01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" жовтня 2012 р. Справа № 21/106-12
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми
до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», Київська обл., м. Славутич
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Танчик О.М. (довіреність №18-19/676 від 11.05.2011р.)
від відповідача: Борисов О.О. (довіреність №15-ЮС від 23.01.2012р.)
Степаненко К.В. (довіреність №17-ЮС від 23.01.2012р.)
22.08.2012р. Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»(далі-ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(далі-ДСП «Чорнобильська АЕС»/відповідач) про зобов'язання звільнити виробничі площі позивача від належних відповідачу на праві власності товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012р. порушено провадження у справі №21/106-12 та призначено справу до розгляду на 10.09.2012р.
В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошувалась перерва до 01.10.2012р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
07.07.1999р. між НАЕК «Енергоатом»(далі-замовник) та консорціумом у складі представників: Компанія «Farmatome», Компанія «Compenon Bernard-SGE»та Компанія «Bouygues Travaux Publics»(далі-підрядник) укладено контракт №ChNPP/C-2/2/033 (далі-Контракт), відповідно до якого замовник залучив підрядника до виконання робіт по проектуванню, спорудженню, проведенню пусконалагоджувальних випробувань, поставці, монтажу, налаштуванню та здійсненню контролю за введенням в експлуатацію сховища відпрацьованого ядерного палива типу РБМК на Чорнобильській АЕС (проект «ХОЯТ-2»).
В подальшому, в наслідок правонаступництва, сторонами зазначеного контракту стали ДСП «Чорнобильська АЕС»(замовник) та Компанія «Areva NP»(лідер консорціуму/підрядник).
З метою виконання передбачених Контрактом обов'язків, 19.04.2000р. між Компанією «Framatome ANP SAS», яке було перейменовано на Компанію «Areva NP»(далі-покупець) та ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», яке було перейменовано на ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»(далі-постачальник) укладено договір субпідряду №1000002288 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (обладнання), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання на умовах, в порядку та строки, передбачені даним договором.
01.04.2007р. між ДСП «Чорнобильська АЕС»(замовник) та консорціумом у складі компаній: «AREVA NP», «VINCI Construction Grands Projets»(«Compenon Bernard-SGE») та «Bouygues Travaux Publics», (підрядник) укладено угоду про розірвання Контракту.
На виконання підпункту А п. 2.1.1 Угоди про розірвання Контракту, яким передбачено обов'язок підрядника (Компанії «Areva NP») надіслати своїм субпідрядникам повідомлення про розірвання існуючих між ними контрактів, 05.04.2007р. Компанією «Areva NP»було надіслано позивачу лист №SFA 07.186 LNS, яким було повідомлено останнього про припинення дії Договору субпідряду з 20.04.2007р. Зазначеним листом Компанія «Areva NP»також просила позивача забезпечити доставку та передання всього обладнання що й досі зберігається у останнього на підприємстві, замовнику Компанії «Areva NP»- ДСП «Чорнобильська АЕС»(відповідачу).
У зв'язку з розірванням Договору субпідряду, і, як наслідок, зупиненням виробництва, на виробничих площах позивача залишились матеріали, сировина та незавершене виробництвом обладнання, придбане останнім на виконання умов Договору субпідряду.
За результатами спільно проведеної сторонами у 2008 році інвентаризації, було встановлено, що на зберіганні на складах у позивача перебувають:
- труби нержавіючі розміром 88,9х2 мм,
- труби нержавіючі розміром 102х2 мм,
- лист ст. 3 пс 160, 210 мм,
- круг ст. 08х18Н10Т,
- горячодемонтовані труби,
- пенали,
- патрони,
- обичайки,
- перехідники,
- дно верхнє та нижнє,
- цапфи,
- ковпачки,
- відводи
- фіксатори
- інші товарно-матеріальні цінності (далі-ТМЦ) загальною вагою 990 931 кг. Копії актів інвентаризації містяться в матеріалах справи.
Проте, як зазначає позивач, відповідач, як особа, на замовлення якої відбувалось виробництво та виготовлення вищезазначеного майна, не здійснив звільнення виробничих площ позивача від ТМЦ шляхом їх вивозу.
З метою досудового врегулювання даного спору, 03.03.2012р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу №18-7/550 про звільнення останнім виробничих площ позивача від належних відповідачу ТМЦ, а також компенсувати збитки та витрати завдані Товариству внаслідок зупинення виконання умов Договору субпідряду.
19.03.2012р. відповідачем було надіслано відповідь №1234/39/09-95, відповідно до якої відповідач інформував позивача про відсутність в нього обов'язку по вивезенню майна, що перебуває на складах останнього з огляду на положення ст. 2 Угоди про розірвання Контракту, яким закріплено обов'язок підрядника (Компанії «Areva NP») за власний кошт сприяти замовнику (відповідачу) в отриманні матеріалів та цінностей. Крім того, відповідачем було зазначено, що оскільки останній не є стороною Договору субпідряду, в нього відсутні будь-які договірні зобов'язання перед позивачем. Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.
Посилаючись на те, що сторони не дійшли згоди щодо наявності/відсутності у відповідача обов'язку по вивезенню зі складу позивача ТМЦ, що там знаходяться, а також порядку здійснення такого вивезення, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити виробничі площі позивача від належних першому на праві власності ТМЦ загальною вагою 990 931 кг з підстав статей 319, 322, 525 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статей 509, 11 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами статей 626-628 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Приписами статей 837, 838 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
Судом встановлено, що Договір субпідряду, на виконання умов якого позивачем було розпочато виробництво та здійснено закупівлю спірного обладнання, укладено між позивачем (постачальник) та Компанією «Areva NP»(покупець).
Укладання ж зазначеного Договору зумовлено виконанням Компанією «Areva NP»обов'язків, покладених на неї Контрактом №ChNPP/C-2/2/033 від 07.07.1999р., за яким остання виступає підрядником, а відповідач - замовником.
За таких обставин, за своєю правовою природою у спірних правовідносинах відповідач згідно Контракту виступає як замовник, Компанія «Areva NP»як генеральний підрядник, а позивач, з огляду на умови Договору субпідряду, як субпідрядник у розумінні ст. 838 ЦК України.
Водночас, приписами статей 511, 838 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад та характер правовідносин, а також враховуючи той факт, що Договір субпідряду не містить договірного застереження щодо можливості пред'явлення субпідрядником (позивачем) вимог безпосередньо до замовника (відповідача) з приводу виконання умов вказаного договору, суд, в силу вимог ст. ст. 838 ЦК України, дійшов висновку про відсутність у позивача, як субпідрядника, права пред'являти відповідачу, як замовнику за Контрактом, вимоги, пов'язані з виконанням позивачем своїх обов'язків за Договором субпідряду, укладеного не з відповідачем, а з Компанією «Areva NP».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2012р. у справі №12/168.
Крім того, при прийнятті зазначеного рішення судом врахованого, що листом №SFA 07.186 LNS від 05.04.2007р. про припинення дії Договору субпідряду з 20.04.2007р., Компанія «Areva NP»просила саме позивача забезпечити доставку та передання всього обладнання, що й досі зберігається у останнього на підприємстві, замовнику Компанії «Areva NP»- ДСП «Чорнобильська АЕС»(відповідачу).
До того ж, п. 2.1.4 (б) Угоди про розірвання Контракту передбачено, що у випадку, якщо всі наявні матеріали та обладнання, пов'язане з проектом «ХОЯТ-2», які знаходяться на даний час у субпідрядника - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», не будуть передані у розпорядження замовника (відповідача) до настання строку розірвання Контракту, то після настання строку розірвання Контракту підрядник (Компанія «Areva NP»), за власний рахунок, докладе всіх можливих зусиль щоб сприяти замовнику в отриманні зазначених матеріалів та обладнання, що свідчить про договірне врегулювання учасниками спірних правовідносин порядку передання відповідачу вироблених та за купованих позивачем ТМЦ.
Посилання ж позивача на статті 319, 322 ЦК України, які також покладені в основу обґрунтування позовних вимог судом не приймаються, оскільки зазначені норми, якими передбачено, що власність зобов'язує, встановлюють зобов'язання по утриманню майна виключно для осіб, які мають відповідне право власності на таке майно, у той час як належних та допустимих доказів наявності у відповідача права власності на спірне майно суду не надано.
Відтак, беручи до увагу наведені приписи, враховуючи відсутність у відповідача будь-яких договірних зобов'язань перед позивачем, а також недоведеність позивачем права власності відповідача на спірні ТМЦ, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити виробничі площі від ТМЦ загальною вагою 990 931 кг є необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 319, 322, 509, 511, 525, 530, 626-628, 836, 838 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 02.10.2012р.
Суддя В.А. Ярема