04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
31.10.2012 № 48/551
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г
при секретарі судового засідання: Загрунній Л.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК ПЛАНЕТА-МІСТ»
на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012р.
у справі № 48/551 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК ПЛАНЕТА-МІСТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ " (далі -ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ ", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - ТОВ "УніКредит Лізинг", відповідач) про визнання договору фінансового лізингу №976-LD від 23.01.2009 р. недійсним.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.07.2012р. у справі № 48/551 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання спірного договору недійсним.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2012р. у справі
№ 48/551, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та таким, що прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, скаржник посилається на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві та на судову практику у справах про визнання договору недійсним.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.10.2012р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. розгляд скарги у справі відкладено на 31.10.2012р. у зв'язку з неявкою представника позивача та його клопотанням про відкладення розгляду.
Згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Алданової С.О. на суддю
Жук Г.А., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. справу № 48/551 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ " на рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2012р. прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді - доповідача Сухового В.Г., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г.
У судовому засіданні 31.10.2012р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
23.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" уклали Договір фінансового лізингу №976-LD (далі - Договір, а.с. 12-38).
Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку №1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.
Відповідно до п.п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в Додатку №2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Ціна предмета лізингу визначається у Договорі фінансового лізингу.
13.05.2009р. між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до п.1.2 якої, сторони погодили, що ціна предмету лізингу становить 6 841 961,52 доларів США (а.с.43), що з урахуванням п.1.1 додаткової угоди № 3 до Договору, укладеної 27.05.2009р., становить 52 500 000 грн. (а.с.45). Також сторонами було підписано Додаток № 1 до Додаткової угоди № 3, яким змінено Графік лізингових платежів за Договором (а.с.46).
13.05.2009р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі предмету лізингу (а.с.51).
В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на те, що Договір має бути визнаний недійсним судом на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки вона вчинена без прийняття рішення щодо цього загальними зборами учасників позивача, як єдиного уповноваженого органу управління на вчинення таких правочинів, що суперечить статуту позивача, а також вимогам ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 92, 143, ч.ч. 3,4 ст. 145 ЦК України в частині обов'язковості приписів статуту товариства та порядку управління товариством, зокрема, оскільки спірний Договір було підписано особою з перевищенням повноважень - без погодження з загальними зборами учасників ТОВ "БМК Планета-Міст", в порушення п. 9.3.16 Статуту.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі у зв'язку з наступним.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст.1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з Договору фінансового лізингу.
За приписами ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг, - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лизингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За Договором з урахуванням додаткових угод до нього позивач набув прав та обов'язків на предмет лізингу.
Оспорюваний Договір фінансового лізингу №976-LD від 23.01.2009р., як вбачається з матеріалів справи, було підписано з боку позивача директором П.В. Музиченком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування у даному спорі ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання спірного Договору недійсним.
Згідно із Статутом ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ", затвердженого загальними зборами учасників, протокол № 79 від 01.08.2008р. (а.с.53), органами управління товариства є:
- вищий орган управління товариства -загальні збори учасників;
- виконавчий орган товариства -Директор;
- дорадчий орган Голови товариства -Наглядова Рада;
- контролюючий орган -Ревізійна комісія.
З пункту 9.6.5 Статуту вбачається, що до компетенції Директора зокрема відноситься: укладання та підписання будь-яких зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та угод; здійснення інших дій, передбачених Статутом, рішеннями загальних зборів учасників або чинним законодавством України, спрямованих на досягнення мети товариства в межах його компетенції.
Пунктом 9.6.9 Статуту передбачено, що Директор в межах своєї компетенції має право укладати договори та вчиняти інші правочини від імені товариства, крім тих договорів або юридичних дій, які рішенням загальних зборів учасників віднесені до компетенції загальних зборів учасників.
Питання виключної компетенції загальних зборів учасників товариства в частині укладання товариством правочинів визначені зокрема п.п. 9.3.16, 9.3.17 Статуту.
Загальні збори учасників товариства надають попередню згоду на укладання договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені Товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для Товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті (п. 9.3.16 Статуту).
Згідно п. 9.3.17 Статуту відчуження недоамортизованих основних фондів на будь-яку суму або іншого майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства на відчуження.
Колегія суддів погоджується з позивачем, що установчим документом позивача передбачено компетенцію саме загальних зборів надавати попередню згоду на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, а також на видачу від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, що перевищує 10 000,00 доларів США.
Водночас, для тлумачення вказаного положення, як такого, що встановлює обмеження Директора позивача на укладення спірної угоди, слід врахувати господарсько-правовий статус відповідача, тобто чи є він банком чи іншою фінансовою установою, а також чи є він учасником фондового ринку та ринку цінних паперів. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», не є ані банком, ані фінансовою установою. Крім того, відповідач не є учасником фондового ринку та ринку цінних паперів (аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі № 4/580).
Як вбачається з Довідки серія ФЛ №287 "Про взяття на облік юридичної особи", виданої 06.06.2006 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, ТОВ "УніКредит лізинг" є юридичною особою, яка має право надавати послуги з фінансового лізингу
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відтак позивач має довести належними доказами наявність тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак, будь-які докази приналежності юридичної особи відповідача до кола осіб зазначених у Статуті позивача, останнім ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Також, місцевий господарський суд правильно встановив, що спірний Договір за своєю правовою природою не є фінансовим документом. Зокрема, вбачається, що спірний Договір є договором зворотнього фінансового лізингу, а предмет лізингу було передано ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" за актом приймання - передачі від 13.05.2009 р.
Таким чином, спірний Договір не за своєю правовою природою, не за суб'єктним складом учасників не підпадає під обмеження, які встановлені п.п. 9.3.16, 9.3.17 Статуту, а тому його укладання не потребує попереднього рішення загальних зборів учасників товариства, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Отже, слід дійти висновку, що посилання позивача на наявність обмежень, передбачених пп. 9.3.16 та п. 9.3.17 Статуту щодо підписання Договору фінансового лізингу директором не є обґрунтованими.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірний Договір підписано директором позивача. Разом з тим, згідно пункту 9.3.16 Статуту ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" директор товариства не мав права укладати договори з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені Товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для Товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10 000 доларів США без отримання попередньої на це згоди від Загальних зборів учасників.
У відповідності до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У пункті 2.18 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 p.
N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" визначено, що розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 9.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 p.
N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Підстави для визнання спірного Договору недійсним, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, на думку колегії суддів, у даній справі відсутні, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки вищезазначені положення Договору фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать їм, при його укладенні позивач не заперечував проти його умов, а після укладення користувався предметом лізингу, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2012р. у справі №48/551, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК ПЛАНЕТА-МІСТ» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2012р. у справі
№ 48/551 без змін.
2. Матеріали справи № 48/551 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст складено та підписано 05.11.2012р.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Жук Г.А.
Чорногуз М.Г