"15" жовтня 2012 р. Справа № 5023/6208/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Криворученко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Шерстюк Р.В.
відповідача - Зубаренко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3024 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.12 р. у справі № 5023/6208/11
за позовом ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент", м. Харків
до ПАТ Промислова компанія "Укрцемент", Харківська обл.
про стягнення коштів
У липні 2011 р. ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ промислова компанія "Укрцемент" (відповідач) 11900,00 грн., отриманих без достатньої правової підстави та судових витрат по справі.
12.09.11 р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 11900,00 грн. у зв'язку з відмовою позивача від договору купівлі - продажу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі № 5023/6208/11 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 5950,00 грн. попередньої оплати, 59,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача 5950,00 грн. в позові відмовлено, з посиланням на відвантаження товару позивачу по товарно-транспортній накладній на перевезення вантажу на суму 5950,00 грн. автомобілем КамАЗ 5410 № 411-36ХА, в який міститься підпис водія Тарасенко М.М. про прийняття до перевезення цегли в кількості 7,0 тис.шт.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в позові про стягнення 5950,00 грн. за накладною, в якій є підпис водія перевізника, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначив, що договір між перевізником та позивачем не укладався, продавець не мав права передавати товар для доставки покупцю будь - якому перевізникові, так як таким перевізником може бути тільки або уповноважена покупцем особа.
Відповідач вважає рішення суду в частині відмови у позові законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, а в частині стягнення коштів необґрунтованим, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення в частині задоволення вимог скасувати, в позові відмовити повністю.
У відзиві зазначив, що відвантажив позивачу цеглу керамічну в кількості 1400 шт. на суму 11900 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16.12.10 р. відповідачем -АТ ПК "Укрцемент" виставлено позивачу -ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" рахунок-фактура № СФ-0000294 на суму 11900,00 грн. на оплату 14000 тис. шт. цегли керамічної пакетованої повнотілої М-КРПв-1НФ-М1800-F15, який оплачений в повній сумі, по квитанції № 2855.438.3 від 16.12.10 р. на суму 10000,00 грн. та 1900,00 грн. по інший квитанції, що підтверджується податковими накладними № 377 від 16.12.10 р. і № 379 від 17.12.10 р. на загальну суму 11900,00 грн. виданими відповідачем.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.
Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір, за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки поставки, сторони у рахунку узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, сторонами не встановлено строку виконання обов'язку щодо поставки товару, позивач листом від 17.12.10 р. повідомив відповідача про оплату цегли в сумі 10000,00 грн. згідно рахунку № 294 від 16.12.10 р. та просив визначити час та місце отримання товару.
Відповідач листом № 470 від 21.12.10 р. повідомив про відвантаження цегли в кількості 14000 шт. на суму 11900,00 грн. - 17 12.10 р. за товарно -транспортними накладними № 661 та № 662.
18.03.11 р. позивач направив відповідачу лист № 32, в якому повідомляв про не отримання товару від відповідача, оплаченого в сумі 10000,00 грн. та вимагав виконання обов'язку з поставки цегли або повернення попередньої оплати.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач прийняти на себе зобов'язання виконав належним чином, оплативши вартість товару, проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки відповідачеві товару виконав частково.
В підтвердження виконання зобов'язань з передачі товару позивачу, відповідачем надано товарно-транспортні накладні від 17.12.10 р., відповідно до яких автопідприємством " Блейз Ін вест " (Водій Рядовий І.Н.) на автомобілі МАЗ АХ 98-13 АХ та автомобілі КамАЗ 5410 № 411-36 ХА (водій Тарасенко М.М.), згідно замовлення ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" відвантажено 14000 тис. шт. цегли червоної по 7,0 тис. шт. на кожний автомобіль, на загальну суму 11900,00 грн.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що як свідчать надані товарно-транспортні накладні від 17.12.10 р., лише товарно-транспортна накладна на перевезення вантажу на суму 5950,00 грн. автомобілем КамАЗ 5410 № 411-36ХА містить підпис водія Тарасенко М.М. про прийняття до перевезення цегли в кількості 7,0 тис.шт. на суму 5950,00 грн., що також підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.06.12 р., затвердженою начальником Балаклійського РВ ГУ МВС України в Харківській області полковником міліції Ю.Д.Кобченко.
В постанові зазначено, що зі слів власника автомобіля КамАЗ 5410 № 4111-36 ХА Тарасенка М.М., стало відомо, що дійсно, в грудні 2010 р., згідно заявки від ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" в мережі Інтернет, він перевозив цеглу керамічну пакетовану повнотілу з Балаклійського району ( ПАТ ПК "Укрцемент") до м. Чугуїв в один із будівельних магазинів, який саме, він не пам'ятає.
Отже, враховуючи документальне підтвердження перевізника у прийнятті до перевезення вказаного вище вантажу, відповідальність за його збереження та доставку, покладається на нього, тобто зобов'язання відповідача про поставку 7,0 тис. шт. цегли на суму 5950,00 грн. вважаються виконаними.
Посилання позивача на відсутність у нього договору з перевізником та ненадання перевізнику повноважень на отримання вантажу необґрунтовані та не відповідають матеріалам справи, так як договір перевезення укладався між відповідачем та перевізником, в якості вантажоодержувача зазначений позивач, що не суперечить нормам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно ст. 133 Статуту автомобільного транспорту України, автотранспортні підприємства та організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу або до передачі, згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.
Стаття 51 Статуту автомобільного транспорту України та п. 11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають, що приймання вантажу до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом шофера-експедитора у всіх примірниках товарно-транспортного документа.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що саме підпис шофера має юридичне значення, т.я. вона свідчить про прийняття до перевезення вантажу на умовах, передбачених в товарно-транспортній накладній.
Підписом шофера резюмується, що фактичні обставини щодо предмету перевезення (найменування, вага, кількість) відповідають вказаним в накладній відомостям. З моменту підписання шофером товарно-транспортних накладних, договір перевезення вантажу вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що за збереження товару відповідальність несе перевізник, який і повинен відповідати перед вантажоотримувачем за його належну доставку.
Відповідач не підтвердив належним чином факт передачі вантажу 7,0 тис. шт. цегли на суму 5950,00 грн. за товарно-транспортною накладною на відправку автомобілем МАЗ АХ 98-13 АХ до перевезення в зв'язку з відсутністю підпису водія про прийняття вантажу до перевезення.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги як належний доказ по справі пояснення водія Тарасенка М.М. про те, що він бачив, як паралельно з його автомобілем проводилось відвантаження цегли на автомобіль МАЗ АХ 98-13 АХ, власника якого він не знає, т. я., згідно ч.2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що з урахуванням вимоги позивача про поставку товару або повернення попередньої оплати, є доведеним факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачу в сумі 5950,00 грн. та відмовив в цій частині в позові, в інший частині позов задовольнив в зв'язку з недоведеністю матеріалами справи виконання зобов'язання з передачі позивачу оплаченого товару.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем виконано частково.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його часткового скасування,
керуючись ст.ст.11, 202, 205, 207, 334, 530, 693, 712, 924 ЦК України, ст.181 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів
Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. по справі № 5023/6208/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 19.10.2012 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Плужник О.В.