донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.10.2012 р. справа №5006/6/17/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддів Зубченко І.В., Радіонової О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Клименко Ю.В. -довіреність № 22/10-01 від 22.10.12р.;
від відповідача:Черкез Д.Л. -довіреність № б/н від 07.09.11р. ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від27.08.2012р. (повний текст підписано 03.09.2012р.)
у справі№5006/6/17/2012 (суддя Подколзіна Л.Д.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк
про стягнення 37 280,01грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2012р. у справі №5006/6/17/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД", м.Київ задоволені в повному обсязі та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк стягнуто заборгованість в розмірі 37 280,01грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на пропущення позивачем строку позовної давності.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Відповідач наполягає на задоволенні скарги та просить суд скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк заборгованості в розмірі 37 280,01грн.
Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за усним договором поставки. Як зазначає позивач, за усною домовленістю сторін, останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 51 280,01грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи видатковими накладними та рахунками-фактурами. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 37 280,01грн., за твердженням позивача, є невиконаними.
Задовольняючи позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за усною домовленістю сторін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора" м.Донецьк була досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора" товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено господарським судом, на виконання умов домовленості позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка продукції у період з 27.05.2008р. по 09.09.2008р. на загальну суму 51 280,01грн., що підтверджується видатковими накладним №РН-687 від 27.05.2008р., №РН-688 від 27.05.2008р., №РН-689 від 27.05.2008р., №РН-690 від 27.05.2008р., №РН-691 від 27.05.2008р., №РН-692 від 27.05.2008р., №РН-693 від 27.05.2008р., №РН-743 від 24.06.2008р., №РН-744 від 24.06.2008р., №РН-745 від 24.06.2008р., №РН-746 від 24.06.2008р., №РН-747 від 24.06.2008р., №РН-748 від 24.06.2008р., №РН-749 від 24.06.2008р., №РН-897 від 22.07.2008р., №РН-898 від 22.07.2008р., №РН-899 від 22.07.2008р., №РН-900 від 22.07.2008р., №РН-901 від 22.07.2008р., №РН-902 від 22.07.2008р., №РН-903 від 22.07.2008р., №РН-1080 від 19.08.2008р., №РН-1081 від 19.08.2008р., №РН-1082 від 19.08.2008р., №РН-1083 від 19.08.2008р., №РН-1084 від 19.08.2008р., №РН-1085 від 19.08.2008р., №РН-1086 від 19.08.2008р., №РН-1215 від 09.09.2008р., №РН-1216 від 09.09.2008р., №РН-1217 від 09.09.2008р., №РН-1218 від 09.09.2008р., №РН-1219 від 09.09.2008р., №РН-1220 від 09.09.2008р., №РН-1221 від 09.09.2008р., №РН-1222 від 09.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведених видаткових накладних підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.
За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин. Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.
Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з чого, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
На сплату продукції, отриманої за наявними у справі накладними, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.
09.02.2012р. позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога вих.№03/02-01 від 03.02.2012р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію (докази направлення наведеної вимоги наявні у матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про необхідність застосування при встановлені моменту виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред'явлення позивачем грошової вимоги.
Таким чином, оскільки лист-вимога позивача вих.№03/02-01 від 03.02.2012р. щодо сплати заборгованості направлений відповідачу 09.02.2012р., що підтверджується відповідним чеком про відправку та поштовим описом, тому з урахуванням поштового обігу, кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за зазначеними вище видатковими накладними є 18.02.2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість отриманого товару відповідач оплатив частково на суму 14 000грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, у зв'язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 37 280,01грн. Станом на 01.12.2008р. відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 37 280,01грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).
Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 37 280,01грн.
Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 37 280,01грн., Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора" м. Донецьк допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання зобов'язань. Тому, позовні вимоги судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на пропущення позивачем строку позовної давності, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені враховуючи наступне.
Так, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 ЦК України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначено вище, при встановлені моменту виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції слід застосовувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, тобто кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за зазначеними вище видатковими накладними є 18.02.2012р. Відповідні посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності почався наступного дня після отримання та прийняття відповідачем товару згідно ст.692 ЦК України є безпідставними, оскільки вказана норма лише встановлює обов'язок покупця оплатити товар, а ст.530 ЦК України, в свою чергу, безпосередньо визначає строк виконання зобов'язання з оплати.
Беручи до уваги вищевказані висновки судової колегії, вимога позивача про стягнення заборгованості, є такою, що заявлена в межах трирічного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 257 ЦК України та факт надходження позову по цій справі 21.02.2012р.
Крім того, відповідно до п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В свою чергу відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції взагалі не було подано.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2012р. у справі №5006/6/17/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2012р. у справі №5006/6/17/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 23.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено 26.10.2012р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В.Зубченко
О.О. Радіонова
Надруковано: 5 прим.
1 -позивачу;
1 -відповідачу;
1 -до справи;
1 -ГСДО;
1 -ДАГС.