ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/11542-2012 29.10.12
За позовомКомунального підприємства "Житомирбудзамовник"
до 1) Житомирської міської ради 2) Управління Державної охорони України 3) Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" 4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Лариси Василівни
провизнання договору іпотеки №2 від 14.12.2007 недійсним
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - Ткач С.В., представник за довіреністю;
від відповідача-3 - Деребера С.П., представник за довіреністю;
від відповідача-4 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Пестич Л.В.
У серпні 2012 року Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" (далі -позивач або КП «Житомирбудзамовник») звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Житомирської міської ради (далі -відповідач-1), Управління Державної охорони України (далі -відповідач-2), Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (далі -відповідач-3), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Лариси Василівни (далі -відповідач-4) про визнання договору іпотеки №2 від 14.12.2007 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача договір іпотеки №2 від 14.12.2007 не містить зокрема конкретного обсягу гарантійних прав, обов'язків, зобов'язань, крім того, договір іпотеки не містить таких істотних умов як зміст і розмір основного зобов'язання, строк і порядок виконання, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про іпотеку», також позивач зазначив, що при укладені оскаржуваного договору іпотеки мало місце зловмисна домовленість між попереднім директором позивача та представником відповідача-2, крім того, як на підставу для визнання договору іпотеки недійсним позивач вказав на те, що в порушення вимог статті 14 Закону України «Про іпотеку» як власник Житомирська міська рада не надавала дозволу на укладення вказаного оскаржуваного договору, що є підставою згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України для визнання договору його недійсним.
Ухвалою суду від 23.08.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/11542-2012, розгляд справи було призначено на 19.09.2012.
Відповідачем-2 подано клопотання про застосування строків позовної давності, відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України на підставі якого останній просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11542-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 19.09.2012 справу №5011-34/11542-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 17.10.2012.
Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11542-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 25.04.2012 справу №5011-34/11542-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11542-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 17.10.2012 справу №5011-34/11542-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 29.10.2012.
Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11542-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 22.10.2012 справу №5011-34/11542-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.
Через відділ діловодства суду 25.10.2012 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Конашкова Андрія Івановича, оскільки останній від імені відповідача-2 підписував оскаржуваний договір іпотеки. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки рішення з господарського спору жодним чином не вплине на права або обов'язки Конашкова Андрія Івановича щодо однієї з сторін.
Через відділ діловодства суду 25.10.2012 позивачем подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю директора та представника. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки, відповідно до статті 28 ГПК України у разі неможливості своєї участі, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити інших на представництво його інтересів у засіданні суду, крім того, відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір даному судовому засіданні судом не було встановлено.
Відповідач-1 просив суд позов задовольнити.
Відповідачі-2,3 заперечили з тих підстав, що предметом договору іпотеки є майнові права іпотекодавців на об'єкт будівництва, тому застосовувати положення ст. 14 Закону України «Про іпотеку»є помилковим, крім того, відповідно до статуту та контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності, керівник останнього мав всі необхідні права та обсяг дієздатності для підписання спірного договору іпотеки.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пестич Лариса Василівна проти позову заперечила з тих підстав, що:
- сторонами виконано, а нотаріусом перевірено та посвідчено дотримання чинного законодавства щодо укладення іпотечних договорів;
- оспорюваний договір містить усі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку»;
- предмет іпотеки не підпадає під встановлений законодавцем статус майна, передача якого в іпотеку здійснюється виключно за умови надання згоди на це органом місцевої влади;
- у статуті позивача, затвердженому Житомирською міською радою 10.11.2003 та в Контракті, укладеному 01.05.2005 з директором КП «Житомирбудзамовник»відсутні будь-які посилання на той факт, що позивач в своїй господарській діяльності діє за згодою Житомирської міської ради.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пестич Лариса Василівна зазначила, що позивачем не вірно визначений правовий статус нотаріуса як відповідача, позаяк відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 нотаріус залучаються до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14 грудня 2007 року між Управлінням Державної охорони України (далі -Іпотекодавець), Комунальним підприємством "Житомирбудзамовник" (далі -Іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (далі -Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №2, вказаний договір іпотеки був посвідчений Пестич Л.В., як приватним нотаріусом КМНО, за реєстровим № 6102 (далі - Договір іпотеки).
