Рішення від 31.10.2012 по справі 5011-36/11709-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/11709-2012 31.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Житлово -експлуатаційна контора -107»

Простягнення 403 244, 37 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники

позивача:Радченко Ю.О. -по довіреності №293 від 01.10.2010р.

відповідача:Мельниченко К.Г. -по дов. №41 від 03.04.2012р.

В судових засіданнях 24.09.2012р., 24.10.2012р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 403 244,37 грн., з яких 370 273, 03 грн. основної заборгованості за період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р., 1 428,59 грн. інфляційних втрат, 6 080, 15 грн. трьох відсотків річних та 24 462, 60 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05719/2-01 від 02.06.2006р. щодо оплати за спожиті послуги, а отже позивач з посиланням на ст. 193 ГПК України, ст. ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. ст. 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" просить задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, інфляціних витрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-36/11709-2012, розгляд справи призначено на 24.09.2012 року.

24.09.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подана письмовій відзив на позов, в якому вимоги визнає частково в сумі 171 523, 89 грн. В іншій частині просить відмовити у зв'язку з необгрунтвованістю вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

02.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал"(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі по тексту -Позивач; Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107"(далі по тексту -Відповідач; Абонент за Договором) було укладено Договір №05719/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі по тексту - Договір).

Згідно умов Договору, Позивач зобов'язався постачати Відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а Відповідач -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Договору, передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 Договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за Договором відповідно до умов п. п. 2.2.2, 2.2.4 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У відповідності до п. 7.1. Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору облікові дані відповідача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у позивача. Відповідач щоквартально зобов'язаний був направляти свого представника до позивача із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Вразі невиконання відповідачем цих вимог, облікові дані позивача щодо кількості та вартості наданих послуг вважаються безумовно погодженими відповідачем.

В разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, Відповідач зобов'язаний у десятиденний термін, з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови, відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважається безпідставною (п. 2.2.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наданих актів про зняття показань з приладу обліку, вбачається, що заявлені позивачем вимоги стосуються фактичної оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих у період з 01.05.2011 року по 31.05.2012р., які надані за твердженням позивача на загальну суму 466 583,64 грн., а оплачені відповідачем на суму 96 310,61 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в справі докази за власним внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Виходячи з наявних матеріалів справи (актів про зняття показань з приладу обліку, платіжних вимог-доручень та розшифровок рахунків відповідача) позивачем за період з 01.05.2011 року по 31.05.2012р. було надано відповідачеві послуг з водопостачання на загальну суму 285 539, 98 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем не було знято з нарахувань сума 16 051,15 грн., як нарахування за січень та лютий 2012р., по будинку ОСББ «Ракета»по вул. Лятошинського, 26-Б що відображено в табуляграмах-розшифровках. Дану суму позивач повинен був зняти, в зв'язку з припиненням обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107»будинку ОСББ «Ракета», з 01.01.2012р., відповідно до листа голови правління

Також позивачем не знято з нарахувань сума 20 006,87 грн., як перерахунок за травень 2012р., яка підтверджується розрахунком ПАТ «АК«Київводоканал»від 18.09.2012р.

Позивачем не враховано оплату проведену відповідачем за квітень 2012р. в сумі

7 756,02 грн., яка підтверджується платіжним дорученням № 68 від 26.06.2012р.

З урахуванням викладеного, позивач безпідставно звернувся до суду з позовом в частині стягнення з відповідача 43 814, 04 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення заборгованості в сумі 171 523, 89 грн. підтверджуються матеріалами справи та заперечуються сторонами в судовому засіданні.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по коду 1-1697 в сумі 47,04 грн. та по коду 1-1698 в сумі 660, 60 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідачем сума заборгованості в розмірі 47,04 грн., (по коду 1-1697) сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 21 від 18.05.2012р., на суму 23,52 грн.

№61 від 25.06.2012р., на суму 23,52 грн.

(по коду 1-1698)

№ 62 від 25.06.2012р., на суму 277,50 грн.,

№20 від 18.05.2012р. на 334, 56 грн.,

№ 135 від 30.08.2012р. на суму 829, 66 грн., (дана сума складає з двох оплат за березень 2012р - 383,10 грн. та серпень 2012р. - 446,56 грн., підтвердженням якої є рахунок-фактура від 29.08.2012р.). А всього по коду 1-1698 сплачено 1441,72 грн.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідачем не виконав в повному обсязі договірні зобов'язання, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 171 523,89 грн.

Судом також не можуть бути задоволені позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 154 227,46 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, з наступних підстав.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до вимог п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року, які набули чинності з жовтня 2008 року, вказано, що розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показників засобів обліку.

Підпунктом 2.1.4 договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Відповідно до п. 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення вартості води використаної для потреб гарячого водопостачанню не підлягають до задоволення, оскільки згідно п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється субєктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідач заперечує знаходження на його балансі теплових пунктів (котелень) для підігріву води, таких доказів не представлено суду і позивачем.

Крім того, умовами договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК «Київенерго»у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 25 462, 60 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 11 554, 91 грн.

Розрахунок суми пені