02 листопада 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: суддів - Рожина Ю.М., Собіна І.М., Оніпко О.В., секретаря судового засідання Коробчук А.М., за участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів, -
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 вересня 2012 року відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подала на нього апеляційну скаргу, вважає воно винесено без повного та всебічного з'ясування обставин по справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач у судовому засіданні не надав доказів вручення чи доставки поштового повідомлення про поштовий переказ аліментів, а суд не врахував, що якби у ОСОБА_1 борг по сплаті аліментів станом на 17 серпня 2012 року був відсутній, то виконавче провадження повинно бути закінчено, про що державний виконавець повинен винести мотивовану постанову, яка затверджується начальником відділу. За таких обставин рішення суду про стягнення аліментів з відповідача не виконується належним чином, склалась заборгованість, він повинен сплатити неустойку розрахунок якої нею складений виходячи із суми заборгованості. Вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджена тим, що він міг передати аліменти через державного виконавця. За викладених обставин просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач на апеляційну скаргу подав заперечення, зазначає, що вона не містить обґрунтування щодо неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права. Обставини справи свідчать, що він вчиняв дії по сплаті аліментів за рішенням суду не утримання дочки шляхом перерахування поштових переказів за адресою вказаною позивачкою, але вони повертались за тим, що позивачка їх не отримувала. Він звертався з даного приводу у ДВС щодо правильного вчинення своїх дій. Кошти які необхідно було сплати позивачці протягом 2011-2012 років, як аліменти, перебувають на депозитному рахунку ДВС. Всупереч вимог викладених в апеляційній скарзі позивачка не надала суду доказів свого звернення у ДВС із заявами, скаргами тощо про несплату ним аліментів за рішенням суду. За викладених обставин просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виходячи із загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності їх прав у поданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, дотримання принципу диспозитивності, на підставі доказів, наданих кожною стороною, дійшла наступного висновку.
Справа № 22-1948 Головуючий суддя І інстанції Ходак С.К.
Суддя -доповідач у апеляційному суді Рожин Ю.М.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст.196 СК України, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн. щомісячно до повноліття, з наступною індексацією відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2011 року.
26 травня 2011 року Дубенським міськрайонним судом видано виконавчий лист №2-525/2011, а 8 липня 2011 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Згідно листа начальника відділу ДВС Дубенського МРУЮ, на підставі неодноразових звернень відповідача ОСОБА_1, щодо неможливості перерахунку аліментів стягувачу ОСОБА_2, з підстав незалежних від платника аліментів, на депозитному рахунку перебувають кошти у сумі 4737 грн. 03 коп. Станом на 17 серпня 2012 року борг по аліментам відсутній.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивачки щодо вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Дані обставини підтверджено матеріалами справи, що перевірені судом першої інстанції та надано належну правову оцінку.
Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростували висновок суду першої інстанції. Позивачка не заперечувала щодо надходження поштових переказів грошових коштів від позивача про сплату аліментів на утримання дочки. Акцентує увагу на тому, що позивачем не доведено лише обставину її відмови від отримання аліментів. Рахує, що за таких обставин виникла заборгованість.
Колегія суддів вважає, що такі доводи позивачки не можуть слугувати підставами визнання вини відповідача у несплаті аліментів за рішенням суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, воно прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді: