"01" листопада 2012 р.Справа № 5017/2470/2012
За позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця"
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"
про стягнення 5388,80грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від ДП "Одеська залізниця": Баштовий В.Б., довіреність №19 від 03.01.2012р.;
Від ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит": не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення вартості нестачі у розмірі 5388,80грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2470/2012.
18.10.12р. від позивача надійшла телеграма(вх.№31560/2012 від 18.10.12р.), згідно якої у зв'язку з виробничою неможливістю прибути 18.10.12р. до господарського суду Одеської області просить суд розгляд справи здійснити без участі представника позивача.
За клопотанням представника Державного підприємства "Одеська залізниця", ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.12р. строк вирішення спору по справі №5017/2470/2012 було продовжено до 05.11.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
01.11.12р. від ДП "Одеська залізниця" надійшло клопотання (вх.№33111/2012 від 01.11.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок на підставі довідки від 10.09.2012р. №765, яка надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", з якого вбачається що сума позову по справі №5017/2470/2012 складає 4460,71грн., виходячи з вартості однієї тони вугілля у розмірі 1059,55грн. та те, що нестача складає 4210кг.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий розрахунок.
Відповідач Державне підприємство "Одеська залізниця" проти позову заперечує, з підстав які викладені у відзиві на позов(вх.№30101/2012 від 04.10.12р.), та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає про те, що відповідно до залізничної накладної №48920003 завантаження вагону №67386235 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці, в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом АА 02197/212/4 від 13.03.2012р., згідно якого при перевірці виявлено навантаження нижче бортів 150мм.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" в судові засідання не з'являвся. Поряд з цим надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву(вх.№28463/2012 від 18.09.12р.), згідно якого проти позову заперечує, та просить суд від відповідальності звільнити. В обґрунтування відзиву зазначає про те, що по накладній №48920003 ТОВ"ДТЕК Ровенькиантрацит" відвантажило, а залізниця прийняла до перевезення вугілля у вагоні №67386235. При прийнятті Донецькою залізницею до перевезення вагону претензій від перевізника не було. Вагон було прийнято до перевезення без зауважень. Вагон за накладною №48920003 був переданий вантажовідправником (ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит") ДП „Донецька залізниця" без зауважень зі сторони залізниці. Тобто, залізниця прийняла вагон до перевезення, не знайшовши ні технічних ні комерційних відхилень, які б могли спричинити несхоронне перевезення вантажу. В накладній №48920003 в графі №7 «Заяви відправника»зазначено, що маркування проведено вапном двома смужками. У комерційному акті №АА 022197/212/4 від 13.03.2012р. зазначено, що вагон технічно справний, просипання вантажу відсутнє, на поверхні вантажу мається захисне маркування. Маються виборки вантажу, в цих місцях маркування відсутнє. Таким чином нестача вантажу (розкрадання) мала місце під час перевезення тобто з вини залізниці, оскільки згідно ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Також подав лист №765 від 10.09.12р., з якого вбачається що вартість однієї тони вугілля відвантаженого 10.03.12р. в вагоні №67386235 по залізничній накладній №48920003 складає 1059,55грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
03.09.2010р. між ТОВ "Торгівельна фірма "Тера" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо"(Покупець) було укладено договір поставки №1-1, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію(вугілля) по марочному складу, цінам та у кількості, зазначеними у відповідних Специфікаціях до даного договору.
Згідно п. 3.1. договору ціна вугілля визначається на базисних умовах постави, передбачених даним договором, та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.
Відповідно до п.4.1. договору, оплата вугілля проводиться Покупцем в національній валюті України шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах повної -100% передоплати на підставі рахунку на передоплату, виданого Постачальником. Кінцеві взаєморозрахунки сторони проводять на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля та надання Постачальником усіх документів зазначених у п.2.4. даного договору.
10.03.2012р. по залізничній накладній №48920003 напіввагон №67386235 на адресу Крижопільського паливного складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо", ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" відвантажило 69т вугілля антрацит марки АМ.
На підставі рахунку №9 від 10.03.2012р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням №18356 від 16.03.2012р. на суму 100000грн. та платіжним дорученням №18445 від 20.03.2012р. на суму 100000грн. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на суму 200000грн. за поставку вугілля.
13.03.2012р. з прибуттям вагону 67386235 по досилці №46978920(від станції Нижньодніпровськ-вузол) на станцію Знам'янка Одеської залізниці виявлено різниця в вазі, на поверхні вантажу мається виборка. На підставі актів загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №10454,10465 від 13.03.12р. про виявлення поглиблення вагон відчеплено на вагову перевірку, та складено комерційний акт №АА 022197/212/4 від 13.03.2012р.
При перевірці виявилось завантаження навалом рівномірне нижче бортів на 150мм... Згідно документів зазначається, що завантаження навалом нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не зазначено. На поверхні вантажу наявна виборка праворуч за рухом потяга над 1-2 люками, довжиною 3000мм, шириною 1200мм, глибиною 350мм, над 3-4 люками по середині вагону довжиною 3000мм, шириною 1500мм, глибиною 500мм, праворуч за рухом потяга над 6 люком довжиною 1500мм, шириною 1500мм, глибиною 300мм. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном. Каток не застосовувався. В місцях поглиблення доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Переважування проводилось на 150тонних вагах станції Знам'янка Одеської залізниці. По документах значиться: тара з бруса 23100кг, нетто 69000кг. При переважуванні виявилось: вага брутто 87200кг, тара з бруса 23100кг, нетто 64100кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4900кг. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні міститися міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено.
Із зазначених у залізничній накладній №48920003 даних вбачається, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно, вантаж марковано вапном.
Згідно залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи (наданого позивачем розрахунку заборгованості) розрахунок понаднормативної нестачі складає: 4,9т-0,69т = 4,21т, де, 0,69т та сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, становить 1% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах: 69т х 1%: 100% = 0,69т. Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження значення маси нетто становить 5388,80грн.:1280грн. х 4,21т = 5388,80грн.(де 1280грн. -ціна однієї тони вугілля на підставі рахунку №9 від 10.03.12р.)
Позивач звернувся до постачальника з запитом про ціну вантажовідправника, однак відповіді так і не отримав.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення вартості нестачі у розмірі 5388,80грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу.
Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27, ст.31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів , а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у напіввагон №67386235 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У ст.32 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що завантаження вантажу здійснено вантажовідправником у вагон, який знаходився у технічно справному стані. Також встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічних умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу і вантаж зданий до перевезення залізниці, яка прийняла вказаний вантаж до перевезення без жодних зауважень.
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.
Між тим, акти загальної форми №10454 та №10465 від 13.03.2012р. та комерційний акт, які складені під час перевезення вантажу у вагоні №67386235 та досліджені господарським судом в їх сукупності, дозволяють господарському суду дійти висновку про наявність вини залізниці у недостачі вантажу, оскільки вказані акти свідчать про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідальність за нестачу слід покласти на перевізника -Державне підприємство "Одеська залізниця", а вантажовідправника -Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" від відповідальності звільнити.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений розрахунок вартості нестачі, що складає 4460,71грн. (4210кг х 1059,55грн.=4460,71грн., де 1059,55грн. -ціна однієї тони вугілля а 4210кг сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження значення маси нетто.).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" підлягають задоволенню в частині стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" вартості нестачі у розмірі 4460,71грн.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1332,30грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в АБ"Експрес-Банк" Одеська філія, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шоссе, 122, код ЄДРПОУ 01880670, р/р№26007619990771 в Обласному відділенні ПАТ Промінвестбанк м. Вінниця, МФО 300012) вартість нестачі у розмірі 4460(чотири тисячі чотириста шістдесят)грн.71коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1332(одну тисячу триста тридцять дві)грн.30коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.11.2012р.
Суддя Гут С.Ф.