01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.04.2012 № 65/35
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Кравчук О.І.
За участю представників:
від позивача - Соболь О.М., Брусков В.Я.
від відповідача 1 - Качмар О.Й., Полонський О.Ю.
від відповідача 2 - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року (головуючий суддя Головіна К.І., судді Ващенко Т.М., Мадичева Д.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «АХА Страхування»
до 1.Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
2.Малого приватного підприємства «Принцеса»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_6
про визнання договору недійсним
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", Малого приватного підприємства "Принцеса" про визнання недійсними кредитного договору № 6 К-Н від 02.04.2010 року та додаткового договору № 1 від 27.04.2010 року, а також договору застави від 02.04.2010 року та договору про внесення змін № 1 від 27.04.2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 10.02.2012 року.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що судом при ухвалені рішення не враховано, що Відповідачем 2 не виконано наступні положення кредитного договору, виконання яких є обов'язковою підставою для надання кредитних коштів, та не надано доказів на підтвердження виконання зазначених обов'язків, а саме щодо:
· забезпечення наявності предмета застави на складі компанії Vigolin Ltd і дотримання Позичальником необхідного коефіцієнта покриття;
· самостійного погашення Позичальником частини прострочених зобов'язань по кредитному № 852 К-Н від 06.10.2008 року, пропорційно наданому забезпеченню за цим договором, але у сумі не менше 1 040 359, 00 грн.
· надання компанією Vigolin Ltd складської довідки про наявність заставного майна, що належить Позичальнику, завіреної належним чином.
Також відповідачем 2 не виконувались зобов'язання за кредитним договором, а відповідачем 1 не здійснювались заходи по розірванню кредитного договору та забезпечення виконання, за рахунок договору застави та договору поруки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 10.04.2012 року.
03 квітня 2012 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про витребування доказів.
В судове засідання 10.04.2012 року з'явились представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 та третьої особи у призначене судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року
19 квітня 2012 року, через канцелярію суду, від представника відповідача 1 надійшло заперечення проти клопотання позивача про витребування доказів.
У судове засідання 24.04.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 та третьої особи у зазначене судове засідання не з'явились.
Представники позивача, в судовому засіданні, підтримали клопотання про витребування доказів.
Представники відповідача 2 заперечували проти клопотання позивача про витребування доказів, з мотивів, викладених в запереченнях, поданих до суду.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія судів відмовила в задоволені останнього в зв'язку з безпідставністю.
Представники відповідача 1 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року.
Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
02 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (банк) та Малим приватним підприємством "Принцеса" (позичальник) укладено кредитний договір № 6 К-Н (кредитний договір).
З метою забезпечення зобов'язання по вищезазначеному кредитному договору по поверненню заставодержателеві суми кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойки, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, 02.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (заставодержатель) та Малим приватним підприємством "Принцеса" (заставодавець) укладено договір застави для забезпечення виконання заставодавцем основного зобов'язання.
Того ж дня, між Акціонерним товариством "Віголін", Малим приватним підприємством "Принцеса" та Публічним акціонерним товариством "Сведбанк укладено договір відповідального зберігання майна № 1 (договір зберігання), а 27.04.2010 року - Додаткову угоду до договору відповідального зберігання № 1 за умовами якого МПП "Принцеса" передало компанії Vigolin Ltd на відповідальне зберігання предмет застави (цукор пісок у кількості 3500 тонн).
02 квітня 2010 року між МПП "Принцеса" (страхувальником) та АТ "СК "АХА Страхування" (страховиком) укладено договір добровільного страхування майна підприємств і підприємців №506-ип/10к (надалі договір страхування).
На виконання кредитного договору, 06.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (банк), Малим приватним підприємством "Принцеса" (позичальник) та ОСОБА_6 (поручитель) також укладено договір поруки № 10 І-Н (договір поруки).
Судом встановлено, що 20.05.2010 року АТ «Віголін» повідомило позивача, про викрадення майна зі складу по вул. Моторній 8 у м. Одесі, у зв'язку з чим банк направив позивачу повідомлення про настання страхового випадку.
Відповідач 1 звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, однак позивач відмовив відповідачу 1 у виплаті страхового відшкодування, згідно з договором страхування, у зв'язку з невизнанням вказаної події страховим випадком.
Рішенням Господарського суду від 26.09.2011 року у справі № 4/190-20/163 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» треті особи Мале приватне підприємство «Принцеса» та Акціонерне товариство «Віголін» про стягнення 19 445 798, 81 грн., залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду від 14.03.2012 року, позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 19 201 875, 00 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців №506-ип/10к від 02.04.2010 року, 25 180,20 грн. державного мита та 233, 04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Доводи апелянта щодо визнання кредитного договору та договору застави такими, що укладені без наміру їх виконання та, що не мали на меті настання реальних наслідків, колегією суддів визнано безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов:
· вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору;
· такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;
· метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.
Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно.
Оскільки, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для укладення кредитного договору, договору застави та на їх виконання відповідачами вчинено ряд юридично значимих дій, зокрема, укладено договори поруки, зберігання, страхування; видано кредит, направлено вимогу про погашення заборгованості, стягнуто вказану заборгованість судовим рішенням, видано виконавчий документ на виконання цього рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені відповідачами оскаржувані угоди не можуть бути визнані фіктивними, як такі, що вчинені без наміру створення правових наслідків.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, в свою чергу, не скористався своїм правом, при укладенні договору страхування щодо огляду та опису об'єкта страхування, цукру-піску 3500 тон, що в подальшому призвело до необґрунтованих та недоведених доводів щодо відсутності останнього взагалі.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підставі викладеного та враховуючи встановлені обставини у справі, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що позивач не довів недійсності господарських зобов'язань, відповідно відсутні підстави для визнання недійсними кредитного договору № 6 К-Н від 02.04.2010 року та додаткового договору № 1 від 27.04.2010 року, а також договору застави від 02.04.2010 року та договору про внесення змін № 1 від 27.04.2010 року.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року -без змін.
Матеріали справи № 65/35 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Дикунська С.Я.