донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.11.2012 р. справа №17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакуна О.А., Черноти Л.Ф.
за участю представників:
від позивача: Машлятін О.А. за довіреністю від 26.01.2012р. №266
від відповідача:Волохова М.С. за довіреністю від 19.12.2011р. №167
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від13.09.2012р.
проперегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі№17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011) (головуючий суддя Фонова О.С., судді Палей О.С., Вінніков С.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автотрейд», м.Луганськ
простягнення 8 070,56грн., вилучення та передачу власнику предмету лізингу
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автотрейд», м. Луганськ про стягнення 8 070,56грн., вилучення та передачу власнику предмету лізингу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. у задоволені позову відмовлено повністю.
18.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. за нововиявленими обставинами та посилався на наявність постанови, винесеної Вищим господарським судом України від 05.07.2012р. за результатами перегляду рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі №23/79пд/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автотрейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг" м. Київ про визнання частково недійсними договорів фінансового лізингу.
Зазначеною постановою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, прийняте нове рішення, в якому у позові відмовлено.
За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м. Київ господарським судом Луганської області винесено ухвалу від 13.09.2012р., якою у задоволені заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено; рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. по справі №5/177пн/2011 залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»м. Київ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 13.09.2012р. по справі №17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. по справі №5/177пн/2011та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає, що винесення 05.07.2012р. Вищим господарським судом України постанови у справі №23/79пд/2011 є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначає, що у даному випадку було скасоване рішення, яке стало підставою для прийняття рішення по даній справі.
Позивач у судове засідання з'явився, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити та ухвалу господарського суду Луганської області від 13.09.2012р. залишити без змін.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
На підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України суттєвими умовами для перегляду судового рішення є такі складові: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак в сукупності.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції статті 112 Господарського процесуального кодексу України та необхідністю винесення рішення у справі за результатами перегляду заяви з підстав скасування рішення у іншій справі, оскільки за вимогами п.1 ч.2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що було вірно розцінено судом першої інстанції і чим скористався ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ.
Враховуючи, що в основу рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. покладено те, що рішенням господарського суду Луганської області від 30.01.2012 у справі № 23/79пд/2011, залишеним без змін постановою судової колегії Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012, п.п. 3.4.1., 3.4.2., 3.4.5. договору фінансового лізингу №080213-62/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", визнані недійсними та факт дійсності пунктів договору лізингу, що передбачають здійснення корегування суми лізингового платежу з урахуванням курсу долару США, встановлений Вищим господарським судом України, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності розгляду справи по суті з врахуванням здійснення вказаного корегування та дослідження наявності заявленого боргу з його врахуванням.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених вказаним параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи факт передачі відповідачеві предмету лізингу.
Згідно з пунктом 3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів. Лізингові платежі включають:
3.1.1 - платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;
3.1.2 - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.
Пунктом 3.4.1 договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу).
Сума, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу) визначається за формулою: Sn=So*Kn/Ko, де "Kn"-курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений НБУ на дату сплати лізингового платежу згідно графіку сплати лізингових платежів, Ко - курс гривні до долару США, за яким банківська установа фактично здійснила продаж кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, So - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
В редакції додаткової угоди від 01.03.2009р. пункт 3.4.1 договору лізингу викладено наступним чином.
Лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).
Сума Sn, що підлягає сплаті на користь позивача на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:
= So * Kn
Ko
де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Лізигнгодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості курсу Кn курсу гривні до долару США за якими ВАТ "ВіЕйБі Банк" здійснював купівлю долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів юридичних осіб, станом на робочий день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього договору.
Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу майна (надалі -"Банківська установа").
Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі -"довідка Банківської установи").
Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської установи.
До моменту отримання довідки Банківської установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У випадках коли за даними довідки Банківської установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США) встановлений Національним Банком України на дату укладання цього договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської установи та виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.
* - знак множення;
_______ - знак ділення;
Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою використавши в якості Кn курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.
Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
Пунктом 3.4.4 договору редакції додаткової угоди від 16.12.2009 передбачено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 Договору не призводить до збільшення вартості майна, відповідно і не збільшується частина лізингових платежів, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості майна, а таке корегування відноситься в повному обсязі на зміну частини лізингового платежу -комісію (винагороду) Лізингодавця за отримане в лізинг майно. При цьому сторони підтверджують своє погодження з тим, що відповідно до умов пунктів 3.4.1-3.4.4 договору здійснюється корегування загальної суми лізингового платежу в повному розмірі і таке корегування відноситься сторонами на зміну розмірів комісії (винагороди) лізингодавцю за отримане майно.
Пунктом 3.4.5 договору передбачено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1 -3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно частини 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість майна входить в склад лізингових платежів та не може збільшуватись самостійно. Сума лізингового платежу в цілому може бути збільшена за рахунок зміни решти складових платежу, зокрема, витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору лізингу або його винагороди.
Водночас, сторони в договорі лізингу передбачили збільшення лізингового платежу за рахунок корегування виключно винагороди Лізингодавця, однак при розрахунку суми корегування винагороди, в якості суми, яка корегується визначена вся сума лізингового платежу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відшкодування вартості майна відповідно до умов договору також входить до складу лізингового платежу. Таким чином, незважаючи на те, куди буде віднесене таке корегування, фактично вартість майна також буде збільшена, що суперечить умовами вищенаведених пунктів договору, де вказано, що коригування розмірів лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що позивачем на протязі всієї дії договору, корегування здійснювалось на всю суму лізингового платежу, включаючи відшкодування вартості майна.
Відповідачем було здійснено розрахунок лізингових платежів з врахування умов договору та застосовано корегування тільки на одну складову лізингового платежу - винагороду Лізингодавця.
З розрахунку відповідача, вбачається що станом на дату розірвання позивачем договору борг за договором був відсутній. Станом на 01.10.2009 переплата складала 2777,50 грн. Крім того, 19.01.2010 відповідачем було сплачено 536,78 грн. за платіжним дорученням №61 та 2519,57 грн. було сплачено на виконання рішення суду.
Таким чином судова колегія дійшла висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 715 грн. 93 коп., інфляційних збитків у розмірі 1596 грн. 51 коп., пені в сумі 747 грн. 30 коп., неустойки в сумі 11793 грн. 03 коп. та штрафу у розмірі 15342 грн. 92 коп., оскільки відсутність факту порушення відповідачем зобов'язання зумовлює відсутність у позивача права на вимогу щодо покладення на відповідача відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", умовами пункту 16.3 договору передбачене право Лізингодавця на дострокове розірвання договору фінансового лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
З урахуванням викладеного вище є необґрунтованою позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу, оскільки відповідачем у повному обсязі сплачені лізингові платежі за договором та не допущено прострочення сплати вказаних платежів більше 30 днів.
При таких обставинах, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача боргу за лізинговими платежами та штрафних санкцій, які заявлені на підставі того, що відповідачем порушені умови договору лізингу, оскільки договір лізингу є недійсним з моменту його вчинення, тобто цей договір не створював юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України). Тобто позовні вимоги були заявлені безпідставно.
За таких обставин, господарський суд Луганської області, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, надав належну правову оцінку обставинам справи та дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 13.09.2012р. у справі №17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 13.09.2012р. у справі №17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 13.09.2012р. у справі №17пн/5014/1787/2012(5/177пн/2011) - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: О.А. Скакун
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу;
4. ДАГС;
5. ГСЛО