донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.10.2012 р. справа №5006/18/61/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.
суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Міготіній К.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гукасян А.Ю., довіреність від 12.08.2012р.
від відповідача:Козаренко Н.Ю., довіреність № 1-4 від 05.01.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД», м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від18.09.2012р.
у справі№ 5006/18/61/2012 (суддя Овсяннікова О.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД», м. Київ
до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м Донецьк
про стягнення 1024568,25 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.09.2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД», м. Київ про стягнення 1024568,25 грн. задоволені частково.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД», м. Київ подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 18.09.2012р. у справі № 5006/18/61/2012 змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
На думку заявника апеляційної скарги господарським судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права, а також невірно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат. Тому просили змінити рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. у справі № 5006/18/61/2012 саме в частині стягнення інфляційних втрат.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що не порушує права та законні інтереси сторін.
Представник позивача в судовому засіданні просив змінити рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, в іншій частині рішення просив залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що не згоден з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, заперечував проти її задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
27.03.2008 р. рішенням по справі № 15/8 господарським судом Донецької області, яке набрало чинності 14.04.2008 р., з відповідача на користь позивача стягнуто 3599360,52 грн. боргу, 3% річних у сумі 41417,29 грн. та інфляційні втрати в сумі 350377,19 грн.
Рішенням суду від 18.11.2008 р. по справі 15/190 з відповідача на користь позивача стягнуто 577758,87 грн. інфляційних та 80838,00 грн. річних за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 р.
Рішенням суду від 20.10.2009 р. по справі 40/261 з відповідача на користь позивача стягнуто 519387,72 грн. інфляційних за період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. та річні в сумі 93188,92 грн. за період з 02.10.2008 р. по 12.08.2009 р.
Рішенням від 17.11.2010 р. по справі № 15/217 з відповідача на користь позивача стягнуто 113601,73 грн. річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. та інфляційні в сумі 320962,42 грн. за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 115 цього Кодексу встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем не надані суду докази сплати боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем правомірно нараховані річні та інфляційні, але період нарахування інфляційних вибраний невірно.
Інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 28.08.2007 р. по 30.06.2012 р. у сумі 826652,73 грн. Але, як вказано вище, позивач вже звертався до суду із вимогами про стягнення інфляційних за період з 28.08.2007 р. по 31.08.2010 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у справі № 15/8.
Рішеннями суду по справам № 15/8, 15/190, 40/261 та 15/217 ці вимоги були задоволені.
Таким чином інфляційні підлягають нарахуванню за період з вересня 2010 р. по червень 2012 р. в сумі 427190,71 грн., внаслідок того, що у липні -серпні 2011 р. та травні -червні 2012 р. інфляція не зафіксована, сума інфляційних за цей період не нараховується.
Позивачем річні нараховані за період з 01.09.2010 р. по 30.06.2012 р. у сумі 197915,52 грн., відповідач погодився із розрахунком річних, оскільки вони нараховані відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18 вересня 2012 року по справі № 5006/18/61/2012 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18 вересня 2012 року по справі № 5006/18/61/2012 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Н.В. Ломовцева
О.А. Скакун
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ДАГС;
1-ГСДО