"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2111/2012
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До відповідача: Одеської міської ради
про визнання права власності
суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, у які просить суд визнати за ним право власності на не житлове приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 32,5 кв. м.
Відповідач - Одеська міська рада проти задоволення позовних вимог заперечує, що вбачається з наданого суду письмового відзиву повноважного представника.
В судовому засіданні 17.10.2012р. представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що даним представником тільки 17.10.2012р. було укладено відповідний договір на представництво інтересів позивача ФОП ОСОБА_1, і йому потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи та для надання витребуваних судом документів. Дане клопотання було задоволено судом, розгляд справи було відкладено на 05.11.2012р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
26.02.1997р. на спільному засіданні правління та профкому ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" було прийнято рішення погодитись із пропозицією лікаря-стоматолога ЗАТ „ОФТТ" ОСОБА_1 про виділення йому у користування під стоматологічний кабінет для обслуговування співробітників фабрики, за пільговими цінами, та населення міста, приміщення колишнього буфету, що складається з 2-х кімнат загальною площею 34 кв. м, розташоване на першому поверсі гуртожитку ЗАТ „ОФТТ" по АДРЕСА_1. Наведене вбачається з виписки із протоколу спільного засідання №2 від 26.02.1997р. залученої до матеріалів справи (а.с. 8).
04.08.1997р. між ЖКО Одеської фабрики технічних тканин (Домоуправління) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено типовий договір на оренду нежилих приміщень у відомчих будинках №5, згідно умов якого Домоуправління здало, а Орендар прийняв у орендне користування нежиле приміщення під стоматологічний кабінет по АДРЕСА_2 площею 33 кв. м строком користування з 04.08.1997р. по 31.12.2000р.
18.12.1997р. згідно Розпорядження Іллічівськом районної адміністрації м. Одеси №1154 було затверджено проект на реконструкцію буфету ЗАТ „ОФТТ" під зубопротезний кабінет та дозволено проведення реконструкції.
Актом державної технічної комісії від 03.06.1998р. підтверджено готовність об'єкта - стоматологічного кабінету площею 32,7 кв. м до введення у експлуатацію.
Згідно відомості про матеріальні затрати ОСОБА_1 при реконструкції існуючих приміщень буфету під стоматологічний кабінет по АДРЕСА_1, узгодженої з ЖКО Одеської фабрики технічних тканин, вартість реконструкції склала 5086 грн.
29.12.2000р. між ЖКО Одеської фабрики технічних тканин (Орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено типовий договір на оренду нежилих приміщень у відомчих будинках №5, згідно умов якого Орендар здав, а Орендар прийняв у орендне користування нежиле приміщення під стоматологічний кабінет по АДРЕСА_1 площею 32,8 кв. м строком користування з 01.01.2001р. по 31.12.2011р.
05.02.2007р. на спільному засіданні правління та профкому ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" було прийнято рішення визнати вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на приміщення стоматологічного кабінету, розташованого в корпусі 1 гуртожитку фабрики по АДРЕСА_1, у повному обсязі, однак з огляду на те, що фабрика не може видавати документ на право власності, рекомендовано ОСОБА_1 звернутись із вказаним питанням до суду. Вказане рішення правління та профкому ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" оформлене протоколом №1, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 18).
12.02.2007р. згідно акту (а.с. 20) приміщення стоматологічного кабінету площею 34 кв. м, розташоване на першому поверсі будівлі АДРЕСА_1, передано у власність ОСОБА_1 для отримання останнім правовстановлюючого документа на вказане приміщення у встановленому законодавством порядку.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.05.2008р. №528 (а.с. 52-53) було затверджено акти приймання -передачі з колективної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси жилого будинку, гуртожитків та інженерних мереж, що належать ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин", які розташовані за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, доручено КП „МБТІ та РОН" провести технічну інвентаризацію вказаних об'єктів нерухомості, підготувати свідоцтва про право власності та провести державну реєстрацію прав власності на вказані об'єкти нерухомості за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Згідно залучених до матеріалів справи технічних паспортів на спірний об'єкт нерухомості - приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 складених на ім'я ОСОБА_1 (копія а.с. 86-87) та територіальної громади м. Одеси (копія а.с. 88-90), площа спірного приміщення складає 32,5 кв. м.
Згідно залученого до матеріалів справи копії листа КП „Одеське МБТІ та РОН" від 05.09.2012р. №9875-02/256, станом на 05.09.2012р. державна реєстрація прав власності на об'єкт площею 32,5 кв. м по АДРЕСА_1 не проводилась.
Позовні вимоги у справі обґрунтовані набуттям Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на спірне майно згідно рішення колишнього власника вказаного майна ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" та фактичної передачі такого майна у власність позивачу, однак без передачі відповідного правовстановлюючого документа позивачу. З наведених підстав позовні вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості направлені до Одеської міської ради, як правонаступника ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" щодо прав власності на дане приміщення відповідно до рішення виконкому ОМР №528 від 20.05.2008р.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак, відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заявлені на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та обґрунтовані тим, що відповідач -Одеська міська рада не визнає право власності позивача, яке, на думку позивача, набуте на законних підставах, що підтверджується поданими суду доказами: протоколом спільного засідання правління та профкому ЗАТ „Одеська фабрика технічних тканин" №1 від 05.02.2007р. та актом приймання передачі спірного майна у власність позивача.
З положень ст. 328 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень ст. ст. 34, 35 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Як вбачається з пояснень представника позивача, правовстановлюючі документи на спірний об'єкт нерухомості Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не набувались, відповідно, правовстановлюючих документів, визначених у переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5, у позивача не має.
Будь яких правочинів, які б засвідчували перехід права власності на спірне приміщення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладалось, тому будь-яких правових підстав на спірний об'єкт нерухомості, у позивача не має.
В силу вимог ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Як було встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.05.2008р. №528 було затверджено акти приймання -передачі з колективної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси будівлі за адресою, АДРЕСА_1. Фактично вказаним рішенням будівля та наявне у ній спірне приміщення площею 32,5 кв. м перейшло до комунальної власності Одеської міської ради.
Відповідно до положень ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Таким чином, саме Одеська міська рада, у розумінні положень ст. 327 та ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном.
Більш того, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звертався у встановленому порядку до Одеської міської ради та яким чином законні права та інтереси позивача у розумінні положень ст. 1 ГПК України були порушені Одеською міською радою.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Повний текст рішення складено 07.11.2012р.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Д'яченко Т.Г.