Судом також встановлено, що 14 грудня 2007 року позивач, відповідач-2 (далі -Забудовиник) та відповідач-3 (далі -Управитель) було укладено «Договір про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по вул. Щербакова, 52, м. Київ»(далі -Договір про організацію спорудження об'єктів будівництва) та Договір на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007 року, що є невід'ємною частиною Договору про організацію спорудження об'єктів будівництва, згідно яких Забудовник зобов'язався збудувати за замовленням Управителя об'єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування Довірителям.
Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки за договором про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А № 1 від 14 грудня 2007 року та Договору на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007 року, що є невід'ємною частиною Договору про організацію спорудження об'єктів будівництва, «Іпотекодавці»зобов'язалися збудувати за замовленням «Іпотекодержателя»об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Щербакова, 52 та розташований на земельній ділянці площею - 3,9884 га, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування в цьому об'єкті будівництва Довірителям в строки, вказані у Договорі на об'єкт будівництва.
Відповідно до пункту 1.2 Договору іпотеки з метою забезпечення належного виконання «Іпотекодавцями»своїх зобов'язань по Договору про організацію спорудження об'єктів будівництва (своєчасне та якісне спорудження об'єкта будівництва, оперативне введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оформлення та передача Довірителям об'єктів інвестування у власність) «Іпотекодавці»передають в іпотеку належні їм майнові права на об'єкт будівництва.
Право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:88:015:0001), загальною площею - 3,9884 га, належить Управлінню державної охорони України згідно Державного акту серія ЯЯ № 382734, виданого Київською міською Радою 20 червня 2007 року. Об'єкт будівництва, який буде споруджено у майбутньому, буде розташований на вищевказаній земельній ділянці.
Згідно з пунктом 1.3 Договору іпотеки предметом іпотеки за цим Договором є належні «Іпотекодавцям»майнові права на Об'єкт будівництва, загальною площею - 53 566,82 квадратних метрів, що споруджується на земельній ділянці - кадастровий номер 8000000000:88:015:0001, загальною площею 3,9884 га, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Щербакова, 52, у тому числі об'єкти інвестування в об'єкті будівництва, які після завершення будівництва стають окремим майном, а саме: квартири згідно Переліку МІ, офісні приміщення згідно Переліку № 2, нежитлові приміщення згідно Переліку №3, машиномісця згідно Переліку №4, (вказані Переліки є невід'ємною частиною цього договору), будівництво яких організовує Забудовник та фінансування будівництва яких здійснює Управитель за рахунок та в інтересах Довірителів згідно Договору №1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14 грудня 2007 року, Договору на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007.
Зміна предмету іпотеки (його зменшення у випадку передання прав на об'єкти інвестування Довірителям у відповідності укладених Договорів та Правил ФФБ виду А за програмою Будівництва об'єкту по вул. Щербакова, 52, м. Київ, затверджених Протоколом № 36 від 14 жовтня 2007 року) автоматично зменшує предмет іпотеки на кількість об'єктів інвестування, переданих Довірителям, що має бути підтверджено документально, та така зміна не потребує внесення змін до цього договору іпотеки).
Відповідно до пункту 1.5 Договору іпотеки характеристика об'єкта будівництва: Адреса: м. Київ, вулиця Щербакова, 52;
Визначення поверховості: багатоповерховий;
Кількість поверхів: 19 поверхів;
Площа об'єкта будівництва: 53 566,82 кв. м;
Загальна вартість об'єкта будівництва: 290 003 819,00 грн.;
Клас об'єкта будівництва: капітальний із стінами з цегли;
Перелік №1; 2; 3; 4; об'єктів інвестування викладено в Додатку №1 до цього Договору іпотеки, який є його невід'ємною частиною.
Загальна вартість об'єкта будівництва: 290 003 819 грн.;
Запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію -ІІІ квартал 2010;
Запланована дата передачі об'єкта будівництва під заселення -ІV квартал 2010.
Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних правових наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.
