Справа: № 2а/2370/2267/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"23" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Раченко Д.Г.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТДВ «Пальмірський цукровий завод»звернулись з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Золотоніської ОДПІ, в якому просили визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 року №14 (том 1 а.с.4-11).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено (том 2 а.с.16-20).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 27 серпня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Пальмірський цукровий завод»щодо підтвердження задекларованої суми податкового кредиту по ТОВ «Оскол»за період 01.11.2011 року по 30.11.2011 рік, про що складено акт від 04.01.2012 року №2/1600/00373497 (том 1 а.с.16-26).
Позапланова невиїзна документальна перевірка ТДВ «Пальмірський цукровий завод»проведена з використанням акту перевірки Куп'янської ОДПІ Харківської області від 30.11.2011 року №1104/23-31507031 з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оскол»по податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 рік, (том 1 а.с.215-228).
Так, вказаним актом встановлено, що діяльність ТОВ «Оскол»з оптової торгівлі цукром здійснювалась через посередників без мети отримання прибутку. При цьому, для перевірки не надано сертифікатів відповідності, посвідчення якості на відповідний вид товару (зокрема цукор білий кристалічний) відсутні документи які б підтверджували транспортування та/або зберігання товарів. За таких обставин, податковим органом зроблено висновок, про те що ТОВ «Оскол»не здійснювало господарську діяльність у розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а надавало операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформелення податкових накладних без реального здійснення поставки товарів (робіт, послуг).
Враховуючи наведені обставини податковий орган дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту 230000,00грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Оскол», що призвело до завищення податкового кредиту позивача на зазначену суму.
За наслідками проведеної перевірки ТДВ «Пальмірський цукровий завод»Золотоніською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012 року, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -230000,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -57500,00грн. (том 1 а.с.15).
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Комісіонер) та ТОВ «Оскол»(Комітент) укладено договір комісії від 23.12.2008 року №КС 2008-12-23, згідно якого Комісіонер прийняв для подальшої реалізації цукор-пісок у кількості 2905,5 тон та мішки у кількості 58110 штук на загальну суму 9298762,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1549793,70грн. (том 1 а.с.38-39).
Відповідно до актів приймання передачі від 23.12.2008 року №1 та від 24.12.2008 року №2 цукор у кількості 2000 тон передано на склади ВАТ «Савинський цукровий завод»(Харківська область, Балаклейський район), а цукор у кількості 905,5 тон передано на склади ЗАТ СГП «Цукрове»(Харківська область, Кегичевський район) (том 1 а.с.41,43).
На виконання договору комісії у грудні 2008 року позивачем реалізовано ВАТ «Чортківський цукровий завод»цукор-пісок у кількості 2905,5 тон та мішки у кількості 58110 штук на загальну суму 9298762,20 грн., в т.ч. ПДВ 1549793,70 грн., що підтверджується договором поставки від 25.12.2008 року №С25-12/2008 та актами приймання-передачі від 25.12.2008 року №1, від 26.12.2008 року №2 (том 1 а.с.54-57).
Разом з цим, між ТДВ «Пальмірський цукровий завод»та ТОВ «Оскол»укладено додаткові угоди до договору комісії від 23.12.2008 року №КС 2008-12-23 про часткову зміну форми компенсації за реалізований товар шляхом передачі Комісіонером Комітенту простих векселів (том 1 а.с.48).
Згідно актів надання послуг від 16.02.2009 року №355, від 24.03.2009 року №488, від 28.04.2009 року №634, від 20.05.2009 року №745 комісійна винагорода ТДВ «Пальмірський цукровий завод»за виконання договору комісії склала 2311,19грн. (том 1 а.с.45, 50, 51, 52).
Відповідно до договору субкомісії від 01.03.2010 року №С/10/СК-01/3, укладеного між ТОВ «Оскол»та ТДВ «Пальмірський цукровий завод», останній прийняв для подальшої реалізації цукор пісок у кількості 95,434 тон та мішки у кількості 1905 штук на загальну суму 365434,20 грн. в т.ч. ПДВ 60905,70 грн. (том 1 а.с.58-59).
На виконання договору субкомісії у березні 2010 року позивачем реалізовано ТОВ «Савинці-Агро», цукор пісок у кількості 95,434 тон та мішки у кількості 1905 штук на загальну суму 365434,20 грн. в т.ч. ПДВ 60905,70 грн., що підтверджується договором поставки від 02.03.2010 року №С/10/Р-02/3 (том 1 а.с.62-63).
Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі №1 від 02.03.2010 року (том 1 а.с.64).
Згідно виписок банку та платіжних доручень від 12.09.2011 року №1399 та №1400 ТДВ «Пальмірський цукровий завод»перераховано ТОВ «Оскол»1014565,80 грн. в т.ч. ПДВ 169094,30 грн. по договору комісії від 23.12.2008 року та 365434,20 грн., в т.ч. ПДВ 60905,70 грн. по договору субкомісії від 01.03.2010 року (том 1 а.с.72-75).
На підставі податкових накладних від 12.09.2011 року:
- №1 на суму 500000,00 грн., в т. ч. 83333,33 грн. ПДВ;
- №2 на суму 514565,80 грн., в т.ч. 85760,97 грн. ПДВ;
- №3 на суму 365434,20 грн., в т.ч. 60905,70 грн. ПДВ, виписаних ТОВ «Оскол»позивачем включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість (за вересень 2011 року) суму в розмірі 230000,00 грн. (том 1 а.с.67-69).
Згідно п.п.1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 01.01.2011 року визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.
Разом з цим, посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що господарські операції між ТДВ «Пальмірський цукровий завод»та ТОВ «Оскол»не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, колегією суддів не береться до уваги, оскільки доказом вищезазначеного являється лише акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оскол»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 рік від 30.11.2011 року №1104/23-31507031 (том 1 а.с.215-228).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких інших доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій з реалізації цукру-піску по договору комісії від 23.12.2008 року та по договору субкомісії від 01.03.2010 року відповідачем до суду не надано.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 14 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 26 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.