"01" листопада 2012 р. Справа № 35/5005/2117/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГрейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія СкайСтар Авіа"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р.
у справі№ 35/5005/2117/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомКомунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа"
простягнення заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача:Захарова М.В. (довіреність від 02.04.2012р.)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року у справі № 35/5005/2117/2012 (суддя Кобилянський К.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Лисенко О.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року у справі №35/5005/2117/2012 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" заборгованості у сумі 79542,20 грн., 1 609,50 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду, та 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року у справі №35/5005/2117/2012 залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.4, 32-34, 43 ГПК України, ст.ст.179, 180, 193, 294 ГК України, ст.ст.947, 961 ЦК України, ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" (відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги за договором відповідального зберігання №51 від 01.07.2008 року в розмірі 79542,20 грн. (а.с.86-87 том 2) та судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.
01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" (замовник) та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (виконавець) укладено договір №51 відповідального зберігання (далі-договір), згідно п.1.1. якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання вантаж (багаж).
Згідно п.п.2.1.3., 2.1.4. договору замовник має право в будь-який час вимагати вантаж від виконавця та зобов'язаний сплатити виконавцю за зберігання вантажу.
У відповідність п.3.1. договору вартість послуг за зберігання вантажу становить:
- на естакадах вантажного складу -за добу 24,00 грн. (без ПДВ);
- на вантажному складі (внутрішньому) -за добу 20,32 грн. (без ПДВ);
- в багажному відділенні -за добу 18,22 грн. (без ПДВ).
Пунктами 3.2., 3.3. договору визначено, що форма оплати готівкові кошти або переказ на розрахунковий рахунок, зазначений у розділі "Реквізити і підписи сторін". Оплата здійснюється у гривнях.
Згідно п.4.1. договору сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язання за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.
Відповідно до п.7.2. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору останній за своєю правовою природою є договором зберігання.
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач приймав від відповідача вантаж на відповідальне зберігання на своїх складах, а відповідач користувався послугами позивача щодо відповідального зберігання вантажу на складах останнього, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме:
- копія журналу обліку прийнятого вантажу з комерційного складу КП "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (а.с.14-22, 31-36 том 1);
- копія журналу обліку виданого вантажу з комерційного складу КП "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (а.с.23-30, 37-41 том 1);
- форми актів виконаних робіт та рахунки (а.с.18-36 том 2);
- акт перевірки майна від 21.03.2012 року (а.с.115 том 1);
- відзив на позов ТОВ "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" в якому відповідач підтверджує факт надання позивачем послуг за договором відповідального зберігання №51 від 01.07.2008 року (а.с.7-16 том 2);
- акт звіряння розрахунків №1 від 23.07.2012 року (а.с.38 том 2);
- розрахунок заборгованості ТОВ "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" (а.с.51 том 2).
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінивши зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд встановив належне виконання позивачем умов договору в частині надання послуг по зберіганню вантажу відповідача.
Розрахунок суми позову у розмірі 79542,20 грн. за висновком апеляційної інстанції відповідає сумі заборгованості згідно форм актів виконаних робіт та рахунків, які прийняті відповідачем до сплати (а.с.86-87 том 2). Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у розмірі 79542,20 грн.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що пред'явлені позивачем до стягнення з відповідача за послуги зберігання рахунки, обраховані виходячи із кількості одиниць вантажу, не відповідають вартості послуг, визначених розділом 3 договору, оскільки нарахування за збереження вантажу (авіазапчастин) з огляду на умови договору повинно здійснюватись з урахуванням добової оплати без урахування кількості одиниць вантажу.
Відповідно до ст.936 ЦК України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.7 ЦК України звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Апеляційним господарським судом встановлено, що обрахування однієї одиниці вантажу за одне місце -є усталеною практикою аеропорту, яка склалася відповідно до звичаїв ділового обороту та специфіки діяльності складу аеропорту, що у свою чергу підтверджується калькуляціями вартості зберігання 1 місця вантажу (багажу) на вантажному складі (внутрішньому) на естакадах вантажного складу та в багажному відділенні КП "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (а.с.7-9 том 3).
Відсутність визначення у договорі стосовно того, що ціна за послуги зберігання за добу встановлюється за одне місце вантажу, за оцінкою апеляційної інстанції вказує на те, що позивач керувався звичаєм ділового обороту, а відповідач у свою чергу прийнявши такі умови договору, здійснював оплату за зберігання вантажу та сплачував виставлені позивачем рахунки на умовах позивача, що підтверджується платіжними документами (а.с.40-41 том 2) та гарантійним листом відповідача (а.с.59 том 2).
Вищевказане свідчить про узгодження між сторонами умов договору стосовно сплати вартості послуг зберігання з урахуванням одного місця вантажу.
При дослідженні платіжних документів, наданих відповідачем в якості доказу оплати послуг за договором відповідального зберігання, господарським судом помилково не прийняті до уваги заперечення позивача, щодо належності зазначених доказів, оскільки лише три платіжні документи (платіжні доручення №№90, 91 від 14.10.2008 року та №133 від 12.05.2009 року) підтверджують оплату послуг за договором відповідального зберігання; інші ж платіжні документи (квитанції), надані відповідачем в підтвердження оплати послуг за договором відповідального зберігання, за оцінкою апеляційного господарського суду не є належними доказами виконання договору, оскільки за своїм платіжним призначенням свідчать про оплату відповідачем за аеропортові послуги, які є предметом іншого договору на базування та аеропортове обслуговування №15 від 26.03.2007 року (том 2 а.с.75-80), що підтверджується витягами з електронної картки бухгалтерського обліку рахунку №36 (а.с.93-111 том 2).
Також, колегією суддів не прийнято в якості належного доказу здійснення відповідачем оплати, згідно протоколу проведення заліку взаємної заборгованості від 24.02.2009 року (а.с.47 том 2), оскільки за оцінкою апеляційного суду зі змісту вказаного протоколу заліку не вбачається, що суми заліку за своїм призначенням віднесені за сплату послуг відповідального зберігання.
Посилання суду першої інстанції в обґрунтування відмови в позові на відсутність первинних документів отримання вантажу позивачем безпідставне, оскільки при повторному розгляді справи встановлено, що факт прийому і видачі вантажу зафіксовано в журналах обліку прийнятого вантажу та обліку виданого вантажу з комерційного складу КП "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" (а.с.14-41 том 1).
В силу ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
За викладених обставин факт надання позивачем послуг відповідального зберігання за умовами договору №51 від 01.07.2008 року а також наявності заборгованості відповідача перед позивачем за цим договором в сумі 79542,20 грн. є доведеним.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів своєчасної та належної оплати за надані позивачем послуги відповідального зберігання вантажу, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.
Касаційна інстанція не бере до уваги доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 18.07.2012 року представнику відповідача судової повістки про те, що судове засідання відбудеться 25.08.2012 року (т.3 а.с.57, 77).
Враховуючи наведене постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.ст.1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія СкайСтар Авіа" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року залишити без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна О.Глос