Справа № 401/9735/12
(2-п/401/138/12)
іменем України
07 листопада 2012 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого -судді Спаї В.В.,
при секретареві - Пантелеєвій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську заяву представника відповідача-2 про перегляд заочного рішення,
Представник відповідача -2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення, ухваленого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 21.06.2012 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «»Кей -Колект» (правонаступника ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в її обґрунтування посилаючись на те, що відповідач -2 не була обізнана про розгляд справи судом, адже не отримувала судової повістки, на те, що судом не було враховано при ухваленні рішення, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого припиняється порука, а умова договору поруки (п. 3.1) про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, та тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. За таки обставин у банка виникло право пред'явити позов до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, починаючи з 07.07.2009 р. протягом наступних шести місяців до 07..01.2010 р. Утім, з позовом банк звернувся до суду лише 18.0.2010 р., тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, коли порука припинилася з 07.01.2010 р. та у банка та його правонаступників не має підстав вимагати від ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором.
У судовому засіданні представник відповідача -2 повністю підтримав заяву, просив суд її задовольнити; представник позивача та відповідач -1 у судове засідання, в якому розглядалася заява, не з'явилися.
Заслухав пояснення представника відповідача -2, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Отже, виходячи зі змісту даної правової норми, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин та докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України; відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За розгляду справи позивач, на переконання суду, довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, та, розглядаючи цивільну справу, судом відповідно до закону були встановлені факти та відповідні правовідносини, та, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення та лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку, утім, дані умови судом при розгляді даної заяви про скасування заочного рішення встановлені не були.
Щодо посилання представника відповідача -2 на необізнаність про розгляд 21.06.2012 р. справи судом, то зазначене спростовується матеріалами судової справи. Разом з тим, що стосується посилання відповідача -2 на припинення договору поруки від 22.04.2008 р., то така вимога відповідачем -2 не була заявлена за судового розгляду (за ч. 2 ст. 31 ЦПК України відповідача має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду судом справи по суті), судом саме за клопотанням представника відповідача - 2 було зупинено провадження у справі до вирішення іншої, яка розглядається у порядку цивільного судочинства, та після усунення обставин, що викликали зупинення. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК).
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором (п. 3.1 договору поруки від 22.04.20080 р.) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1. ст.. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання визначений чітко - не пізніше 29 квітня 2029 року, якщо тільки не застосовується термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно із законодавством України (п. 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту від 22.04.2008 р. №11336899000). За таких обставин банк мав право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 щодо повернення кредиту починаючи з 29.04.2029 року протягом наступних шести місяців. Утім, банк скористався правом застосування порядку дострокового повернення кредиту за вимогою банку (розділ 6 договору про надання споживчого кредиту від 22.04.2008 р.) та пред'явив досудові письмові вимоги до боржника та поручителя, які були ними отримані особисто (а.с. 72) 10.06.2009 р. та 13.06.2009 р. із роз'ясненнями дій банку за невиконання досудових вимог стосовно боргових зобов'язань, які не були виконані, та 18.05.2010 р. позов був пред'явлений до суду.
Таким чином, є помилковим посилання у заяві про перегляд заочного рішення на те, що порука припинилася з 07.01.2010 р. та у банка та його правонаступників не має підстав вимагати від ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором.
Керуючись ст. ст. 231, 210 ЦПК України, суд
Заяву відповідача -2 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 21.06.2012 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «»Кей -Колект» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Роз'яснити відповідачеві, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя