Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
01 листопада 2012 року справа №2а/0570/10839/2012
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів: Гімона М.М., Карпушової О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №2а/0570/10839/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України в Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та стягнення сплаченого збору, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька), Управління Державної казначейської служби України в Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання протиправними дій УПФУ в Будьоннівському районі м.Донецька щодо неповернення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення з Державного бюджету України суму сплаченого збору в розмірі 4335 грн. задоволені, а саме: визнано протиправними дії УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька щодо неповернення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого збору в розмірі 4335 грн. (а.с. 50 - 52).
Відповідачем - УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову суду подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки суд дійшов помилкових висновків про те, що Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обов'язку сплачувати збір покупцем автомобілю, а положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р., суперечать вимогам вказаного Закону і не підлягають застосуванню. Апелянт вважає, що вказане Положення конкретизує та уточнює механізм і порядок сплати цього збору, і визначає платником збору саме набувача права власності на легковий автомобіль.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розгляд справи за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.
Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали справи за доводами апеляційної скарги та заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 червня 2012 року ОСОБА_2 придбав автомобіль «Chevrolet Cruse» номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується видатковою накладною № hk25094553 від 13.06.2012 року (а. с. 43).
14.06.2012 року при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне с рахування в розмірі 3% від вартості автомобіля в сумі 4335 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 908.460.4 від 16.06.2012 року (а. с. 44).
Відповідно до реєстраційного талону НОМЕР_3 транспортний засіб: марка - Chevrolet, модель - Cruse, номер шасі - НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстровано на ОСОБА_2 (а. с. 10)
06.08.2012 року листом-вимогою позивач звернувся до УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька з заявою про повернення примусово сплачених коштів у розмірі 4335,00 грн. (а. с. 8).
УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька листом від 07.08.2012 року № 7745/07 відмовило у задоволенні вищезазначеної заяви посилаючись на Порядок сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також зазначив, що вказаний Порядок не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п.7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ( а. с. 9).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Суд першої інстанції обґрунтував висновок про задоволення позову тим, що особа (позивач), яка придбала автомобіль не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Суд апеляційної інстанції погоджує цей висновок.
Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, згідно з вимогами цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9, зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином між законом і підзаконним актом наявні суперечності, які по різному врегульовують одне й те саме питання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і за його змістом особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору і відповідач протиправно відмовив в поверненні суми примусово сплаченого збору за обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4335,00 грн.
Слід зазначити, що при вирішенні цього спору не можуть бути враховані зміни, внесені до ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №2464), оскільки зміни до зазначеної статті про те, що платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах ДАІ МВС України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно законодавства та успадкування легкових автомобілів згідно з Законом, Закон №2464 був прийнятий після придбання позивачем автомобілю - 14.06.2012 року («Голос України», 27.06.2012р., №117) та набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування, тобто з 28.06.2012 року.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення за суттю заявлених вимог, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №2а/0570/10839/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівськоу районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України в Бульоннівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та стягнення сплаченого збору залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова