29.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-2790\2525\2012р. Головуючий у першій
інстанції Гаполнов Д.Ю.
Категорія 57 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
29 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Володіної Л.В., Клочка В.П.,
за участю секретаря: - Лашкевич Н.О.,
представника позивача - ОСОБА_4,
представників відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Футурум», ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, про переведення прав покупця, визнання права власності на майно, визнання угоди дарування недійсною, витребування майна, скасування державної реєстрації права власності, -
Позивач ОСОБА_7 у березні 2010 року звернувся до суду з позовом у якому просив перевести на нього права покупця об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі ларька-магазину літ. А, загальною площею 124 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_8 та ПП «Футурум» 28.03.2005 року, визнаного дійсним рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 31.07.2009 року, та зареєстрованого в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР 13.10.2009 року, визнати за ним право власності на вищевказану будівлю. Також позивач просив визнати недійсним договір дарування вказаного нерухомого майна, укладеного 14 жовтня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10, а також визнати недійсною державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_9 та витребувати з його володіння спірні будівлі.
Вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2000 року між позивачем та КСП «Пам'ять Леніна» (правонаступником якого було ПП «Футурум» та яке пізніше перейменоване ПП «СНПП «Футурум») був укладений договір оренди нежилого приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, загальною площею 96 кв. м., який був пролонгований до 31 грудня 2007 року. Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 10 серпня 2004 року, яке набрало чинності, за ПП «Футурум» визнано право власності на спірну будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1. 28.03.2005 року між ОСОБА_8 та ПП «Футурум» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1, який рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 31 липня 2009 був визнаний дійсним. 14 жовтня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір дарування вищевказаних будівель. Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 лютого 2009 був задоволений позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю. Звертаючись до суду за захистом своїх прав позивач вказує, що мав передбачене законом переважне право, як орендар, на придбання спірного нерухомого майна, якого був позбавлений, тому він звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та вважає, що висновки суду викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів права позивача, як орендатора спірного майна, не порушені.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно положень ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має право перед іншими особами на її придбання.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 23.10.2000 року між позивачем ОСОБА_7 та КСП «Пам'ять Леніна» було укладено договір оренди нежилого приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 96 кв.м., що складається з торгового залу та підсобних приміщень.
Відповідно до запису на вказаному договорі його дію подовжено до 31.12.2007 року (а.с. 15-16).
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 10 серпня 2004 року за ПП «Футурум» визнано право власності на нерухоме майно - приміщення ларька, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
28.03.2005 року між ОСОБА_8 та ПП «Футурум» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - ларька-магазину, розташованого у АДРЕСА_1, який рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 31 липня 2009 був визнаний дійсним. Зазначеним судовим рішенням за ОСОБА_8 визнано право власності на нерухоме майно: ларьок-магазин, загальною площею 124,00 кв.м., який складається з ганку 3,8 кв.м. та павільйону 120,2 кв.м., та розташований в АДРЕСА_1.
В подальшому за договором дарування від 14.10.2009 року ОСОБА_8 подарувала вказаний об'єкт нерухомості ОСОБА_9
Відповідно повідомлення КП «БТІ та ДРОНМ» СМР від 27.05.2011 року № 9531 право власності на ларьок в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_9
Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 10 лютого 2010 року задоволено позов ОСОБА_9 про зобов'язання ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні вказаним нерухомим майном.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріального, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в силу наведених приписів ст. 344 ЦК України, право власності ОСОБА_8 на спірний об'єкт виникло з моменту з моменту державної реєстрації після набрання чинності рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10.02.2009 року.
Окрім того, колегія суддів враховує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про його наміри подовжити термін оренди спірного майна або укладення нового договору після закінчення 31.12.2007 року договору оренди від 23.10.2000 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що права позивача, як орендатора спірного майна, діями відповідачів не порушувалися, оскільки рішенням Господарського суду м. Севастополя від 10.08.2004 року його власником визнано ПП «Футурум», зміни до укладеного договору оренди від 23.10.2000 року не вносилися, його переукладення після закінчення договору оренди не відбувалося, відповідач ОСОБА_8 набула права власності на нього 31.07.2009 року, тобто після закінчення терміну оренди, та у визначену законом порядку розпорядилася ним на користь ОСОБА_9
Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивачем відповідно до ст. 60 ЦПК України не надано доказів про належне виконання умов договору оренди від 23.10.2000 року, що є обов'язковою умовою переважного права на придбання речі, переданої в найм, згідно положень ч. 2 ст. 777 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі про незаконність набуття ОСОБА_8 права власності на спірне майно, що є підставою для визнання за ним права власності, визнання недійсним договору дарування від 14.10.2009 року, скасування державної реєстрації та витребування майна у нинішнього власника ОСОБА_8 на користь позивача, колегія суддів вважає такими, що не відповідають положенням ст. ст. 203, 215, 328, 388, 392 ЦК України.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено при повному та об'єктивному дослідженні обставин справи, та при вірному правозастосуванні, а тому не вбачає правових підстав для його скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ Л.В.Володіна
/підпис/ В.П.Клочко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний