24 жовтня 2012 р.Справа № 1570/1350/2012
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних машин» до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2012 р. №0000052301,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних машин»звернулось до суду з позовом до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (Березівська міжрайонна державна податкова інспекції Одеської області Державної податкової служби), про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2012р. № 0000052301.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 247, 39 грн., у тому числі: за основним платежем - 25 797,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6449,48 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 30.01.2012р. № 39/23-00/32026/852 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Центр будівельних машин»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ПП «Грузовозофф»за період жовтень, грудень 2010 р. та лютий березень, травень 2011 р.»підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 11.02.2012 р. №0000052301.
Березівською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Центр будівельних машин»відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що операції за участю позивача та ПП «Грузовозофф»не спричиняють реального настання правових наслідків, обґрунтовуючи це тим, що в укладених між позивачем та контрагентом договорах відсутні такі істотні умови, як кількість товару, що передається та ціна продажу. Також апелянт вважає, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентом не є доказом реальності виконання вказаних договорів. Оскільки , на думку апелянта, з вказаних актів не зрозуміло які саме послуги були надані ПП «Грузовозофф»позивачу та відповідно до якого договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що у період з 27.01.2012 року по 30.01.2012 року Березівською МДПІ Одеської області була проведена позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЦМБ»по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Грузовозофф», за результатами якої складено акт від 30.01.2012 року № 39/23-00/32026/852. Згідно змісту вказаного акту відповідачем виявлено порушення з боку відповідача п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року в сумі 25797,91 грн..
На підставі Акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2012 року №0000052301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32247,39 грн., у тому числі: за основним платежем -25797, 91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -6449,48 грн..
Підставою для проведення вказаної перевірки виявився надісланий ДПІ у Овідіопольському районі лист за №19294/7/23-2 від 27.12.2011 року на адресу Березівському МДПІ, акт №55/23-2/35640933 від 26.12.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Грузовозофф»щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період жовтень - грудень 2010 року та січень -липень 2011 року. В акті зазначено, що, оскільки за даним податкової звітності (недійсної за твердженням органів ДПС) основні засоби 1 групи у ПП «Грузовозофф»відсутні, а також те, що у ПП відсутній технічний персонал у достатньої кількості, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП до контрагентів, таким чином, відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України, зазначені правочини визнані нікчемними.
Встановлено також, що між позивачем та ПП «Грузовозофф»були укладені договори купівлі-продажу від 01.10.2010 року б/н та від 03.01.2011 року № 0301-1, відповідно до яких, продавець (ПП «Грузовозофф») здійснив поставку товару на адресу позивача та надав транспортно-експедиційні послуги, в свою чергу покупець (ТОВ «ЦБМ») прийняв та оплатив отриманий товар та надані послуги на умовах даного договору, як це передбачено вимогами ст.. ст.. 265 та 655 Цивільного кодексу України., на виконання умов зазначених договорів. Факт поставки товару та надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується наявністю первинних бухгалтерських документів, а саме: накладні, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки, рахунки-фактури, заявки до договору на транспортно-експедиційне обслуговування, наявні в матеріалах справи, також здійснення повної оплати за товар та надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень.
Вищевказані обставини вказують на те, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами поставки та надання послуг, які були укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, на підставі цього та податкових накладних виписаних постачальником, позивачем сформовано спірний податковий кредит у загальній сумі 25797,91 грн.. за період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року.
Встановлено, що в період з 01.09.2010 року по 30.006.2011 року між позивачем та ПП «Грузовозофф»здійснювались товарно-матеріальні операції, які виражалися в закупівлі деяких будівельних матеріалів, які були оприбутковані ТОВ «ЦМБ» на рахунку: 201 -«матеріали»по накладним та оплачені по розрахунковому рахунку, про що свідчить рахунок: 311 «розрахунок по рахункам», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями порахунку: 201, картками рахунку: 201, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 3772.
Також встановлено, що ПП «Грузовозофф»по укладеним угодам були надані позивачеві належним чином оформлені відповідні податкові накладні, які відповідають усім вимогам чинного законодавства, на підставі яких останнім була включена сума податку на додану вартість у загальному розмірі 25797,91 грн.. до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів. Прийняте Березівською міжрайонною ДПІ Одеської області податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 11.02.2012 року не було оскаржено позивачем до вищих податкових органів України.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка,предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій(розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно до вимог п. 198.3 ст. 198 того Закону України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але
не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до вимог ст. 198.2 ПК України вважається дата здійснення першої з події: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого)у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 того ж Закону України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до вимог п. п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. При цьому, податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника та отримання доходу в грошовій формі.
Визначення цих норм, вказує на те, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «Грузовозофф»дійсно здійснювались господарські операції. Тому висновки в Акті Березанської міжрайонної ДПІ Одеської області щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків, є безпідставними, оскільки жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладення вказаних угод акт перевірки не містить.
Відповідно до вимог ст.ст. 526 та 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судова колегія вважає, що акти прийняття виконаних будівельних робіт, акт прийому - передачі будівельно-монтажних робіт до Додаткової угоди №66 від 10.05.2011 року, Відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загально будівельні роботи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ЦБМ»та ПП «Грузовозофф», використання позивачем отриманого товару та надання послуг у власній господарській діяльності, а також виконання всіх зобов'язань за договорам поставки та надання послуг с боку останнього.
Відповідно до вимог ст. ст. 204 та 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину встановлено законом (нікчемний правочин), у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно до вимог ст. 234 того ж Закону України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається недійсним у разі, якщо господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Судова колегія вважає, що відсутність судових рішень, які б визнавали спірні правочини нікчемними чи фіктивними, відповідно до вимог вказаних норм закону, спростовують висновок щодо визнання в акті перевірки Березанської міжрайонної ДПІ Одеської області укладених угод між позивачем та ПП «Грузовозофф»нікчемними.
Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 року № 327 зареєстрованого в Мінюсті 25.08.20056 року за №925/11205 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючи ми, які не мають підтверджених доказів.
Практикою Європейського суду визначено, що компанія -заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо несвоєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не несе відповідальності за порушення, допущені ПП «Грузовозофф», оскільки на момент укладення договорів останнього було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. ТОВ «ЦБМ»Усі здійснені операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів.
Судова колегія вважає, що оскільки ДПІ не надано належних доказів правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення та не доказано суду фіктивності господарських операцій позивача з його контрагентом, що вказує на правомірність та обґрунтованість віднесення ТОВ «Центр будівельних машин»до податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 25797,91 грн..
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 29.10.2012 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький