33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" листопада 2012 р. Справа № 5019/1336/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гулова А.Г. ,
суддя Маціщук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Іноземного підприємства "Індра"
на рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2012 р.
у справі № 5019/1336/12 (суддя Андрійчук О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Плугіна Юрія Геннадійовича
до відповідачів:
1) Іноземного підприємства "Індра";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг"
про стягнення в сумі 19 012 грн. 33 коп.
за участю представників сторін:
позивача: Прихода О.В.;
відповідачів:
1) Іноземного підприємства "Індра" - не з'явився;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг" - не з'явився
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.09.2012 р. у справі № 5019/1336/12
частково задоволено позово фізичної особи-підприємця Плугіна Юрія Геннадійовича до Іноземного підприємства "Індра", Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг" про стягнення в сумі 19 012 грн. 33 коп. Стягнуто з Іноземного підприємства "Індра" на користь фізичної особи-підприємця Плугіна Юрія Геннадійовича 18 617,45 грн. основного боргу, 65,62 грн. 3% річних, 1 581,65 судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 328,99 грн. та 3% річних в розмірі 0,17 грн. відмовлено. У частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг" провадження у справі припинено.
При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 р., згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання в порядку та в строки, визначені цим договором, передати у власність відповідача товар у визначеній кількості, відповідної якості та по погодженій ціні, відповідач -прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору.
При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення цивільного та господарського законодавства України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.
Місцевим господарським судом було встановлено, що на підтвердження факту поставки за договором поставки позивачем надано лише видаткові накладні № П-0000035 від 19.08.2009 року на суму 2 460,00 грн., № П-0000033 від 19.08.2009 року на суму 5 562,90 грн., № П-0000078А від 05.10.2009 року на суму 8 952,55 грн., № П-0000086А від 11.12.2009 року на суму 1 642,10 грн., тобто загальна сума поставки склала 18 617,55 грн.
Місцевий суд звертає увагу на те, що всупереч умовам договору, інших документів, визначених договором поставки як обов'язкові, позивачем суду надано не було.
Враховуючи той факт, що в наданих позивачем накладних не конкретизовано на підставі якого саме замовлення та договору вони виписувалися, що суперечить п. 2.10. договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.
Приймаючи до уваги той факт, що у відповідності до вимог закону, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, місцевий суд звертає увагу на те, що є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 18 617,55 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 328, 99 грн. суд першої інтанції відмовив з тих підстав, що зобов'язання з поставки товару виникли між сторонами не на підставі договору поставки.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача 65, 62 грн.
В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг", суд першої інстанції враховуючи відмову позивача від позову, припинив провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України .
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Іноземне підприємство "Індра" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2012 р. у справі № 5019/1336/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість лише на підставі 4 видаткових накладних. Проте, товар від позивача до ІП "Індра" поставлявся на підставі й інших видаткових накладних, які залишилися за межами предмету позову.
Відповідно до п. 5.4 Договору поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 р. оплата вартості отриманого товару здійснюється по мірі його реалізації. У зв'язку з цим, як зазначає скаржник, для всебічного та повного з'ясування обставин справи суд першої інстанції повинен був витребувати у ІП «Індра»інформацію про номенклатуру, кількість та суму товару, який залишився нереалізованим.
Окрім того, предметом позову є взаємовідносини сторін за договором поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 р. Між тим, як встановив суд в оскаржуваному рішенні, накладні, вказані у позові, не пов'язані з договором.
Таким чином, за вказаних обставин, скаржник стверджує, що у суду першої інстанції не було підстав задовольняти позов, який випливає з договірних правовідносин.
Від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.
Скаржник в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду, посилається на ті обставини, що ним суду були подані копії платіжних доручень про сплату коштів позивачу. Однак, з указаних платіжних доручень не вбачається того, що грошові кошти сплачено за видатковими накладними № П-0000035 від 19.08.2009 р., № П-0000033 від 19.08.2009 р., № 0000078А від 05.10.2009 р., № 0000086А від 11.12.2009 р., а тому суд при дослідженні фактичних обставин справи вірно залишив указані докази поза увагою.
Також, позивач звертає увагу на те, що твердження відповідача з приводу того, що вказаний спір виник з правовідносин за договором № 55/04/09 від 01.04.2009 р. є безпідставним.
