"30" жовтня 2012 р. Справа № 12/5007/141/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
прокурораТомчук М.О. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачівБоклан О.В. -довіреність від 10.07.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконувача обов'язки прокурора Житомирської області
на постановувід 25.04.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 12/5007/141/11 господарського суду Житомирської області
за позовомКоростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Житомирській області
до- Житомирської районної державної адміністрації - Дочірнього підприємства "Аеропорт Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд"
провизнання протиправними та скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 24.01.2005р. № 42 та від 26.02.2007р. № 124 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
У грудні 2011 року Коростенський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Житомирській області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської районної державної адміністрації та Дочірнього підприємства "Аеропорт Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про:
- визнання протиправними та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 24.01.2005 р. № 42 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі з метою передачі їх в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" на території Глибочицької та Вересівської сільських рад";
- визнання протиправними та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26.02.2007 р. за № 124 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" на території Глибочицької та Вересівської сільських рад";
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р., укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги з посиланням на статтю 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 122, 210, 211 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що згідно оскаржуваних розпоряджень та договору оренди землі від 03.04.2007 р. Житомирською райдержадміністрацією з перевищенням своїх повноважень було передано другому відповідачу земельну ділянку для авіаційного транспорту, чим порушено статтю 122 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Житомирська обласна державна адміністрація зазначала, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.06.2005 р. № 172 "Про посвідчення права користування земельними ділянками" районним державним адміністраціям було доручено посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначені в натурі без зміни їх цільового призначення, шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладення договору оренди землі при переході права на будівлі, споруди та при переході права постійного користування земельними ділянками, у зв'язку з чим вважає, що з боку голови Житомирської райдержадміністрації не було перевищення його повноважень (а.с. 49).
Житомирська районна державна адміністрація заперечувала проти позовних вимог з посиланням на розпорядження голови облдержадміністрації від 17.06.2005 р. № 172 вказуючи на прийняття оспорюваних розпоряджень та укладення договору оренди землі в межах наданих райдержадміністрації повноважень.
ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" подало заяву про застосування строку позовної давності в порядку статті 267 Цивільного кодексу України (а.с. 64), а у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність вимог прокурора.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.02.2012 р. (суддя Сікорська Н.А.):
- припинено провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 24.01.2005 р. № 42 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі з метою передачі їх в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТзОВ "Акорд" на території Глибочицької та Вересівської сільських рад";
- припинено провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрацієї від 26.02.2007 р. № 124 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" на території Глибочицької та Вересівської сільських рад";
- відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р. укладеного між Житомирською райдержадміністрацією та ДП "Аеропорт Житомир" ТзОВ "Акорд".
Мотивуючи рішення в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають розгляду в адміністративному суді, оскільки є публічно -правовими.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р. укладений на підставі та на виконання розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації № 42 від 24.01.2005р. та № 124 від 26.02.2007р., які є обов'язковими до виконання на території району, то без скасування цих розпоряджень у встановленому законодавством порядку позовні вимоги щодо визнання вказаного договору недійсним є передчасними, а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
За апеляційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 22.02.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.04.2012 р. скасував його в частині припинення провадження у справі і в цій частині прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. В решті рішення залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови райдержадміністрації зазначив, що ці розпорядження стосуються господарських правовідносин, при цьому дійшов висновку щодо дотримання норм чинного на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень законодавства та наявності у голови райдержадміністрації повноважень, у зв'язку з чим дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки при зверненні з позовом, пропущено строк позовної давності і відповідачем про це заявлено, даний факт є також підставою для відмови в позові.
Виконуючий обов'язки прокурора Житомирської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм матеріального права, зокрема, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.
Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.06.2005 р. № 172 райдержадміністрації були делеговані повноваження, проте, не звернувши уваги на те, що вказане розпорядження від 17.06.2005 р. було прийнято пізніше, ніж оскаржуване розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки, а отже його дія не поширюється на спірні правовідносини.
Головне управління Держкомзему у Житомирській області підтримало позицію прокуратури в повному обсязі.
ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що на момент прийняття спірних розпоряджень, згідно статті 122 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент їх прийняття, головою райдержадміністрації не було перевищено повноважень та дотримано вимоги законодавства.
Заслухавши доповідь судді -доповідач, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами пешої та апеляційної інстанції було встановлено:
- розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.04.2004 року № 185 на клопотання ДП "Аеропорт Житомир" про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, з метою переоформлення права користування на оренду земельної ділянки в зв'язку із зміною форми власності підприємства, надано ДП "Аеропорт Житомир" дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, з метою укладання договору оренди землі на території Глибочицької сільської ради;
- розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 24.01.2005 року № 42 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж та надання в оренду земельних ділянок загальною площею 42,8641 га ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" в адміністративних межах Глибочицької і Вересівської сільських рад; надано ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 42,8641 га, з них площею 0.6700 га на території Вересівської та площею 42,1941 га на території Глибочицької сільських рад для обслуговування будівель та споруд, шляхом укладання договорів оренди землі;
- розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 26.02.2007 року № 124 затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" для авіаційного транспорту на території Глибочицької та Вересівської сільських рад та встановлено орендну плату на території дії договору оренди землі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки;
- 03.04.2007 року між Житомирською районною державною адміністрацією та ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 30.07.2007 р. за № 040720900012, № 040720900015.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Коростенського транспортного прокурора про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 24.01.2005 р. № 42, від 26.02.2007 р. № 124 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 р., укладеного між відповідачами, з посиланням, зокрема, на порушення вимог статті 122 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та перевищення Житомирською райдержадміністрацією своїх повноважень при прийнятті оскаржуваних розпоряджень та укладенні договору оренди земельної ділянки для авіаційного транспорту.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції правомірно було зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції щодо підвідомчості вказаного спору про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації адміністративним судам.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що Житомирською обласною державною адміністрацією 17.06.2005 року прийнято розпорядження "Про посвідчення права користування земельними ділянками" № 172, відповідно до якого обласною державною адміністрацією було доручено районним державним адміністраціям посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначені в натурі без зміни їх цільового призначення, шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладання договору оренди землі: 1) при переході права власності на будівлі та споруди; 2) при переоформленні права постійного користування земельними ділянками громадянам та юридичним особам, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Житомирська обласна державна адміністрація делегувала Житомирській районній державній адміністрації повноваження щодо оформлення права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлі та споруди.
Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що спірні розпорядження Житомирської районної державної адміністрації не суперечать закону, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.
В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій та статтею 13 встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з приписами частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження від 24.01.2005 р.), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Частиною 4 цієї норми передбачено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Аналогічні приписи закріплені у вказаній статті 122 Земельного кодексу України в редакцій, чинній на момент оскаржуваного розпорядження райдержадміністрації від 26.02.2007 р. та укладення спірного договору.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення райдержадміністрацією розпорядження від 24.01.2005 р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Вказаним пунктом Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 26.02.2007 р. та укладення спірного договору оренди землі від 03.04.2007 р.) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтями 19, 20 цього Кодексу визначені категорії земель, їх поділ та встановлення і зміна цільового призначення земель.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно оскаржуваного розпорядження № 42 від 24.01.2005 р. райдержадміністрацією вирішено надати ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" в оренду строком на 10 років земельну ділянку на території сільських рад для обслуговування будівель та споруд; оскаржуваним розпорядженням райдержадміністрації № 124 від 26.02.2007 р. затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" для авіаційного транспорту, а згідно договору оренди землі від 03.04.2007 р. та акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), земельну ділянку на території сільських рад виділено відповідачу в користування для авіаційного транспорту.
За приписами статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до статті 72 цього Кодексу, до земель авіаційного транспорту належать землі під: а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден; г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту. На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.
Статтею 32 Закону України "Про транспорт" визначено, що до складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.
Проте, питання щодо форми власності спірної земельної ділянки, переданої згідно оскаржуваних розпоряджень райдержадміністрації та договору оренди землі в оренду ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд", категорія та цільове призначення спірної земельної ділянки, судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання щодо наявності у відповідача права на будівлі та споруди, для обслуговування яких згідно оскаржуваного розпорядження райдержадміністрації № 42 від 24.01.2005 р. товариству надано земельну ділянку в оренду, підстави набуття такого права на нерухоме майно та їх місцезнаходження.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись з позовом до суду визначив позивачами у даному спорі Житомирську обласну державну адміністрацію та Головне управління Держкомзему у Житомирській області, проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що в силу статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно (стаття 23 цього Кодексу).
За приписами частини 7 статті 84 Господарського кодексу України, якою встановлено зміст судового рішення, Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.
Проте, у рішеннях судів відсутні будь-які посилання на позивача -Головне управління Державного комітету по земельних ресурсах Житомирської області, питання стосовно того чи є він належним позивачем у даному спорі та чи порушують оскаржувані розпорядження та договір оренди землі його права судами не з'ясоване.
Крім того, як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, посилаючись на норми статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, дійшов висновку щодо пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що також є підставою для відмови у позові.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що встановивши відсутність порушеного права у особи, яка звернулася за захистом такого права, судам слід відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав відсутності порушеного права, а не через пропуск позивачем строку позовної давності.
Проте, здійснюючи повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції вказані приписи законодавства були залишені поза увагою, і оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04. 2012 р. у справі № 12/5007/141/11 господарського суду Житомирської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач