 15 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження суддею Оборотовою О.Ю. та призначено до розгляду на 5 листопада 2012 року.
15.10.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача визнає частково на суму 37 139,03 гривень.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року справу 5017/2187/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. у зв'язку з поверненням з відпустки судді Гуляк Г.І. та ухвалою від 17 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 5 листопада 2012 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
01 лютого 2008 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1456, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими договором.
За умовами п. 2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу на опалювання, вентиляцію та горяче водопостачання об'єкта по вул.. Головатого, 40/42 у місті Одеса.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору Споживач прийняв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені Договором.
Згідно п. 5.1. Договору в облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування" розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради. Так у спірний період з 01 лютого 2012р. по 01 липня 2012р. тарифікація вартості спожитої електроенергії здійснювалась згідно постанови Національної комісії регулювання ринку електроенергетики України від 30.09.2011 року за №133.
Положеннями п. 6.6 Договору встановлено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову електроенергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Умовами п.10.1 Договору передбачався строк його дії по „01" лютого 2009 року.
Згідно до умов п. 10.4, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Як вбачається з пояснень представника позивача, дія Договору неодноразово продовжувалась, за відсутності заперечень жодної із сторін в порядку п. 10.4 Договору.
Відповідно до даних розрахунку позивача проведеного на момент звернення з позовними вимогами за період з 01 лютого 2012р. по 01 липня 2012р., відповідачем не сплачено повну вартість спожитих послуг, у зв'язку з чим на момент звернення з позовними вимогами за товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" рахується заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 37 139,03 гривень, яка підтверджується даними розрахунків позивача.
Відповідно до п. 7.2.3 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.
У зв'язку з простроченням сплати вартості спожитої теплової енергії, позивачем здійснено розрахунок пені та 3% річних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість в сумі 37 139,03 гривень, заборгованість по сплаті пені в сумі 1 949,30 гривень, 3% річних у сумі 390,72 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасної сплати вартості фактично спожитої теплової енергії та направлені на стягнення наявної заборгованості в сумі 237 139,03 гривень, пені в сумі 1 949,30 гривень, 3% річних у сумі 390,72 гривень.
Відповідач в свою чергу заперечує проти стягнення штрафних санкцій та зазначає, що порушення з несвоєчасної оплати боргу не причинило значних збитків позивачу, посилаючись на п.2 ст. 233 ГК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення основної заборгованості в розмірі 37 139,03 гривень підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.7 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 1 949,30 гривень, 3% річних в сумі 390,72 гривень, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення основного боргу, пені та 3% річних підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 37 139,03 гривень, пені в сумі 1 949,30 гривень та 3% річних у сумі 390,72 гривень.
Також на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого,40/42, код ЄДРПОУ 34995861, р/р 26004001509001 Банк АКБ „Імексбанк" МФО 388584) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код 34674102; р/р 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 37 139 (тридцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 3 копійки, 1 949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 30 копійок пені, 390 (триста дев'яносто) гривень 72 копійки 3% річних, 1609 (тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.012 року.
Суддя Гуляк Г.І.