Окрім того, скаржник у відзиві на позов виклав свою позицію, згідно з якою поставка позивачем товару за вищевказаними накладними відбулася не на виконання договору № 55/04/09 від 01.04.2009 р.
Отже, позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції вірно було встановлено той факт, що поставка за видатковими накладними № П-0000035 від 19.08.2009 р., № П-0000033 від 19.08.2009 р., № 0000078А від 05.10.2009 р., № 0000086А від 11.12.2009 р. мала позадоговірний характер; вказана поставка відбулася і Іноземне підприємство "Індра" не розрахувалося за поставлений товар.
З огляду на вказане вище, позивач стверджує, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм діючого закону, а тому доводи апелянта є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
5 листопада 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - фізичної особи-підприємця Плугіна Юрія Геннадійовича заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Крім того, від Іноземного підприємства "Індра" надійшло клопотання № ск8/12/561 від 02.11.2012 р.про відкладення розгляду справи у зв'язку із отриманням ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження із запізненням (2 листопада 2012 року).
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки Іноземне підприємство "Індра" було завчасно повідомлене про дату, час та місце судового засідання, а явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2009 року між фізичною особою-підприємцем Плугіним Юрієм Геннадійовичем та Іноземним підприємством "Індра" було укладено договір поставки № 55/04/09 (далі по тексту -Договір, Т.1, а.с. 6-12), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання в порядку та в строки, визначені цим договором, передати у власність відповідача товар у визначеній кількості, відповідної якості та по погодженій ціні, відповідач -прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору.
У відповідності до п. 1.3. Договору кількість та асортимент кожної партії товару, що поставляється, зазначається у накладній, складеній на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару і мають силу специфікації до даного договору.
Згідно п. 2.1. договору поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення відповідача. Замовлення надаються відповідачу з допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку чи іншим способом, прийнятним для відповідача.
У п. 2.2. договору вказано, що замовлення вважається прийнятим і підтвердженим позивачем після отримання відповідачем замовлення з відміткою про прийняття замовлення до виконання. Позивач зобов'язаний розглянути замовлення протягом 24 годин з моменту його відправлення відповідачем. При цьому позивач зобов'язаний надати повідомлення відповідачу із зразком підпису уповноважених осіб на прийняття і підтвердження замовлення.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що позивач зобов'язаний здійснювати поставку товару виключно на підставі прийнятого і підтвердженого замовлення. Позивач не має право самостійно зменшувати чи збільшувати кількість та асортимент товару, що поставляється, згідно з прийнятим і підтвердженим ним замовленням без дозволу відповідача про такі зменшення чи зміну.
Пунктом 2.9. Договору встановлений обов'язок позивача надавати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; податкову накладну, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; документи, що підтверджують якість товару.
Згідно п. 3.4. Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару відповідачу у власність, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними у даному договорі. При ненаданні позивачем у відповідності до п. 2.9. договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання позивача з поставки -невиконаними.
З аналізу наведених вище умов договору вбачається та як вірно зазначено судом першої інстанції, що зобов'язання позивача з поставки відповідачу товару за договором поставки вважаються виконаними за наявності таких документів: заявки, накладної на товар, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів, що підтверджують якість товару.
Згідно з видатковими накладними № П-0000035 від 19.08.2009 року на суму 2 460,00 грн., № П-0000033 від 19.08.2009 року на суму 5 562,90 грн., № П-0000078А від 05.10.2009 року на суму 8 952,55 грн., № П-0000086А від 11.12.2009 року на суму 1 642,10 грн., Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 617, 55 грн. (Т.1, а.с. 14-17). У вказаних накладних зазначено, що вони видані згідно із замовленням та на підставі договору.
Проте, у вказаних документах не конкретизовано, на підставі якого саме замовлення та договору виписувалися накладні, що суперечить п. 2.10. договору. Зазначене унеможливлює встановити той факт, на виконання якого саме договору поставки видавалися накладні.
У статті 11 ЦК України наведено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, зазначено договори та інші правочини.
