01 листопада 2012 р. Справа 7/58/2012/5003
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром", м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область
до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" в особі Філії "Літинський райавтодор", м. Вінниця
про стягнення 29 005,74 грн. згідно договору підряду №23 від 01.06.2010 року
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Павлова Т.С.
Представники:
позивача: Литвин Н.П., довіреність № 339 від 30.10.2012 року, паспорт серії НЕ331187 виданий Корсунь-Шевченківським РВУ МВС України у Черкаській області 28.01.2004 року.
відповідача: Дубровіна М.В., довіреність № 361 від 16.10.2012 року, паспорт серії АВ 764849 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 16.01.2007 року.
11.10.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром", м.Корсунь-Шевченківський, Черкаська область до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" в особі Філії "Літинський райавтодор", м.Вінниця про стягнення 30 375,62 грн., з яких 25 886,00 грн. боргу, 2 821,57 грн. інфляційних втрат, 1 668,05 грн. 3 % річних згідно договору підряду № 23 від 01.06.2010 року.
Ухвалою від 11.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/58/2012/5003 та призначено до розгляду на 24.10.2012 року.
23.10.2012 року на адресу суду від представника позивача надійшла телеграма в якій останній в зв'язку з неможливістю своєчасної підготовки до судового засідання просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
23.10.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 24.10.2012 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 01.11.2012 року.
31.10.2012 року на адресу господарського суду Вінницької від відповідача супровідним листом надано документи які витребувались ухвалою суду додатком до яких додано відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що заборгованість в сумі 25 866,00 грн. перед позивачем визнає в повному обсязі.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 01.11.2012 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній суд стягнути з відповідача 25 886,00 грн. боргу, 2 329,74 грн. інфляційних витрат та 790,00 грн. 3 % річних.
Розглянувши заява про зменшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.06.2010 року між Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" в особі Філії "Літинський райавтодор" (Замовник) та Приватним акціонерним товариством "Украгровибухпром" (Підрядник) укладено договір № 23 на проведення вибухових робіт (а.с.8-14, т.1).
Відповідно п.1.1 Договору за дорученням Замовника Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умовами договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
Згідно п.1.2 Договору за Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу організаційних та технічних заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням вибухів.
Місце проведення вибухових робіт: Селищанське родовище чорнолітів, Літинського району, Вінницької області (п.1.3 Договору).
В комплекс робіт, які виконуються Підрядником входять, а саме:
- доставка вибухових матеріалів до місця роботи;
- охорона вибухових матеріалів при транспортуванні та заряджених блоків;
- вибухові роботи та розробка негабаритного каменю до встановлених розмірів та проценту виходу передбаченого у п. 2.7 Договору (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п.1.5 договору орієнтований обсяг вибухових робіт по договору складає 50,0 тис. м3 (тисяч метрів кубічних) в твердому тілі.
Відповідно п. 2.10 Договору виконані Підрядником роботи оформлюються Актом виконаних робіт за формою № 25. В будь-якому випадку Акт виконаних робіт є рахунком і основою для розрахунку, в разі якщо Підрядником не встановлено рахунку-фактури та/або платіжної вимоги-доручення.
Згідно п.2.12 Договору Замовник зобов'язаний прийняти виконані замовником вибухові роботи шляхом оформлення та підписання відповідних актів (Ф.25) не пізніше 2-х діб після проведення вибухових робіт. У випадках мотивованої відмови Замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій Замовника. Виправлення неякісно виконаних робіт Підрядником проводиться без додаткової оплати у погоджені між сторонами строки. Не безпідставна відмова Заявника від прийняття виконаних робіт не допускається.
Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5-и днів з моменту отримання передоплати (п. 4.1 Договору).
Вартість та витрати по виконанню вибухових робіт визначаються сторонами із розрахунку за 1 куб.м. в твердому тілі, які оформлюються протоколами погодження ціни по кожному вибуху окремо та становить невід'ємну частину Договору (п. 5.1 Договору).
Відповідно п. 5.4 Договору розрахунки проводяться наступним чином:
- 60 % вартості робіт з врахуванням положень п.5.1 Договору - попередня оплата, на підставі виставленого Підрядником рахунку-фактури, яку Замовник зобов'язаний сплатити за 5 банківських днів до виконання вибухових робіт.
- 40 % вартості робіт з врахуванням положень п.5.1 Договору - на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
За порушення строків оплати визначених п.5.4 Договору Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ розміру від несплаченої суми за кожен день такого прострочення, збитки по інфляції та 3% річних за користування коштами.
Взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору № 23 від 01.06.2010 року позивач виконав належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт ф. 25 за № 141 від 14.08.2010 року на суму 95 886,000 грн. (а.с.15, т.1).
Відповідач за виконані роботи провів частково розрахунок в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 302 від 13.08.2010 року.
Таким чином борг відповідача становить 25 886,00 грн. (95886,00-70000,00).
Як вбачається із долучених позивачем документів факт визнання заборгованості відповідачем підтверджується листом № 6 від 06.01.2012 року (а.с.16, т.1)
Наявність заборгованості та непроведення розрахунків не заперечується відповідачем.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З підписанням 01.06.2010 року сторонам договору № 23 між ним виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 25 886,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 790,00 грн. - 3 % річних (за період з 01.09.2010 року по 05.10.2012 року), 2 329,74 грн. - інфляційних втрат (за період з 01.09.2010 року по 05.10.2012 року) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено станом на 01.11.2012 року судом не виявлено помилок в обрахунку 3 % річних, інфляційних втрат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням процесуальної позиції відповідача, яка власне зводиться до визнання позову.
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
01.11.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" в особі Філії "Літинський райавтодор", вул. 40-річчя Перемоги, 27, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32054743) на користь Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром", вул.Комарова, 3, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, 19400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 05455573) - 25 886 грн. 00 коп. боргу, 790 грн. 00 коп. 3% річних, 2 329 грн. 74 коп. інфляційних витрат, 1 609 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06 листопада 2012 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.