01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.01.2012 № 41/186
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
при секретарі: Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - Лазаренко Ю.Г.
від відповідача - Марусяк В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року (головуючий суддя Спичак О.М., судді Курдельчук І.Д., Смирнова Ю.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Комунального підприємства по утримання житлового
господарства «Житлобудсервіс» Деснянського району
міста Києва
про стягнення 3 792 910,40 грн.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва про стягнення 3 643 135,35 грн. -основного боргу, 55 712,58 грн. -пені, 83 279,39 грн. -інфляційних втрат, 10 783,08 грн. -3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами Договору № 00004А/2-03 від 01.02.2002 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати в повному обсязі не виконав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року частково задоволено вищезазначений позов. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 812 060,07 грн. основного боргу, 39 587,92 грн. пені, 18 373, 83 грн. інфляційних втрат, 7851,41 грн. 3% річних, 18 788,73 грн. державного мита та 119,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року в складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Моторний О.А. та Алданова С.О., Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» відновлено строк подання апеляційної скарги та призначено її до розгляду 30.01.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами № 01-22/1/4 від 27.01.2012 року, у зв'язку з зайнятістю судді Моторного О.А. в іншому судовому процесі та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, замість судді Моторного О.А. залучено до розгляду суддю Дикунську С.Я.
В судове засідання 30.01.2012 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.11.2011 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції -залишити без змін.
Відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 31.01.2012 року.
В судове засідання 30.01.2012 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник апелянта надав додаткові пояснення, а представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
01 лютого 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал», яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі -постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (далі -абонент, відповідач) укладено договір № 00004А/2-03 на послуги з водопостачання та водовідведення (далі - Договір).
За цим Договором постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (надалі-Правила).
В силу положень п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Відповідно до п. 3.5 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи.
Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно з договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами не забороненими чинними нормативними актами.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Позивач, відповідно до уточненого розрахунку, просив суд стягнути з відповідача 3 643 135, 35 грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 79591, 27 грн. пені, 36 940, 46 грн. інфляційних втрат та 15 785, 22 грн. 3 % річних.
Заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення виникла в період дії Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила). Вказані Правила, відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", відносяться до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 2.1 Правил передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.
Відповідно до пунктів 1.10, 12.5 Правил рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.
Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Зазначена норма також міститься в п.2.1.1 Договору.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з вартості наданих послуг з водопостачання в розмірі 8 187, 22 грн.
В суму заборгованості позивачем включено, також заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, що перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».
Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника зареєстрованого постачальником.
Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Таким чином, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.
З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», зареєстровані лічильники відповідача в теплових пунктах відсутні. Частина вартості холодної води, що іде на підігрів відшкодована мешканцями при оплаті послуги гарячої води через ГІОЦ, решта несплаченої вартості води, що іде на підігрів та врахована позивачем в заборгованість відповідача складає 1 831 075, 28 грн.
Позивачем не надано доказів того, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 2 ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Спірний Договір укладено сторонами на постачання питної холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання холодної води, яка використовується для виготовлення горячої, позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 831 075, 28 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, як безпідставні.
Зважаючи на вищезазначені факти колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1 812 060, 07 грн. (3 643 135, 35 грн. -1831075, 28-грн.).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом першої інстанції вірно зроблено перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, встановленої судом суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 39 587, 92 грн. перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, відповідач дійсно прострочив виконання свого обов'язку по оплаті наданих за умовами Договору послуг. Тому, відповідно до приписів чинного законодавства позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції.
Проте, оскільки вимоги про стягнення основного боргу задоволені частково, то частково мають бути задоволені і вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та збитків від інфляції.
Судом першої інстанції вірно зроблено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах розрахунку позивача з урахуванням встановленої судом суми боргу, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Таким чином, доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, ухвалено рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року у справі № 41/186 без змін.
Матеріали справи № 41/186 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Алданова С.О.