ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-53/13270-2012 05.11.12
За позовом Приватного підприємства «Лендтранс»
до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»
про стягнення 185 486,45 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Ганенко Р.А. -представник за довіреністю
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (далі -відповідач) заборгованості у розмірі 185 486,45 грн., в т.ч. 171 000,00 грн. основного боргу, 4 815,29 грн. пені, 9 570,16 грн. 3% річних, 101,00 грн. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 20.07.2011 позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, за які відповідач належним чином не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 порушено провадження у справі №5011-53/13270-2012, розгляд призначено на 05.11.2012.
В судовому засіданні 05.11.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав та заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 78 486,45 грн., в т.ч. 64 000,00 грн. основного боргу, 4 815,29 грн. пені, 9 570,16 грн. 3% річних, 101,00 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів колегія суддів приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 08.10.2012, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.
Провадження у справі порушено ухвалою від 28.09.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.11.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
20.07.2011 між позивачем та ЗАТ "Холдингова компанія "БЛІЦ-Інформ", правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № 16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів у міжнародному сполученні у відповідності з письмовими заявками відповідача, а відповідач зобов'язався надавати вантажі для перевезення та здійснювати оплату наданих послуг позивачем.
Перевезення вантажу здійснюється відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжок МДП, Конвенції про дорожнє перевезення вантажів, а також положеннями законодавчих та нормативних актів України (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі Заявок на перевезення вантажів, які подаються замовником письмово.
На виконання умов вказаного договору позивачем у період з 01.01.2012 до 05.05.2012 було надано відповідачу транспортних послуг на загальну суму 213 000,00 грн.
Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу автотранспортом за договором підтверджується міжнародними ТТН (СМR) та підписаними сторонами у справі актами приймання-передачі наданих послуг, а саме:
-Акт № 9 від 08.02.2012 на суму 21 000,00 грн. згідно заявки № 2/01/2012 від 31.01.2012 та CMR №12702;
-Акт № 11 від 09.02.2012 на суму 21 500,00 грн. згідно заявки № 1/01/2012 від 31.01.2012 та CMR №12698;
-Акт № 13 від 10.02.2012 на суму 22 000,00 грн. згідно заявки № 3/01/2012 від 31.01.2012 та CMR №12705;
-Акт № 18 від 14.02.2012 на суму 21 000,00 грн. згідно заявки № 4/01/2012 від 06.02.2012 та CMR №12821;
-Акт № 20 від 15.02.2012 на суму 21 000,00 грн. згідно заявки № 5/01/2012 від 06.02.2012 та CMR №12868;
-Акт № 21 від 15.02.2012 на суму 21 000,00 грн. згідно заявки № 6/01/2012 від 06.02.2012 та CMR №12867;
-Акт № 29 від 22.02.2012 на суму 21 500,00 грн. згідно заявки № 7/02/2012 від 10.02.2012 та CMR №12933;
-Акт № 30 від 22.02.2012 на суму 21 500,00 грн. згідно заявки № 8/02/2012 від 10.02.2012 та CMR №12941;
-Акт № 31 від 22.02.2012 на суму 21 500,00 грн. згідно заявки № 9/02/2012 від 10.02.2012 та CMR №12944;
-Акт № 7 від 05.05.2012 на суму 21 000,00 грн. згідно заявки № 10/04/2012 від 25.04.2012 та CMR №14343.
Згідно п. 4.2. Договору, оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунка, акта виконаних робіт та CMR з відміткою про видачу вантажу протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
Проте відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим у відповідача існує непогашена заборгованість за надані транспортні послуги у розмірі 64 000,00 грн. згідно з заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 7.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 або до повного виконання зобов'язань сторонами згідно договору. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір пролонгується на тих же умовах ще на один календарний рік.
Відповідно до ст. 909 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.
Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 4.2. Договору).
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.
В якості визнання боргу відповідачем позивачем до позовної заяви надано суду копію гарантійного листа відповідача, відповідно до якого останній визнає свою заборгованість за надані позивачем послуги з перевезення та зобов'язується здійснити повне погашення заборгованості відповідно до графіку оплат по автоперевезенням щомісячно по 51 600,00 грн.
Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 64 000,00 грн.
Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 64 000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
За неналежне виконання зобов'язання позивач також наполягає на стягненні з відповідача 4 815,29 грн. пені., 9 570,16 грн. 3% річних та 101,00 грн. інфляційних втрат.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.7. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення вимог в частині пені у розмірі 4815,29 грн. за розрахунком позивача.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9 570,16 грн. 3% річних та 101,00 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 9 570,16 грн. та 101,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код 20050164) на користь Приватного підприємства «Лендтранс» (08003, Київська область, Макарівський район, с. Гавронщина, вул. Шевченка, 19а, код 32101892) 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 4 815 (чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 29 коп. пені, 9 570 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 16 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 569 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. -судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Повернути Приватному підприємству «Лендтранс» (08003, Київська область, Макарівський район, с. Гавронщина, вул. Шевченка, 19а, код 32101892) у зв'язку зі зменшенням позовних вимог з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2140,01 грн., сплачену згідно з платіжним дорученням № 392 від 02.08.2012. Оригінал платіжного доручення № 392 від 02.08.2012 залишити в матеріалах справи № 5011-53/13270-2012.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення 06.11.2012
Суддя О.А.Грєхова