25.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/2790/2559/2012р. Головуючий
в 1 інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 19 Доповідач в апеляційній
інстанції Алєєва Н.Г.
25 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Алєєвої Н.Г.,
суддів - Водяхіної Л.М., Клочка В.П.,
за участю:
секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 15 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договорів міни і позики та про покладання на БТІ обов'язку анулювати реєстрацію права власності відповідача на частку будинку,
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договорів міни та позики.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_5 померла (а.с.12). Згідно свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем є її чоловік ОСОБА_3 (а.с.13), який підтримав заявлений дружиною позов та залучений до участі у справі в якості правонаступника.
Оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4 про розірвання договорів міни і позики, та про покладання зобов'язання на БТІ анулювати запис про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову. Апелянт вказує, що дружина позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 04.07.1998р. уклали договір міни майна, а 06.07.1998р. договір позики, згідно яким ОСОБА_5 обміняла належні їй 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 вартістю 7388 грн. на мікроавтобус „Фольксваген-пакет" вартістю 2321 грн., належний відповідачу, а на різницю вартості 5000грн. останні уклали договір позики. Умови договору міни сторони виконали, відповідач вселився в зазначене домоволодіння, позивачі отримали автомобіль, однак використовувати автомобіль позивач та його дружина не могли, так як останній був непридатний до експлуатації. Більш того, зобов'язання по договору позики відповідач не виконав, суму різниці - 5000грн., не виплатив. Відмовляючи в задоволенні позову суд належної оцінки названим обставинам не дав.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст.241, ч.1 ст.153, ч.1 ст.216 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, - за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З тексту та змісту договорів міни та позики, укладених між померлою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 04.07.1998р. та 06.07.1998р. видно, що ОСОБА_5, обміняла 16/25 часток належного їй домоволодіння по АДРЕСА_1 на належний ОСОБА_4 автомобіль. Зобов'язання ОСОБА_4 по виплаті ОСОБА_5 різниці в вартості будинку і автомобіля в сумі 5000 грн., замінено сторонами іншим зобов'язанням, а саме укладеним між ними договором позики на вказану суму (ст.220 ЦК УРСР, в редакції 1963 року а.с.9-10). Вказані договори укладені в письмовій формі та нотаріально посвідченні.
Судом встановлено і не заперечується ОСОБА_3, що після укладення договору міни ОСОБА_4 вселився в домоволодіння по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 одержала автомобіль „Фольсваген-пакет", тобто умови договору міни сторонами виконані.
Суд правильно оцінив викладене та той факт, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином і обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову про розірвання договору міни.
Висновки суду про відмову в розірванні договору позики також являються правильними, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з останнього коштів в сумі 5000грн.. При цьому, колегія враховує і ті факти, що із показань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_4 визнає борг, однак ОСОБА_3 відмовляється прийняти кошти в рахунок погашення останнього.
Доводи ОСОБА_3 про те, що автомобіль „Фольсваген-пакет" не придатний до експлуатації, - також не можуть бути прийняті до уваги колегією. Так, з тесту апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що після укладення договору міни при поїздці в МРЕВ ДАІ м.Севастополя для переоформлення автомобіля, позивач та ОСОБА_4 пересувались на вказаному автомобілі, яким керував батько відповідача, тобто на момент укладення договору машина була придатна до експлуатації. Крім того, при укладенні договору міни ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було відомо, що автомобіль „Фольсваген-пакет" 1979 року випуску і на момент передачі останній 19 років перебував в експлуатації, знос останнього більше 40%.
Посилання позивача на інші дефекти автомобіля, а саме відсутність синхронізаторів, зуб"єв в коробці передач свідчить про те, що останній потребує ремонту, а не про непридатність автомобіля до експлуатації.
Заява ОСОБА_3 про неправомірність дій нотаріуса при реєстрації договору позики, які, на думку позивача, полягають в тому, що доплата ОСОБА_4 різниці в вартості майна в договорі міни від 04.07.1998р. не передбачена, на суму різниці 06.07.1998р. укладений договір позики, - також не можуть бути прийняти до уваги колегією. Оскільки згідно ст.220 ЦК УРСР, в редакції від 1963 року, сторони мають право укласти угоду про заміну одного зобов'язання іншим. Це право ОСОБА_5 та ОСОБА_4 реалізували шляхом укладення договору позики на суму, котра підлягала доплаті по договору міни.
Підстав для скасування, зміни рішення суду колегія не вбачає, так як останнє не суперечить ч.1 ст.241, ч.1 ст.153, ч.1 ст.216, 220 ЦК УРСР, в редакції 1963 року. Доводи позивача висновків суду не спростовують, підставою для скасування рішення не являються.
Керуючись ч.1 ст.308 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 15 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.
Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва
Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
/підпис/ В.П. Клочко