ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-19/11495-2012 15.10.12
За позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відособленої одиниці «Центральна електроенергетична система»
до відповідача Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення 95 270,70 грн.
Суддя Шаптала Є.Ю.
Представники :
від позивача: Кадиш Н.О. за дов. № 69 від 26.01.2012р.
від відповідача Солодовнік О.С. за дов. № 06-5/20 від 03.01.2012р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 95 270,70 грн..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.09.2012 року.
Представником відповідача подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву, згідно якого заперечували проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва,
22.05.2009 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система»та КП «Київпастранс»було укладено договір № 126 про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Відповідно до п. 1.1,2.1 Договору, власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 8292 кВт потужності на 2 класі напруги в обсягах, розрахованих відповідно до схеми нормального режиму власника мереж на межі балансової належності із споживачем, згідно до технічних умов для наданого споживача, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності, в споживач зобов'язався дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги згідно договору.
Згідно п.п. 4.1.1, 7.13 Договору, відповідач повинен здійснювати оплату щомісячно, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.
Позивачем виконано зобов'язання за договором з надання послуги з технічного забезпечення електропостачання споживача, що підтверджується Актами з надання послуг, підписаними повноважним представниками сторін та скріпленими печатками без зауважень. Зазначені Акти свідчать про прийняття відповідачем зазначених послуг. За надані послуги позивачем виставлено рахунки-фактури № 220 від 31.07.2011 року, № 253 від 31.08.2011 р., № 285 від 30.09.2011 р., № 319 від 31.10.2011 р., № 351 від 30.11.2011 р., № 383 від 31.12.2011 р., № 15 від 31.01.2012 р., № 36 від 29.02.2012 р., № 55 від 31.03.2012 р., № 72 від 30.04.2012 р., № 89 від 31.05.2012 р., № 106 від 30.06.2012 р., № 122 від 31.07.2012 р. на загальну суму 91 927,71 грн..
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, за надані послуги не розрахувався.
03.02.2012 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 025/572 з вимогою сплатити заборгованість у місячний термін. Відповідачем відповіді на претензію не надіслано.
Заборгованість відповідача за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року становить 91 927,71 грн..
На день розгляду спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 91 927,71 грн., пені 1 980,89 грн., 3% річних -1 362,10 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з надання послуги з технічного забезпечення електропостачання споживача відповідачу належним чином, відповідачем порушено умови п.п. 4.1.1, 7.13 Договору та не проведено оплату за послуги технічного забезпечення електропостачання споживача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 1 362,10 грн..
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено що у разі внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього Договору з порушенням термінів споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Позивач правомірно нараховує пеню за зазначений в розрахунку період в сумі 1 980,89 грн..
Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 525,526, 549,625,901 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу «Служба енергетичного забезпечення (юридична адреса: 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система»(01032, м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 24361553), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг в сумі 91 927 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн.. 71 коп., 3% річних в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.. 10 коп., пеню в сумі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн.. 89 коп. та судовий збір в розмірі 1 905 (одна тисяча дев'ятсот п'ять) грн.. 41 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Ю. Шаптала
Дата складання повного рішення: 19.10.12 р.