Справа № 2-3138/11
Провадження № 2/1007/169/2012
09.07.2012
Іменем України
09 липня 2012 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Телепенько А.Д.,
при секретарі Срібній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності
на земельну ділянку,
У серпні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - позивачі) в якому зазначали, що квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від
21 серпня 1996 року належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, зареєстрованому за № 1749.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Броварського району № 99 від 29 грудня 1999 року відповідачу ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га, що розташована по вулиці Ювілейна, 8/2, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд на якій розташований належний їм житловий будинок, що являється їхньою з відповідачем спільною, сумісною власністю.
Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 виготовлений на підставі рішення ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня 1999 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 2148 на ім'я ОСОБА_4 і отриманий ним 01 листопада 2011 року. із позовної заяви та доданих до неї матеріалів про поділ майна подружжя.
Про зміст державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ
№ 045896 від 01 листопада 2000 року, а саме, що право власності на спірну земельну ділянку, що знаходиться по вулиці Ювілейній 8/2 у селі Княжичі оформлено на відповідача дізнались лише в червні 2011 року із позовної заяви та доданих до неї матеріалів про поділ майна подружжя, тому не погоджуючись з цим і звернулись до суду із позовною заявою про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності
на земельну ділянку.
На даний час залишається не скасованою державна реєстрація права власності на земельну ділянку, а також не визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,106 га, який виготовлений та виданий на ім'я ОСОБА_4
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 серпня 1996 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3
Оскільки право приватної, спільної (сумісної) власності на вищевказаний житловий будинок визнано за ними: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тому державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я відповідача, має бути визнаний недійсним та скасованим.
З урахуванням уточнення позовних вимог просили визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня 1999 року в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянку площею 0,106 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд квартири АДРЕСА_3.
Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896, виданий 01 листопада 2000 року ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня
1999 року на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану в АДРЕСА_4, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2148.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладених вище, просила суд задовольнити позов.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, суду надали заяви про підтримання своїх позовних вимог, просили суд розглянути справу без їх участі та задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Також у суді пояснили про те, що дійсно згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 від 01 листопада 2000 року право власності на земельну ділянку площею 0,106 га., що розташована по вулиці Ювілейна, 8 у селі Княжичі Броварського району Київської області оформлено на ОСОБА_4, хоча розуміють, що відповідач має право лише на ? частку спірної земельної ділянки, а також те, що позивачі мають право на частину спірної земельної ділянки. Вважають, що внаслідок визнання та скасування державного акту на спірну земельну ділянку можуть взагалі її втратити.
Відповідач ОСОБА_5 сільська рада Броварського району у судове засідання не з'явилася, до суду направила листа про визнання позову та просила суд проводити розгляд справи без участі її представника, а також повідомила, що в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 допущена помилка в зазначенні номера рішення на підставі якого передано відповідачу у приватну власність спірну земельну ділянку.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_5 згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 серпня 1996 року належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, зареєстрована за № 1749.
Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Броварського району № 99 від 29 грудня 1999 року відповідачу надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га., по вулиці Ювілейній 8/2 у селі Княжичі Броварського району.
Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 045896, виданого 01 листопада 2000 року на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 2148, вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,106 га., цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
Згідно довідки виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області № 425 від 13 липня 2011 року право власності на земельну ділянку площею 0,106 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована по вулиці Ювілейній, 8/2, оформлено ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня 1999 року.
Як вбачається з дослідженої у судовому засіданні довідки № 147 виданої ОСОБА_5 сільською радою Броварського району від 16 березня 2012 року зазначено, що рішення виконкому ОСОБА_5 сільської ради № 12 від 29 грудня 1999 року, яке зазначене у Державному акті про право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,106 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд квартири АДРЕСА_7 та рішення ОСОБА_5 сільської ради № 99 від 29 грудня 1999 року являється одним і тим же рішенням, тобто при виготовленні державного акту допущено технічну помилку в номері рішення.
Судом також достовірно встановлено, що у державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 від 01 листопада 2000 року при його складанні допущена технічна помилка в назві вулиці розташування спірної земельної ділянки, замість вулиці "Ювілейна" зазначена вулиця "Юбілейна", а також допущена ще одна технічна помилка при заповненні бланку державного акту на право приватної власності на землю, замість рішення виконкому ОСОБА_5 сільської ради від 29 грудня 1999 року "№ 99", зазначено, що державний акт на право приватної власності на землю видано ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 сільської ради від 29 грудня 1999 року "№ 12".
Враховуючи той факт, що спірні правовідносини з приводу передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель виникли під час дії: ЦК України (1963 року), ЗК України (1990 року), при вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення законодавства України, чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч. 8 ст. 17 ЗК України (1990 року) передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленими статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК України (1990року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
У статті 30 ЗК України (1990 року) зазначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею
67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Уразі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 ЗК України (1990 року) громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.
Із ч. 1, 2 ст. 31 ЗК України (1990 року) вбачається, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і користувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів.
Згідно із ст. 105 ЗК України (1990 року) спори між громадянами, яким належить жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою вирішується судом.
У статті 112 ЦК України (1963 року) зазначено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативам та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативам та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Пунктом 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 травня 1999 року за № 354/3647, передбачено, що усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускається. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
Державний акт на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування) та відповідним державним органом земельних ресурсів. Державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного кадастру при Держкомземі України (п. п. 2.14, 3.1 вказаної вище Інструкції).
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.
Відповідачем у судовому засіданні належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка площею 0,106 га на якій розташована квартира АДРЕСА_8, яка належить йому і позивачам на праві приватної, спільної (сумісної) власності повинна належати лише тільки ОСОБА_4 суду не надано.
Оскільки позивачі спільно із відповідачем є співвласниками квартири № 2, будинку
№ 8, що розташований на спірній земельній ділянці по вулиці Ювілейній у селі Княжичі Броварського району в рівних частках, тому всі співвласники квартири мають право на отримання у власність земельну ділянку.
Крім цього при прийнятті рішення про передачу відповідачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: село Княжичі, вулиця Ювілейна,8/2 ОСОБА_5 сільська рада всупереч вимогам ч. 8 ст. 17, 30 ЗК України (1990 року) не врахувала той факт, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 також як і відповідач є співвласниками квартири № 2 розташованої у будинку № 8 по вулиці Ювілейній.
Суд враховує і той факт, що допущені технічні помилки при заповненні державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 є також підставою для визнання спірного державного акту недійсним.
У ст. 71 ЦК України (1963 року) передбачалося, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За правилами ст. 74 ЦК України (1963 року) вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, незалежно від закінчення строку позовної давності.
Згідно із ст. 76 ЦК України (1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Приймаючи до уваги те, що про оформлення права власності на спірну земельну ділянку на ім'я відповідача ОСОБА_4 та видачу йому державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896 від 01 листопада 2011 року позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 достовірно стало відомо у червні 2011 року, суд вважає, що строк звернення до суду з даним позовом позивачами не пропущений і необхідності в його поновленні не має.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 61, 174, 212 - 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним і скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області "Про приватизацію земельних ділянок" від
29 грудня 1999 року № 99 в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га. по вулиці Ювілейна, 8/2/, що розташована за адресою: село Княжичі Броварського району Київської області, вулиця Ювілейна, 8/2, цільове призначення для обслуговування житлового будівництва.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 045896, виданий 01 листопада 2000 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,106 га, розташовану в АДРЕСА_4, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2148.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/ ОСОБА_9
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар