04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
30.10.2012 № 45/421
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Суліма В.В.
за участю представників сторін:
від позивача Руденко С.О - представник
від відповідача Коломієць В.М. - представник
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. у справі № 45/421 (суддя Балац С.В.)
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Міністерства оборони України
про стягнення 3 478 423,43 грн.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 3 478 423,43грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2012р. у справі № 45/421 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - 1 566 674,65 грн. - збитків, 10 539,31 грн. - витрат на проведення експертизи, 11 485,14 грн. - витрат по оплаті державного мита, 115,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 по справі № 45/421 та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позов заявлено до неналежного відповідача, на думку скаржника позов мав бути заявлений до військової частини А2985 на території якої сталася надзвичайна ситуація.
Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою наявність окремого порядку відшкодування збитків завданих надзвичайними ситуаціями.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 45/421 розгляд справи призначено на 02.10.2012 р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 у зв'язку перебуванням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному для розгляду справи № 45/421 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.
Представник позивача 02.10.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 у справі № 45/421 - без змін.
У судовому засіданні 02.10.2012 оголошено перерву на 23.10.2012.
23.10.2012 у судовому засіданні оголошено перерву на 30.10.2012.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 у зв'язку перебування судді Яковлєва М.Л. у відпустці для розгляду справи № 45/421 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Авдеєва П.В., Суліма В.В.
Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2012 надав оригінал апеляційної скарги Міністерства оборони України від 28.09.2011 по справі № 45/421.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
06.05.2004 на армійських артилерійських складах (військової частини А- 2985), розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, приблизно о 12 годині 50 хвилин сталася пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2004 Державне підприємство «Придніпровська залізниця» заявило цивільний позов про стягнення 3 478 223,43 грн. у кримінальній справі.
24.11.2008 Військовим місцевим судом Дніпропетровського гарнізону винесено вирок у кримінальній справі № 1-1/2008 по обвинуваченню командира військової частини А-2985 підполковника Лілова Сергія Миколайовича, колишнього військовослужбовця Селіна Олега В'ячеславовича, громадянина Курбатова Бориса Федоровича.
Як закріплено нормами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у кримінальній справі № 1-1/2008 Лілова Сергія Миколайовича визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, Селіна Олега В'ячеславовича визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 414 Кримінального кодексу України, Курбатова Бориса Федоровича визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 Кримінального кодексу України.
Цивільний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на суму 3 478 423,43 грн. залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачеві звернутися до іншого суду для захисту своїх законних інтересів.
Вирок Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у кримінальній справі № 1-1/2008 залишено без змін Апеляційним судом ВМФ України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Нормами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ст. 265 Цивільного кодексу України якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 цивільний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» було залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачу звернутися в інший суд за захистом своїх законних інтересів, позовна заява подана позивачем в межах строків позовної давності, а отже посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.
Крім того, як вказано у зазначеному вироці та не заперечується скаржником, вибухи боєприпасів поблизу с. Новобогданівка Запорізької області сталися з вини, в тому числі, командира військової частини А2985 який є посадовою осіб Міністерства оборони України.
Згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1080, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Нормами Закону України «Про Збройні Сили України» закріплено, що Збройні сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захисти її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Статтею 3 вказаного закону зазначено, що Збройні Сили України складаються з органів військового управління (генерального штабу Збройних Сил України), з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій. Відповідно до ст.5 Закону, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які є громадянами України. Відповідно до ст.10 Закону, Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України.
Згідно з п. 8 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001, контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки артилерійські снаряди в результаті вибухів яких позивачу було завдано шкоди є військовим майном у відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», згідно з положеннями цього ж закону управління вказаним майном здійснюється Міністерством оборони України, а тому Міністерством оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України є належним відповідачем по справі.
У відповідності до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст. 22 Цивільного кодексу України).
Враховуючи протиправну поведінку посадових осіб відповідача колегія суддів приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки завдані в результаті події, що сталась в 2004 році.
Висновком № 2014/2644/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі № 45/421 складеним 07.06.2011 документально підтверджуються витрати ДП «Придніпровська залізниця» внаслідок пожежі, що спричинена вибухами артилерійських снарядів на військових складах в/ч А-2958, розташованих поблизу селища Новобогданівка, на загальну суму 1 566 674,65 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення вимог про компенсацію відповідачу витрат спричинених вибухами артилерійських снарядів на військових складах в/ч А-2958, розташованих поблизу селища Новобогданівка, на загальну суму 1 566 674,65 грн.
Натомість у стягненні 1 911 748,78 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 по справі № 45/421 залишити без змін.
Матеріали справи № 45/421 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Авдеєв П.В.
Сулім В.В.