29 серпня 2012 р. Справа № 1613/2а-267/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 23.03.2012р. по справі № 1613/2а-267/12
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області
про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом про визнання дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогн О.О. неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 29525495 від 14.02.2012 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Котелевським районним судом Полтавської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 19.10.2011 року Котелевським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 1613/2-а-2744/11 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Котелевської райдержадміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити йому, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2010, 2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням виплачених сум. 14.02.2012 року постановою старшої( державного виконавця відділу примусовою виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного у правління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 29525495 виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця, на думку позивача, суперечать вимогам ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 22 ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 2, З ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 23 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне зясування судом обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що її оскаржуваною поставною її було позбавлено права на повторне отримання виконавчого листа та одержання виплат, які присуджені на її користь судовим рішенням.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа надала заяву про розгляд справи без її участі.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши письмові докази колегією суддів встановлено, що 28.10.2011 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 28.10.2011 року відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2744/11, виданого Котелевським районним судом Полтавської області від 19.10.2011 року, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2010 та 2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням виплачених сум (а.с. 13).
Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення Котелевського районного суду Полтавської області сім днів з моменту винесення постанови.
21.11. 2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області у зв'язку з невиконанням рішення суду в наданий для добровільного виконання строк винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с. 15).
14.02.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 29525495) з виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2744/11, виданого 19.10.2011 року Котелевським районним судом Полтавської області (а.с.17).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області вживалися всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19.10.2011 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, регламентується главою 8 Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 76 Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
В силу ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Приписи даної норми конкретизовані в п. 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Як встановлено колегією суддів з доданих до справи письмових доказів, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання, у встановленому порядку направлялися вимоги про виконання рішення суду, у зв'язку з невиконанням у встановлені державним виконавцем строки до боржника застосовано штраф за невиконання рішення суду.
Між тим, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з письмових доказів, а саме: з постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.02.2012 року, що боржником 06.02.2012 року надано до відділу розпорядження про проведення відповідного перерахунку, виплати по рішенню суду не проведені в зв'язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу боржника (а.с. 17).
Разом з тим, частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України» державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано доказів неможливості виконання судового рішення, листи та відповіді боржника про відсутність фінансового ресурсу бюджету не є підставою для закінчення виконавчого провадження та є необґрунтованими.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно п.п. 29,30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі «Васильєв проти України», виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону "Про Державний бюджет»
Ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачене цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.
Також, відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. До матеріалів справи не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення іншого способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 23.03.2012р. по справі № 1613/2а-267/12 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Нездойминоги О.О. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 1613/2-а-2744/11, виданого 19.10.2011 року Котелевським районним судом Полтавської області;
Скасувати постанову державного виконавця Нездойминоги О.О. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 29525495) від 14.02.2012 року по виконанню виконавчого листа № 1613/2-а-2744/11, виданого 19.10.2011 року Котелевським районним судом Полтавської області.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.