Справа № 1601/5413/2012
26.10.2012 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Савічева В.О.
при секретарі - Штепа О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини будинку від 13.06.1978 року та недійсним договору дарування частини будинку від 27.12.2011 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини будинку від 13.06.1978 року та недійсним договору дарування частини будинку від 27.12.2011 року, зазначаючи, що йому, ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Чкалова, 69, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 01 вересня 2008 року за № 2-195. Він успадкував це майно після смерті бабусі ОСОБА_5, яка померла 23 листопада 2007 року (свідоцтво про смерть № 1-КЕ № 088823 від 23.11.2007 року).
Спадкове майно на яке видане Свідоцтво про право на спадщину, складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями № 69, що знаходиться по вул. Чкалова, в м. Кременчуці та в цілому складається з житлового будинку літера А,а,а житловою площею 46,0 кв.м, загальною площею 84,2 кв.м., сараю літера б-2, бп, гаража літ. Н, вбиральні літ. Ж, гаража - сараю літ. Л, огорожі №1,2, нежитлової прибудови літ. а 2, вигрібної ями І.
Будинок складається з двох квартир які мають окремі входи, та відповідну нумерацію 1 та 2, що підтверджується планом будинку в технічному паспорті від 27.02.2009 р.
Іншим співвласником цього будинку відповідно до технічного паспорту на будинок, виготовленого станом на 27.02.2009 року значиться ОСОБА_2.
Відповідно до домової книги ОСОБА_2 був виписаний з будинку 27.12.1977 року. З того часу та по сьогоднішній день ОСОБА_2 проживає поза межами України, не проживав у будинку та не займався його утриманням. Всі необхідні ремонтні роботи по утриманню будинку в належному стані проводилися за його кошти та кошти померлої бабусі якій він допомагав за життя.
Хоча будинок має окремі вхідні двері реальний його розподіл не проводився. Так разом зі своєю сім'єю він використовує для проживання дві жилі кімнати позначені в плані будинку цифрами 2-4, 2-5, загальною площею 30,4 кв.м., кухню 2-3 площею 12,2 кв.м., приміщення для газових приладів 2-1 площею 8 кв.м., в тому числі самовільно прибудовану ванну кімнату 2-2 площею 9 кв.м..
Прибудовою ванної кімнати його сім'я збільшила площу житлового будинку на 9 кв.м. в зв'язку з чим загальна площа будинку на сьогоднішній день складає 93,2 кв.м.
Згодом з'ясувалося, що співвласник будинку - ОСОБА_2 подарував належну йому 1/2 частину будинку ОСОБА_3, про що останній повідомив його письмово 12.01.2012 року. Разом з листом ОСОБА_3 надав ксерокопії договору дарування від 27.12.2011 року та договору дарування від 13 червня 1978 року та технічного паспорту на будинок від 13.12.2011 року.
Ознайомившись з наданими документами він прийшов до висновку, що його права, як власника будинку були порушені, зазначені договори не відповідають вимогам нормативних актів, а саме: так в договорі дарування від 27.12.2011 року посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області - ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_2 передає безоплатно у власність ОСОБА_3, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями № 69, що знаходиться по вул. Чкалова у м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 93,2 кв.м..
В той же час загальна площа будинку складає 84,2 кв.м., яка згодом була збільшена за рахунок його сім'ї, а ні ОСОБА_2 а ні ОСОБА_3 не мають права на дану прибудову. Вважає, що нотаріус не врахував положень статті 357 ЦК України та зазначив в договорі дарування, загальну площу житлового будинку на яку має право ОСОБА_3 з розрахунку 93,2 кв.м..
Крім того нотаріус не врахував положень «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, а саме: відповідно до ст. 63 розділу 3 Інструкції при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, крім правовстановлюючого документа нотаріус вимагає витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що власник житлового будинку здійснив або здійснює перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.
В договорі дарування від 27.12.2011 року прописними літерами міститься дописка про те, що в частині ОСОБА_1 Юрієвича самовільно зменшена житлова площа на 12,2 кв.м, загальна площа збільшена на 9 кв.м.. Зі змісту даної дописки видно, що в будинку було зроблено перепланування та добудова.
Також вважає, що нотаріус не виконав вимоги ст. 47 Розділу І інструкції відповідно до якої Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В п. 4 договору дарування від 27.12.2011 року зазначено, що інформація стосовно відсутності заборони на відчуження будинку стала відома нотаріусу зі слів ОСОБА_7, який свідчить, що 1/2 частина будинку з господарськими будівлями є особистою власністю ОСОБА_2, до цього часу ні кому іншому не продана, не подарована не заставлена, в спорі та під забороною не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб немає відносно неї не укладено будь яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами, в тому числі попередні договори купівлі - продажу, ніхто в цьому будинку, частина якого відчужується не прописаний (не зареєстрований), права користування цією частиною будинку у інших осіб в тому числі малолітніх, неповнолітніх дітей немає.
Відповідно до абз. З п.1 договору дарування від 27.12.2011 року 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, 13.06.1978 року за реєстровим № 3175. Про існування даного договору він дізнався від ОСОБА_3, який надав його копію разом з листом від 12.01.2012 року.
Відповідно до Договору дарування від 13 червня 1978 року ОСОБА_8 подарувала, а громадянин ОСОБА_2, Миколайович прийняв у дар 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться у м. Кременчуці Полтавської області , вул. Чкалова № 69 та в цілому складається з житлового будинку літера «А», житловою площею 57,8 кв.м., сараїв літера «Б,В,», гаража літ. «Г», вбиральні літ. «Д», та огорожі № 1,2 розташованих на землі держфонду розміром 1909 кв.м..
В договорі дарування закріплено, що в користування ОСОБА_9 переходить: сіни 1-1, пл. 8,2 кв.м., кухня 1-2 пл. 9,8 кв.м., кімната 1-3 пл. 15,6 кв.м., кімната 1-4 пл. 11,2 кв.м., кладова 1-8 пл. 2,4 кв.м., 3/5 частини сараю літ. «Б», льох земляний з будівлею літ. «б».
З договором дарування він не погоджується, так як вважає, що він укладений з порушеннями вимог Закону які діяли під час його укладання.
Згідно до вимог ст. 118 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року учасники спільної часткової власності на жилий будинок мають право встановити порядок користування відособленими приміщеннями будинку відповідно до частки кожного. Якщо така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконкомі місцевої ради народних депутатів, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок.
В Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР затвердженої 31 жовтня 1975 р. N 45/5 зазначено, що п. п. 59, 60 Інструкції передбачають, що в договорі про відчуження власником частки будинку за бажанням сторін може бути вказаний і порядок користування конкретними його частинами, а також порядок користування земельною ділянкою.
В договорі про відчуження одним з учасників спільної часткової власності належної йому частки будинку порядок користування конкретними частинами будинку може бути вказаний лише при наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової власності про порядок користування будинком або за їх письмовою згодою чи при наявності судового рішення про порядок користування конкретними частинами будинку.
Якщо така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконкомі місцевої ради народних депутатів, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок.
В договорі дарування від 13 червня 1978 року немає вказівки про існування нотаріально посвідченої угоди між співвласниками будинку з визначенням порядку користування відособленими приміщеннями будинку відповідно до частки кожного з них. За відсутністю такої угоди нотаріус 1-ї Кременчуцької нотаріальної контори - ОСОБА_10 не мала права в договорі дарування від 13 червня 1978 року визначати порядок користування відособленими частинами будинку.
Вважає, що нотаріус - ОСОБА_10 вийшла за межі наданих повноважень, визначивши в договорі дарування порядок користування для ОСОБА_2 приміщеннями будинку, що потягло за собою виготовлення незаконного та такого, що не відповідає дійсності технічного паспорту на будинок станом на 13.12.2011 року.
Так відповідно до плану будинку який мається в технічному паспорті виготовленого станом на 13.12.2011 року, кімната якою користується його сім'я до цього користувалася його бабуся, ОСОБА_5, перейшла в користування ОСОБА_3 та значиться під номером 1-4. В даній кімнаті відповідно до плану будинку є вихід до кімнати 1-3 та немає дверного прийому в кімнату 2-3. Даний технічний паспорт не відповідає реальному плануванню кімнат та суперечить плану будинку який мається в технічному паспорту який було виготовленого станом на 27.02.2009 року.
16.01.2012 року він зустрівся з ОСОБА_11, яка відповідно до договору дарування від 13 червня 1978 року діяла по довіреності в інтересах ОСОБА_2 (довіреність посвідчена Благовєщенською держнотконторою від 7.06.1978 року) та прийняла в дар частину житлового будинку, що знаходиться в м. Кременчуці Полтавської області, вул. Чкалова № 69.
При зустрічі, ОСОБА_11 повідомила, що не підписувала договір дарування від 13 червня 1978 року та вперше в своєму житті дізналася про існування довіреності що була виписана на її ім'я гр.. ОСОБА_2 та посвідчена Благовєщенською держнотконторою від 7.06.1978 року.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється терміном в три роки.
Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Про порушення свого права він дізнався 12.01.2012 року, коли отримав від ОСОБА_3 лист разом з ксерокопіями договору дарування від 27.12.2011 року, технічного паспорту на будинок від 13.12.2011 року та договору дарування від 13 червня 1978 року.
Просив суд поновити строк на оскарження договору дарування від 13 червня 1978 р. Визнати недійсним договір дарування посвідчений нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 від 13 червня 1978 року, реєстровий № 3175 та визнати недійсним договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 27 грудня 2011 року, реєстровий № 4707.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_12, ОСОБА_13 позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві і просили суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув в своєму листі надав пояснення щодо позовних вимог та прохав суд слухати справу без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_14 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на обставини викладені в заперечені на позовну заяву просив суд в позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не прибув по невідомим суду причинам, про день, час та місце слухання справи був повідомлений рекомендованим листом.
Третя особа Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора в судове засідання не прибула просили суд слухати справу без їх участі.
Приватний нотаріус ОСОБА_15 позов не підтримав надавши заперечення на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_11 в судовому засіданні при вирішені спору поклалась на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Чкалова, 69, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 01 вересня 2008 року за № 2-195, яку він успадкував після смерті бабусі ОСОБА_5, яка померла 23 листопада 2007 року (свідоцтво про смерть № 1-КЕ № 088823 від 23.11.2007 року).
Спадкове майно на яке видане Свідоцтво про право на спадщину, складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями № 69, що знаходиться по вул. Чкалова, в м. Кременчуці та в цілому складається з житлового будинку літера А,а,а житловою площею 46,0 кв.м, загальною площею 84,2 кв.м., сараю літера б-2, бп, гаража літ. Н, вбиральні літ. Ж, гаража - сараю літ. Л, огорожі №1,2, нежитлової прибудови літ. а 2, вигрібної ями І.
Будинок складається з двох квартир які мають окремі входи, та відповідну нумерацію 1 та 2, що підтверджується планом будинку в технічному паспорті від 27.02.2009 р.
Іншим співвласником цього будинку відповідно до договору дарування від 27.12.2011 року посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області - ОСОБА_6 є ОСОБА_3. Згідно даного договору ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_3, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями № 69, що знаходиться по вул. Чкалова у м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 93,2 кв.м..
Спірний будинок має окремі вхідні двері, реальний його розподіл не проводився.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходить з того, що згідно зі ст. 203 ЦК України зміст укладеного договору дарування не суперечить ні ЦК України, ні іншим законам України.
Крім того, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Жодної підстави, яка визначена законом як підстава для визнання правочину недійсним позивачем зазначено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначені вимоги закону щодо форми правочину сторонами договору дарування виконано.
Крім того позивач не має жодного відно шення до укладання угоди від 13 червня 1978 року, від повідно якої ОСОБА_8 - мати ОСОБА_2 - подарувала, а останній прийняв у дар 1/2 частину жилого будинку з відповідною части ною надвірних будівель. ОСОБА_8 належала 1/2 частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Кремен чуцькою державною нотаріальною конторою 16 листопада 1976 року за реєстром 5888, та зареєстрованому в Кре менчуцькому МЕТІ. В результаті угоди в користування ОСОБА_2 перейшли сіни 1-2 пл.8,2 кв.м., кухня 1-2 пл.9,8 кв.м., кімната 1-3 пл.15,6 кв.м., кімната 1-4 пл.11,2 кв.м., кладова 1-8 пл.2,4 кв.м., 3/5 частини сараю літ. «Б», льох з будівлею літ «б».
