20 липня 2012 р.Справа № 2035/2а-2020/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову від 10.10.2011р. по справі № 2035/2а-2020/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова щодо не здійснення перерахунку, призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та щомісячних державних пенсій по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку визначеного ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком на рівні мінімального розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у відповідних законах про Державний бюджет України та про затвердження прожиткового мінімуму за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року включно.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова перерахувати, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховані відповідно до статей 49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року включно щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та щомісячний державні пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з розрахунку визначеного ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» » розміру мінімальної пенсії за віком на рівні мінімального розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у відповідних законах про Державний бюджет України та про затвердження прожиткового мінімуму за період з 1 жовтня 2010 року, з 1 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат за цей період.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року по справі № 2035/2а-2020/11 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не меншому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року з урахуванням виплачених за цей період сум.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом не взяті до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначає, що виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалася відповідачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті на виконання Законів України «Про Державний бюджет України» та в межах бюджетних асигнувань.
Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 29.03.2007 року, та є інвалідом 2 групи відповідно до довідки медико-соціальної (експертної) комісії за №016189. Позивач одержує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8- мінімальних пенсій за віком. Згідно
зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2 групи -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст.ст. 50, 54 цього ж Закону.
Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів зазначає, що визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для визначення позивачу пенсії застосовується ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у вказаний вище період відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні виплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року N 530 та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», оскільки з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, під час вирішення цього спору суд вважає за необхідне застосувати саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2011р. по справі № 2035/2а-2020/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
постанову від 10.10.2011р. по справі № 2035/2а-2020/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.