ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-16/11627-2012 23.10.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і Ко"
про визнання договору недійсним
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
Від позивача: не з"явився
Від відповідача: Кучерявенко О.М. за дов.
Пред"явлені вимоги про визнання недійсним договору підряду № 01/12 від 01.12.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і Ко".
Позовні вимоги мотивовані тим, що в договорі № 01/12 від 01.12.2008р. відсутній пункт з посиланням на момент підписання заключного акта приймання-передачі виконаних робіт, а також ціна договору. Вказані обставини позивач вважає порушенням його прав та вимог ст. 306 ЦК України, просить визнати спірний правочин недійсним, посилаючись на ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що умовами договору № 01/12 від 01.12.2008р. сторони визначили, що характеристика, детальний перелік та вартість робіт, що виконуються по договору та інше, зазначається в додаткових угодах та в додатках до даного договору. Вказані умови погоджувались сторонами при підписанні двадцяти однієї додаткової угоди до договору, у т.ч. підстави для оплати виконаних робіт (після остаточного акту приймання-передачі робіт), об'єми та вартість, строки виконання робіт та матеріали, з яких будуть виконуватись роботи. У задоволенні позову просить відмовити у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд в с т а н о в и в:
01 грудня 2008 року між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (підрядчик) було укладено договір підряду № 01/12, відповідно до якого відповідач прийняв на себе виконання робіт по прокладці внутрішніх та зовнішніх сантехнічних сітей на об'єкті: «Перепрофілювання існуючої бази під рибопереробний комплекс TOB «Тельбі»в смт. Калинівці Васильківського району Київської області», а позивач -прийняти й оплатити якісно виконані роботи в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до умов п.7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору в повному обсязі.
Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору підряду № 01/12 від 01.12.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і Ко" на підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю у зв'язку з їх та необґрунтованістю та недоведеністю, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних права та інтересів, згідно частини 2 ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним.
У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач вказує, що у спірному договорі відсутній пункт з посиланням на момент підписання заключного акта приймання-передачі виконаних робіт, а також ціна договору, що порушує права замовника, який не може таким чином реалізувати своє право на отримання кінцевих якісних робіт та передбачену п.3.8 договору гарантію якості виконаних робіт та використання матеріалів відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За своєю правовою природою договір № 01/12 від 01.12.2008р. є договором підряду.
Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що характеристика, детальний перелік і вартість робіт, які виконуються по договору, а також матеріали, що використовуються при проведенні таких робіт, вказуються в додаткових угодах і додатках, які з моменту підписання є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.3.7 договору, підписаний замовником акт виконаних робіт є підставою для проведення кінцевих розрахунків.
Після укладення договору № 01/12 сторонами неодноразово були підписані додаткові угоди до договору, якими замовник та підрядник погоджували перелік, обсяг, ціну робіт, строки виконання, порядок оплати тощо.
З матеріалів справи вбачається, що до кожної додаткової угоди сторони також підписували договірну ціну та Графік фінансування та виконання робіт.
Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду та надати докази недійсності договору № 01/12 від 01.12.2008р.
Таких доказів суду не надано.
Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання позивача на неможливість реалізувати своє право на отримання кінцевих якісних робіт та передбачену п. 3.8 договору гарантію якості виконаних робіт та використання матеріалів відповідно до чинного законодавства України за відсутності пункту з посиланням на момент підписання заключного Акта приймання-передачі виконаних робіт не приймаються судом до уваги у зв'язку з безпідставністю.
Відповідно до п.3.9 договору, гарантійний строк починається з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Оскільки сторони, згідно п.1.2 договору, погоджували об'єми, вартість, строки виконання робіт та матеріали, з яких будуть виконуватись роботи на кожному етапі робіт, укладаючи додаткові угоди, то підписаний сторонами кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2, КБ-3) за кожною окремою додатковою угодою і є початком відліку гарантійного строку в розумінні п.3.9 договору.
Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів недійсності договору № 01/12 від 01.12.2008р. та не доведено суду, що вказаним правочином порушено її права чи законні інтереси.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33-35, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя О.М.Ярмак
Повне рішення складено 05.11.2012р.