Справа № 2-01365/11
"23" жовтня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Шелудякова Л.В.,
при секретарі Лабовкіній Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей Октябрської районної ради м.Полтави про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить суд визначити місце проживання їх з відповідачкою малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним за адресою: АДРЕСА_3
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що від шлюбу з відповідачкою у них є спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В даний час сімейно-шлюбні відносини з відповідачкою припинено, однак, згоди щодо місця проживання дитини вони не дійшли. Починаючи з квітня 2011 року син проживає у чотирьохкімнатній квартирі з ним, бабусею, тіткою та двоюрідною сестрою в с.Надержинщина Полтавського району Полтавської області. Вважає, що здатний надати своєму синові належне батьківське піклування та забезпечити його можливістю духовного та фізичного розвитку. Під час проживання дитини з ним, посадовими особами служби у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації було проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що вони відповідають повноцінному розвитку дитини. Він матеріально забезпечений, має позитивну характеристику з місця роботи, забезпечений житлом з нормальним соціально-побутовими умовами. А тому визначення місця проживання їхнього малолітнього сина разом з ним не порушує права відповідача на спілкування з дитиною.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним та просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та вважала, що дитина повинна проживати з нею, оскільки вона більше ніж батько турбується за дитиною та може забезпечити належне її утримання та виховання.
Представник третьої особи -служби у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області Курбала Г.С. вважала позов таким, що підлягає задоволенню та пояснила, що питання стосовно місця проживання дитини вивчалось працівниками служби у справах дітей та розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації, яка дійшла до висновку щодо доцільності визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1
Представник третьої особи -служби у справах дітей Октябрської районної ради м.Полтави Борсук В.В. в судовому засіданні при вирішенні спору покладався на розсуд суду. В останнє судове засідання направив заяву про розгляд справи без його участі (а.с.140)
Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 від 20 травня2002 року (а.с.7).
В період знаходження у шлюбно-сімейних відносинах сторін народився син ОСОБА_3, на даний час шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується рішенням Полтавського районного суду від 28 липня 2011 року (а.с.155, 156).
Після припинення шлюбно-сімейних відносин відповідач стала проживати в АДРЕСА_1; позивач проживає в АДРЕСА_3. Їх спільний син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком, позивачем ОСОБА_1, де проживає і в теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не досягли згоди відносно того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними вирішується судом.
При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п.1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до діючого сімейного законодавства суд при вирішенні спору про місце проживання дитини повинен врахувати те, хто з батьків проявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації від 13 липня 2012 року щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків вирішено за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком в АДРЕСА_3.
До вказаного висновку орган опіки та піклування прийшов після дослідження умов проживання батьків, створених ними умов для дитини, врахував особисті якості батьків.
Так, встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 працює викладачем в Аграрно-економічному коледжі Полтавської аграрної академії та зарекомендувала себе з позитивної сторони. Зареєстрована ОСОБА_2 АДРЕСА_1, однак згідно отриманої інформації фактично за вказаною адресою не проживає.
В ході вивчення вказаного питання, з Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області надійшло повідомлення, що 19 травня 2012 року зареєстроване звернення ОСОБА_7 на дії ОСОБА_2, у зв'язку з якими заявниця отримала тілесні ушкодження. В ході перевірки за вказаним фактом, ОСОБА_2 не визнала своєї вини, належні докази її вини не отримані. Однак ОСОБА_2 попереджено про відповідальність за можливе порушення громадського порядку (а.с.97, 98, 130).
В побуті у ОСОБА_2 виникали сварки також з іншими особами, що підтверджується розглядом заяв громадян від 28 липня 2011 року та 20 серпня 2012 року на її дії Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області (а.с.125, 126).
За висновком органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації батько дитини ОСОБА_1 працює начальником відділу в Полтавській районній державній адміністрації. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно. ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1, однак фактично з квітня 2011 року проживає з малолітнім сином ОСОБА_3 по АДРЕСА_3
В ході дослідження службою у справах дітей Полтавської райдержадміністрації умов проживання дитини, встановлено, що дитина проживає в належних умовах. Будинок газифікований, електрифікований, проведене водопостачання, повністю умебльований необхідними меблями та побутовою технікою. Для дитини облаштовано окрему кімнату з письмовим столом, ліжком, шафою для одягу та іграшками. Дитина із задоволенням спілкується з батьком. Батько приділяє належну увагу всебічному вихованню та розвитку дитини.
Вказане підтверджується актом обстеження жилого-побутових умов проживання від 19 червня 2012 року та 06 липня 2012 року, складеним службою у справах дітей (а.с.112, 113).
Обстежити умови проживання ОСОБА_2 службі у справах дітей не представилось можливим у зв'язку з відсутністю її у будинку АДРЕСА_1.
Згідно довідки Щербанівської сільської ради Полтавського району №2470 від 12 липня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані АДРЕСА_1, однак за вказаною адресою не проживають (а.с.105).
Службою у справах дітей Полтавської райдержадміністрації в ході вивчення питання щодо місця проживання дитини отримана інформація з ПАТ «Полтавагаз»та з ПАТ «Полтаваобленерго»про те, що за несплату за природній природний газ та за користування електроенергію квартира АДРЕСА_1 з 29 травня 2012 року по 14 червня 2012 року відключався від газопостачання та електропостачання (а.с.118, 120).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснила відсутність її вдома за місцем її реєстрації тим, що вона перебувала у відпустці, а тому вдома не знаходилось та те, що про перевірку умов проживання її не попередили.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи не була позбавлена можливості надавати докази щодо її умов проживання та умов, які нею створені для проживання дитини.
В той час вона не надала можливість працівникам служби у справах дітей вивчити умови, які нею створені для проживання її малолітнього сина.
У зв'язку з тим, що дитина навчається в гімназії №6 м.Полтава, яка знаходиться на території Октябрського району м.Полтави та може поперебувати у своїй бабусі, матері відповідачки ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_4, за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 до участі у справі була залучена служба у справах дітей Октябрської районної ради у м.Полтаві (а.с.91, 92).
Працівники вказаної установи повідомили суду, що вони не мали можливості обстежити умови проживання дитини ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що ні дитина ні його мати в за вищевказаною адресою в м.Полтава на проживають, а мешкають в АДРЕСА_1 (а.с.119).
Малолітній ОСОБА_3 навчається в Полтавській гімназії №6 Полтавської міської ради. Як батько так і мати дитини приймають участь у його вихованні, забезпечують дитину всім необхідним для життя та розвитку.
Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об'єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків може створити кращі умови життя дитини.
Більш того, національне сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір'ю.
Крім того, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
При вирішенні даного спору суд враховує пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаних в судовому засіданні. Кожен з вказаних свідків висловили своє бачення щодо відносин, які склались у сім'ї сторін. Однак, жоден з них не навів беззаперечних доказів щодо неможливості проживання дитини з одним із батьків.
Разом з тим, суд виходить з того, що в ч.2 ст.171 СК України закріплено випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До вказаних випадків належить вирішення спору між батьками, іншими щодо її місця проживання.
У ст.12 Кон венції про права дитини також закріплено, що дитина, здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передба ченому процесуальними нормами.
Під час розгляду звернень батьків малолітньої дитини, головним спеціалістом сектору з питань опіки, піклування, усиновлення служби у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Федорченко М.О., 18 жовтня 2012 року проведено бесіду з ОСОБА_3, який повідомив, що хоче проживати з батьком. В її присутності, малолітній ОСОБА_3 власноручно дав письмові пояснення, що він любить обох батьків, бажає бачитьсь з мамою та залишатись у неї на декілька днів (а.с.157).
Суд, аналізуючи надані сторонами докази приходить до висновку, що останнім місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 є житло, у котрому проживає його батько -позивач ОСОБА_1, який виявляє достатню увагу та турботу до дитини, створив сину належні умови для його виховання та розвитку. Дитина звикла до вказаних умов та бажає в них проживати. В той час дитина бажає зустрічатись і зі своєю матір'ю, однак не постійно з нею проживати.
Враховуючи вищевикладене, особисті якості батьків, суд вважає необхідним визначити місце проживання дитини саме із батьком -позивачем ОСОБА_1 за адресою в АДРЕСА_3, так як саме він здатний забезпечити належні умови для виховання дитини, що буде повністю відповідати інтересам дитини та вимогам Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 160, 161, 171 СК України, ч. 1 ст. 9, ст. 12 Конвенції про права дитини, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей Октябрської районної ради м.Полтави про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Л. В. Шелудяков