"31" жовтня 2012 р. Справа № 58/591
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представників: позивача -Мотуза В.В. дов. № 155/1/19-298 від 24 січня 2012 року та відповідача -Пономарьової О.Б. дов. № 300-29/10-768 від 24 січня 2012 року, Ахтімірової М.Г. дов. № 300-122/08-96 від 4 січня 2012 року та Волосович С.К. дов. № 300-122/10-10841 від 10 листопада 2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого,
У грудні 2012 року КП "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач) звернулось до Антимонопольного комітету України (далі -відповідач) з позовом про скасування розпорядження державного уповноваженого відповідача про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 05/263-р від 21 листопада 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про можливість зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку та зловживання ним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 3 лютого 2012 року позов задоволено повністю.
Визнано недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України від 21 листопада 2011 року № 02/263-р про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено.
Рішення господарського суду міста Києва від 3 лютого 2012 року скасовано.
Прийнято нове рішення.
У позові відмовлено.
У касаційній скарзі КП "Київжитлоспецексплуатація" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року, а рішення господарського суду міста Києва від 3 лютого 2012 року залишити без змін.
Вважає, що КП "Київжитлоспецексплуатація" не є суб'єктом та не має підстав зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно статуту КП "Київжитлоспецексплуатація", затвердженого розпорядженням Київської міської адміністрації № 1397 від 4 вересня 1996 року, в редакції розпорядження Київської міської адміністрації № 2074 від 21 листопада 2000 року, затвердженого Старокиївською районною державною адміністрацією 11 грудня 2000 року, КП "Київжитлоспецексплуатація", як правонаступник Державного КП "Київжитлоспецексплуатація", є юридичною особою, діє на принципах госпрозрахунку, має самостійний баланс, майно, основні фонди, оборотні кошти, рахунки тощо. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
Рішенням № 378/5765 від 14 липня 2011 року "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Київська міська рада доручила комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності та надала повноваження, у відповідності до п. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України, укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.
Відповідно до п. 6 вказаного рішення Комісією з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказом № 97 від 23 березня 2011 року погоджено в установленому порядку тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності, наказом № 99 від 19 вересня 2011 року погоджено розрахунок місячної плати за розміщення базових мобільних станцій на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб та працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
18 жовтня 2011 року відповідач, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, посилаючись на вимоги ст. ст. 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", направив позивачу вимогу № 136-29/05-9745 про надання інформації.
Листами № 155/1/19-4477 та № 155/1/19-4728 з додатками від 20 жовтня 2011 року та 2 листопада 2011 року відповідно позивач надав витребувану Антимонопольним комітетом України інформацію.
Відповідно до п. п. 4, 13 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
21 листопада 2011 року державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, керуючись ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. ст. 36, 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 20-2 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв розпорядження № 05/263-р про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Прийняття вказаного розпорядження і стало підставою звернення Комунального підприємства "Київжитлоспеціексплуатація" з позовом.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно встановив порушення КП "Київжитлоспецексплуатація" законодавства про захист економічної конкуренції, закріпленого п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки при винесенні спірного розпорядження відповідачем не враховано ту обставину, що умови та порядок організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності визначено Київською міською радою, а розроблення та погодження тарифів здійснювалося виключно в межах чинних нормативно-правових актів.
При вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим, підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Так, за змістом наведених норм прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є за своєю правовою природою актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі.
Згідно ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визнання суб'єкта таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, закриття провадження у справі тощо.
Отже, вирішення питання про наявність або відсутність факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку вирішується виключно за наслідками розгляду відповідної справи органами Антимонопольного комітету України, що включає в себе послідовність проведення певних дій.
Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про зайняття КП "Київжитлоспецексплуатація" монопольного (домінуючого) становища на ринку товару Антимонопольним комітетом України не приймалось.
Водночас, до прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі, порушеною оспорюваним розпорядженням, відсутні підстави розглядати питання наявності факту зловживання монопольним становищем суб'єктом господарювання, а також інших порушень антимонопольного законодавства, оскільки будь-які порушення повноважним органом не встановлені.
Тому, враховуючи, що спірне розпорядження не встановлює факт порушення КП "Київжитлоспецексплуатація" вимог закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує початок розгляду справи, відсутні правові підстави для визнання його недійсним з вказаних позивачем підстав.
Доводи заявника касаційної скарги ґрунтуються на помилковому розумінні та тлумаченні правової природи спірного розпорядження Антимонопольного комітету України, а тому не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою відмову апеляційного господарського суду у задоволенні позову та погоджується з твердженням останнього щодо передчасності висновків місцевого господарського суду про те, що КП "Київжитлоспецексплуатація" не є суб'єктом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та не має підстав для зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, оскільки вказані обставини не з'ясовані уповноваженим органом.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду законна та обґрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Л. Гольцова
Л. Іванова