Виходячи із приписів наведеної статті, цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. На перше місце серед підстав цивільних прав та обов'язків ЦК України (ч. 2 ст. 11) ставить договори як узгоджене велевиявлення всіх його учасників (сторін). Окрім договорів, підставами цивільних прав та обов'язків є й інші правочини. Такими є односторонні правочини, тобто одностороннє волевиявлення, яке призводить до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, в силу якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було вчинено правочин у письмовій формі, а саме на підставі видаткових накладних (Т.1, а.с. 14-17), за якими було здійснено поставку та прийняття товару. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні скріплені печатками та засвідчені підписами фізичної особи-підприємця Плугіна Юрія Геннадійовича та Іноземного підприємства "Індра". Правочин вчинений у належній, визначеній законом формі, що породжує відповідні правові наслідки для зобов'язуючих сторін.
Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про те, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.
Виходячи із положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку видаткові накладні, надані позивачем, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Разом з тим, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання, який визначено за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, до відповідних правовідносин не застосовуються.
Отже, видаткові накладні є доказами, які належним чином підтверджують факт здійснення такої господарської операції, як поставки товару за договором № 55/04/09 від 01.045.2009 р. , що, в свою чергу, зумовлює виникнення у відповідача обов'язку по проведенню розрахунку за отриманий товар.
Вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 18 617, 55 грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі правочину по здійсненню поставки товару.
Згідно частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона- постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, враховуючи наведені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, слід зазначити, що при стягненні заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не є обов'язковим, оскільки обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
В силу приписів статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Як зазначено вище згідно з видатковими накладними № П-0000035 від 19.08.2009 року на суму 2 460,00 грн., № П-0000033 від 19.08.2009 року на суму 5 562,90 грн., № П-0000078А від 05.10.2009 року на суму 8 952,55 грн., № П-0000086А від 11.12.2009 року на суму 1 642,10 грн., Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 617, 55 грн..
Обов'язок відповідача по проведенню оплати поставленого товару на суму 2460, 00 грн. виник 19.08.2012 р., на суму 5 562, 90 грн. - 19.08.2012 р., на суму 8 952, 55 грн. - 05.10.2012 р., на суму 1 642, 10 грн. - 11.12.2009 р., тобто з моменту отримання товару.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині проведення оплати товару, поставленого за видатковими накладними. Крім того, не заперечив факт поставки товару згідно з накладними.
На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було подано жодних доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 18 617, 55 грн.
Отже, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 18 617, 55 грн.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 328, 99 грн. - пені на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Правочин про забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи той факт, що зобов'язання з поставки товару виникли між позивачем та відповідачем не на підставі договору поставки, то відповідно, суд першої істанції цілком правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені .
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 65,79 грн. - 3% річних , суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені вище положення закону та проведену судом апеляційної інстанції перевірку розрахунку 3 % річних, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду з приводу часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 65,62 грн.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 25.04.2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг" було укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ІП "Індра" своїх майнових зобов'язань, що виникнуть між ними (Т.1, а.с. 20).
Підставою виникнення зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, є майнові зобов'язання ІП "Індра" по оплаті товарів, що поставляються позивачем згідно з договором поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 року (п. 2.1 договору поруки).
11.09.2012 року позивач через службу діловодства господарського суду першої інстанції подав заяву про відмову від позовних вимог до Товариством з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг" (Т.1, а.с. 94).
Вказана заява подана за правилами ч. 4 ст. 22 ГПК України та не суперечить законодавству.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і така відмова прийнята господаським судом.
Окрім того, позовні вимоги, які було пред'явлено до ТзОВ "УМС Трейдінг" не стосуються предмету спору, оскільки зобов'язання виникло не на підстав договору поставки, а на підставі видаткових накладних.
На підставі вказаного, суд першої інстанції цілком правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг".
Відповідно до ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Твердження скаржника з приводу того, що суд першої інстанції повинен був витребувати у ІП "Індра" інформацію про номенклатуру, кількість та суму товару, який залишився нереалізованим, виходячи із положень п. 5.4. Договору поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 р., судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. Оскільки, зі змісту відзиву на позовну заяву (Т.1., а.с. 81) вбачається, що відповідач підтримав ту позицію, що поставка товару по вищевказаним видатковим накладним була здійснена не на виконання умов договору поставки № 55/04/09 від. 01.04.2009 р. Отже апелянт самостійно підтвердив той факт, що поставка товару мала позадоговірний характер.
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2012 р. у справі № 5019/1336/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2012 р. у справі № 5019/1336/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра" - без задоволення.
2. Справу № 5019/1336/12 надіслати господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.