Позивач як на підставу для визнання Договору іпотеки недійсним посилається на те, що Договір іпотеки не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Проте, суд не може погодитись з даною позицією позивача з наступних підстав.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб -підприємців (зазначені на сторінці 1 та 4 Договору іпотеки);
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (зазначений у п. 1.1, 1.5 Договору іпотеки);
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення (визначений у п. 1.3 Договору іпотеки)
4) посилання на видачу заставної або її відсутність (пункт 1.9 Договору іпотеки).
Таким чином, сторони досягли згоди, щодо усіх істотних умов передбачених ст. 18 Закону України «Про іпотеку», а посилання позивача на зворотне спростовується матеріалами справи.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Укладаючи Договір іпотеки сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 14 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Разом з тим, предметом оспорюваного договору іпотеки ємайнові права на Об'єкт будівництва, загальною площею - 53 566,82 квадратних метрів, що споруджується на земельній ділянці - кадастровий номер 8000000000:88:015:0001, загальною площею 3,9884 га, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Щербакова, 52, у тому числі об'єкти інвестування в об'єкті будівництва, які після завершення будівництва стають окремим майном.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України „Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного іпотечного договору) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що Іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Отже, законодавець в частині 2 статті 5 Закону України „Про іпотеку" передбачив два види об'єкта предмета іпотеки: об'єкт незавершеного будівництва, та інше нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця після укладення іпотечного договору, тобто майнові права на нерухоме майно, будівництво якої не завершено.
Передача в іпотеку нерухомого майна, право власності Іпотекодавця на яке виникає в майбутньому це передача майнових прав. Після закінчення будівництва нерухомості Іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує буди предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.
Відповідно до частини 7 статті 5 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Таким чином предмет іпотеки не підпадає під встановлений законодавцем статус майна, передача якого в іпотеку здійснюється виключно за умови надання згоди на це органом місцевої влади.
Відповідно до пункту 4.1 Статуту Комунального підприємства "Житомирбудзамовник», затвердженого рішенням Житомирської міської Ради від 29.10.2003 №282 передбачено, що підприємство здійснює свої права та бере обов'язки через свої органи управління та посадових осіб, що діють у межах наданих їх прав.
Відповідно до пункту 4.4 Статуту позивача підприємство очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади міським головою.
Пунктом 4.5 Статуту передбачено, що керівник позивача самостійно вирішує питання оперативного управління підприємством, згідно з діючим законодавством України.
Відповідно до пункту 5 Контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності від 01.05.2005 укладений між Житомирською міською радою та Тарнавським Б.Ю. (далі -Керівник), Керівник має право укладати господарські договори та інші угоди.
А відтак, керівник позивача при укладанні спірного Договору іпотеки та Договору №1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по вул. Щербакова, 52, м. Київ від 14 грудня 2007 року, Договору на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007, які забезпечують виконання Іпотекодавцями своїх зобов'язань не перевищував свої повноваження та діяв у відповідності зі Статутом підприємства та своїм Контрактом.
В Статуті позивача, затвердженому Житомирською міською радою 10.11.2003 та в Контракті, укладеному 01.05.2005 з директором КП «Житомирбудзамовник»відсутні будь-які посилання на той факт, що позивач в своїй господарській діяльності діє за згодою Житомирської міської ради.
Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Як слідує з матеріалів справи, позивач не надав жодного доказу того, що мало місце зловмисна домовленість та не довів суду, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.
За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Іпотечного договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208, 215 позовні вимоги визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню щодо вимог до відповідачів 1, 2, 3.
Щодо відповідача-4 суд припиняє провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
Відповідно до статті 8 постанови Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Суд зазначає, що в даному випадку розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачем спору про право.
Відтак, суд не перевіряє законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та не здійснює оцінку його діям, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі.
Відповідно до пункту 1 статті 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Виходячи з вищевикладеного, суд припиняє провадження у справі щодо відповідача-4 на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог, з встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Договору іпотеки, приписи чинного законодавства позовні вимоги позивача визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1,12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п.1), 82-85 ГПК України, суд
У позові до Житомирської міської ради, Управління Державної охорони України, Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" відмовити повністю.
Провадження у справі за позовними вимогами до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Лариси Василівни припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.11.2012
СуддяР.Б. Сташків