Зазначена угода відповідає вимогам Закону. Угода укла дена відповідно до норм Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на той час, та сторонами не оскаржува лася.
Угода укладена в письмовій формі з урахуванням воле виявлення сторін; відповідно ст.4 7 ЦК УРСР нотаріально посвідчена та не містить протизаконних умов.
Вимоги позивача є надумані та носять корисливий харак тер. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими Законом. В позовній зая ві ОСОБА_1 відсутні обставини, з якими Закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юри дичних наслідків.
Позивач невірно тлумачить норми діючого законо давства та ст.118 ЦК Української РСР.
Як вбачається з Договору дарування від 13.06.1978 року, ОСОБА_8 мала у власності і користувалась конкретними окремими приміщеннями. Будинок мав два ок ремі виходи і поділений відповідно до часток кожного.
Позивач, отримавши спадкове майно після смерті бабу сі ОСОБА_5, добре розумів, і це вка зано в документі на будинок, яку частину та які примі щення він отримав.
Позивач ОСОБА_1 на час укла дання угод дарування не мав прав і обов'язків покупця по укладених угодах. Здійснення відчуження учасником часткової власності частки сторонній особі не є під ставою для визнання угоди недійсною.
Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину передбачені винятково законами.
Вчинений правочин від 27.12.2011р. - договір дару вання, відповідно якого ОСОБА_2 передав, а Ста рушко М.В. прийняв 1/2 частину житлового будинку з го сподарськими будівлями №69, що знаходиться по вул.Чка лова в м.Кременчук Полтавської області, відповідає ви могам, встановленим частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК Ук раїни, що вказує на відсутність підстав, щоб указаний правочин визнавати недійсним.
Позивач ОСОБА_1 визнав, що будинок реально складається з двох відокремлених квартир з окремими входами, що саме він самовільно, без відповідного дозволу, здійснив перепланування, своєї частини будинку, тобто не узаконив (не ввів в експлуатацію), не змінив розмір часток в спільній частковій власності, не виділив їх в натурі. Таким чином, відповідно до вимог законодавства і змісту договору, його прибудови та споруди не являються предметом договору дарування посвідченого нотаріусом.
Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно набувається з моменту введення об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, до цього моменту вона вважається власником будівельних матеріалів, обладнання тощо.
В договорі дарування від 27.12.2011 року мова іде лише про відчуження ідеальної частки 1/2 частини житлового будинку, яка належала ОСОБА_2
Власник 1/2 частини будинку ОСОБА_2 не здійснював самовільно перебудову, прибудову, переобладнання чи зведення господарських побутових будівель та споруд. Тому нотаріус не мав права відмовити йому (його представнику) у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Таким чином позивач ОСОБА_1 своїми неправомірними діями не мав права перешкоджати співвласнику ОСОБА_2 щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, 1/2 частиною житлового будинку, з господарськими будівлями № 69, що знаходиться по вулиці Чкалова в місті Кременчуці Полтавської області.
При посвідченні договору дарування нотаріусом, за витягом Кременчуцького МБТІ було перевірено право власності відчужувача на нерухоме майно, витребувано всі необхідні документи, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: 27.12.2011 р. о 11 год. 15 хв. 29 сек. здійснено перевірку наявності або відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Витяг № 34440760, для з'ясування наявності податкових зобов'язань здійснено перевірку за Державним реєстром обтяжень рухомого майна, здійснено перевірку за Державним реєстром іпотек, перевірено дійсність довіреності виданої відчужувачем, перевірено наявність податкового номера відчужувача, за заявою представника відчужувача з'ясовано відсутність прав третіх осіб на нерухоме майно, про що є посилання в тексті договору, що представнику не відомі інші права третіх осіб щодо предмету угоди. Відсутність прав неповнолітніх осіб перевірялася за довідкою ТОВ «Житлорембудсервіс» № 23 від 23.12.2011 р. наданою представником відчужувача - ОСОБА_7
У відповідності до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За наведених підстав суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 57 - 59, 60,88, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини будинку від 13.06.1978 року та недійсним договору дарування частини будинку від 27.12.2011 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.