Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "31" жовтня 2012 р. Справа № 17/5007/871/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Федорчук В.В. дов. №2438/8 від 18.09.2012р.
від відповідача: ОСОБА_2
прокурор: Шевчук М.М. - посв. №003125 від 07.09.2012р.
В порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні 31.10.2012р. приймав участь ОСОБА_3. - сільський голова.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області (м.Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Житомир-11, Андрушівський район, Житомирська область)
про стягнення 10530,00грн.
Прокурором Андрушівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області пред'явлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 10530,00грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільної порізки зелених насаджень.
В судовому засіданні 26.09.2012р. представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких заперечив щодо позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.10.2012р. викликано в судове засідання для дачі пояснень, в порядку ст.30 ГПК України, Голову Івницької селищної ради ОСОБА_3.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 31.10.2012р. підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, представник позивача подав письмові пояснення по справі.
Відповідач в судовому засіданні 31.10.2012р. заперечив щодо позовних вимог та подав письмові клопотання про долучення до матеріалів справи фотографій в кількості 19шт.
В порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні 31.10.2012р. взяв участь ОСОБА_3 сільський голова та надав усні пояснення щодо позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає наступне.
Проведеною прокуратурою Андрушівського району перевіркою, із залученням державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області виявлено факт незаконної порізки зелених насаджень фізичною особою-підприємцем (надалі ФОП) ОСОБА_2.
Встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 орендує на території с.Івниця Андрушівського району 4 водні об'єкти (ставки), 2 з яких розташовані за межами населеного пункту.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рубка зелених насаджень (мовою фахівців - видалення) здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0І.08.2006р. №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської ради на підставі ордера, підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень. Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії. До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за зразком, затвердженим Мінрегіопом. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія протягом п'яти робочих днів з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кількість примірників акта повинна відповідати кількості членів комісії. Кожному з членів комісії передається по одному примірнику акта. Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Прокурор зазначив, що як засвідчила перевірка, в порушення вище вказаних норм законодавства ФОП ОСОБА_2, проведено незаконну порубку 26 дерев на греблі та прибережній зоні ставку, який знаходиться на території Івницької сільської ради без дотримання встановленої законодавством процедури. Зокрема будь-які погодження сільської ради, комісії та ордер на порубку дерев не надавалися.
Відповідно до обчислення, проведеного Державною екологічною інспекцією у Житомирській області, розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням на дамбі ставка в межах населеного пункту с.Івниця Андрушівського району Житомирської області внаслідок пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту ОСОБА_2 облікованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. №559 "Про такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням в межах міст та інших населених пунктів", становить 10530грн.
Прокурор Андрушівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 10530,00грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільної порізки зелених насаджень.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
24.11.2008р. між Андрушівською районною державною адміністрацією - орендодавець та ОСОБА_2 - орендар був укладений договір оренди земель водного фонду №44 (а.с. 70,71).
Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею - 1,9049га, у тому числі: під ставком - 1,0003га, ріллею - 0,7517га та болотом - 0,1529га, що входять в межі прибережної захисної смуги навколо даного ставка.
Пунктом 6 вищезазначеного договору передбачено, що договір укладено на 25 років.
24.11.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області у присутності ФОП ОСОБА_2, відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.11.2010р. (а.с.62).
Зазначеним актом відповідача зобов'язано: на водному об'єкті площею 6011га на греблі потрібно зняти дерева самосійні, так як руйнується гребля.
Крім того, листом №02-715 від 24.09.2012р. Бердичівського міжрайонного управління водного господарства (а.с. 61) відповідачу повідомлено, що при укріпленні відкосів бетонними плитами, правилами експлуатації регламентовано проведення очистки їх від замулення, видалення трав'яної рослинності, кущів і дерев.
14-20.03.2012р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Левчуком А.О., за участю помічника прокурора Андрушівського районуЖитомирської області відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р. (а.с. 9-13).
Відповідач відмовився від підписання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р., про що у вищенаведеному акті зроблено відповідний запис.
Відповідно до вищезазначеного акту, встановлено здійснення самовільної вирубки дерев на греблі без дозвільних документів, що є порушенням Постанови КМУ від 01.08.2006р. №1045, якою затверджено "Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах" .
Відповідно до ст. 37 України "Про охорону навколишнього природного середовища" нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.
Згідно з приписами статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано спеціально уповноваженим органам центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і їх органам на місцях.
Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №136 від 12.12.2011р. Державна екологічна інспекція у Житомирській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюється на територію Житомирської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Згідно з п.п. 6, 8 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту; знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону. Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, до відповідальності, передбаченої законом, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства. Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди.
Стаття 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачає, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 7, 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо обліку зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №386 від 22.11.2006р., за матеріалами інвентаризації складається паспорт благоустрою, земельної ділянки, на якій розташовані зелені насадження затвердженої форми, що належить підприємствам, установам, організаціям чи громадянам. Паспорт об'єкта затверджується балансоутримувачем, власником чи користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації.
У відповідності до Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього порядку).
При цьому, пунктом 7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045 вказаного порядку вставлено, що видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 6.1. роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 2706.2001для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням та іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників чи газонів і квітників, а також шкоди, заподіяної паркам, скверам, гідропаркам, іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів чи земельним ділянкам, відведеним для створення цих об'єктів, внаслідок самовільного їх використання, влаштування сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби та засмічення водоймищ на їх територіях, застосовуються такси, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99 N 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів". У розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням їх незаконною вирубкою, господарським судам слід перевіряти, яким чином (зокрема, із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. За відсутності відповідних даних у господарського суду немає підстав для задоволення позову.
Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005р.)
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судом встановлено, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Левчуком А.О., за участю помічника прокурора Андрушівського району Житомирської області відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р. Відповідач відмовився від підписання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р., про що у вищенаведеному акті зроблено відповідний запис (а.с. 9-13).
Судом встановлено, що згідно п. 7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1045 вказаного порядку вставлено, що видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень до якого вносяться дерева, які підлягають вирубці.
Разом з тим, як вбачається з довідки №475 від 03.08.2012р. Івницької сільської ради Андрушівського району самосійні дерева, які розташовані на греблі ставку №2, який орендує ПП ОСОБА_2 на балансі сільської ради не перебувають (а.с. 35).
Отже, суд вважає відсутність вини у відповідача щодо вирубки самосійних дерев.
Крім того, матеріали справи містять протокол №00343 від 20.03.2012р. про адміністративне правопорушення та постанову №00343 від 20.03.2012р. про накладення адміністративного стягнення, з якого вбачається, що відповідач вчинив правопорушення, а саме: допустив порушення правил складування, зберігання, розміщення та утилізацію відходів у несанкціонованому для цього місці побутових відходів, здійснив самовільну незаконну порубку деревна греблі та прибережній зоні с. Івниця Андрушівського району; здійснює спеціальне водокористування трьох ставків без відповідного дозволу; здійснено самовільну забудову тимчасових дерев'яних будівель в прибережній зоні без дозвільних документів (а.с. 58, 59).
За вчинення вищезазначених адміністративних правопорушень на відповідача накладено штраф в розмірі 1190,00грн., який сплачено відповідачем 03.04.2012р., що підтверджується квитанцією (а.с. 59).
Отже, зазначені матеріали перевірки та протокол про адміністративне правопорушення містить не тільки незаконну порубку дерев, але й інші порушення, які відповідач визнав та сплатив штраф.
Слід також зазначити, що судом не приймається як належний доказ акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р. (а.с. 9-13), враховуючи наступне.
Процедура проведення згадуваної у рішенні перевірки регламентована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.2009р. за №18/16034 (далі - Порядок №464), у редакції, чинній на момент проведення перевірки.
Цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів (п.1.2).
Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що даний Порядок поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та суб'єктів господарювання.
Згідно п.2.2 Порядку №464 для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).
З наявних у справі доказів видно, що наказ екологічної інспекції від 12.03.2012р. №23-В (а.с.44,45) не узгоджується з приписами зазначеного пункту Порядку.
Відповідно до норм пунктів 2.3 та 3.8 Порядку на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу Мінприроди, і надати копію направлення (п.4.3 Порядку).
Як сказано у акті перевірки, вона визначена як позапланова.
Позаплановою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди (п.3.5 Порядку).
Абзацом 5 п.3.6 Порядку визначено, що позапланова перевірка проводиться за наявності такої підстави, як звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Вказаний пункт Порядку кореспондується з абзацом 5 ч.1 ст. 6 Закону України від 05.04.2007р. №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
В акті перевірки не зазначено та до справи не надано доказів узгодження проведення перевірки з центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються як позивач, так і відповідач, що суперечить приписам вищезазначеного абз.5 п.3.6 Порядку.
Крім того, відповідно до п.4.16 Порядку, до акту перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.
Слід також зазначити, що суд не має правових та фактичних підстав погодитися з тим, що спірна перевірка є прокурорською перевіркою, - оскільки:
1) акт перевірки від 14-20.03.2012р. складено та підписано державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Левчуком А.С. у присутності помічника прокурора Андрушівського району Житомирської області Давидюка Р.М.;
2) главою І розділу ІІІ Закону України "Про прокуратуру" не передбачена така форма прокурорського реагування, як акт.
У даному спірному випадку прокурор є лише ініціатором проведення згадуваної у цьому рішенні перевірки.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного у суду відсутні підстави вважати зазначений акт перевірки в якості належного та допустимого доказу.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому в силу ст. 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вищезазначений акт відповідно до приписів ст.ст.32-34 ГПК України не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки прокурор (заявник) та позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, не довели законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, - а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 05.11.12
Суддя Шніт А.В.
1-до справи.