24 жовтня 2012 р.Справа № 2120/2664/12
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Херсонської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення,
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсним рішення Херсонської міської ради від 24.02.2006 року № 1098 «Про затвердження проектів землеустрою та технічної документації зі складання державних актів та договорів оренди на присадибні ділянки громадянам та передачу ділянок у власність та оренду», посилаючись на те, що вказане рішення Херсонської міської ради в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0303 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 суперечить ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України. Також позивач просила поновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що рішення Херсонської міської ради винесено у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що рішення Херсонської міської ради від 24.02.2006 року за № 1098 винесено у відповідності з вимогами чинного законодавства України та вказаним рішенням права позивача не порушено.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та просила відмовити в задоволенні вимог позивача.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 22 травня 2012 року було поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду за захистом своїх прав. В задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Херсонської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення Херсонської міської ради від 24.02.2006 р. №1098 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою визнати недійсним рішення Херсонської міської ради від 24.02.2006 р. №1098 про надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0.0303 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є співвласником 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 згідно рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та з лютого 2009 р. є суміжним землекористувачем з ОСОБА_3, який є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 16.10.2006 р. за №1АА011921-010671301074. Херсонською міською радою 24.02.2006 року було прийнято рішення №1098 «Про затвердження проектів землеустрою та технічної документації зі складання державних актів та договорів оренди на присадибні ділянки громадянам та передачу ділянок у власність та оренду».
Згідно з пунктами 1 і 2 вказаного рішення та додатку до нього Херсонська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою та технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 303 кв.м. по АДРЕСА_1 та передати її у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.
Враховуючи той факт, що про зазначене рішення позивач дізнався 13.05.2011 року згідно листа виконавчого комітету Херсонської міської ради від 13.05.2011 року № 8-3935-9/12, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно поважності причин пропуску строку та необхідності поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом.
Твердження апелянта про те, що будинок має один пожежний проїзд, частину якого приватизував ОСОБА_3, спростовується листом Управління держтеногенбезпеки у Херсонській області від 12.04.2012 р., з якого вбачається, що згідно п. 3.14 ДБН-360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» проїзди у внутрішні дворики треба приймати (у світлі) не менше 3,4 м., висотою не менше 4,25 м., у зв'язку з чим зазначений проїзд не являється пожежним, так як його ширина дорівнює 2,95 м., а висота 3,5 м.
Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що на час набуття ОСОБА_3 у власність вказаної земельної ділянки (24.02.2006 року) згода позивачки потрібна не була. Як було встановлено, на 24.02.2006 року власником житлового будинку були ОСОБА_3 та його батько -ОСОБА_6. Позивачкою було отримано у власність частину будинку тільки після смерті ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі відповідного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона.
На час погодження меж земельної ділянки були отримані згоди всіх суміжних власників та землекористувачів, якою позивачка ОСОБА_2 на той час не була.
Посилання апелянта на не з'ясування судом першої інстанції обставин справи та не дослідження доказів, які мали значення для даної справи, судом апеляційної інстанції не приймаються.
Так, оскаржуване рішення Херсонської міської ради від 24.02.2006 №1098 було прийняте у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Цим рішенням вирішено питання про затвердження проекту землеустрою та технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Разом з цим, оскаржуване рішення Херсонської міської ради відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та узгоджується з нормами ст.ст. 12, 118, 198 Земельного Кодексу України.
Підстав для визнання недійсним рішення Херсонської міської ради №1098 «Про затвердження проектів землеустрою та технічної документації зі складання державних актів та договорів оренди на присадибні ділянки громадянам та передачу ділянок у власність та оренду»судом апеляційної інстанції не встановлено.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 22 травня 2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 29.10.2012 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький