Справа №1802/1231/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Комлєва
Номер провадження 11/1890/643/12 Суддя-доповідач - Олійник
Категорія - 12
16 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Олійника В. Б.,
суддів - Матуса В. В., Яременка Г. М.,
з участю прокурора - Думал С.М.,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Буринського районного суду Сумської області, від 20 серпня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сніжки, Буринського р - ну, Сумської обл., зареєстрований в АДРЕСА_2, фактично проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у виді виправних робіт за місцем роботи на строк 1 рік з відрахуванням 10% заробітку на користь держави,
Згідно рішення Буринського районного суду Сумської області, від 31 жовтня 2003 року, ОСОБА_2 зобов'язаний до сплати аліментів на утримування доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_4, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку.
ОСОБА_2 злісно ухилився від сплати аліментів, призначених за вказаним рішенням суду, шляхом укриття своїх доходів, які він отримував від роботи машиністом ПАТ «Сумихімпром» в період з 1 січня 2011 року по 11 липня 2012 року, не сплативши за весь період жодного разу заборгованості по аліментах, хоча неодноразово був офіційно попереджений ДВС Буринського РУЮ про необхідність сплачувати аліменти. В результаті злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої доньки, станом на 11 липня 2012 року, за період з 1 січня 2011 року по 11 липня 2012 року, перед ОСОБА_4 виникла заборгованість у розмірі 14700,65 грн.
На вирок суду надійшла апеляція від засудженого ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що він не вчиняв жодних дій щодо злісного ухилення від сплати аліментів. ОСОБА_2 вказує, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не надала вказівок на який рахунок необхідно перерахувати кошти на утримання малолітньої доньки, а також те, що виконавча служба його офіційно не попереджувала про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора про заперечення апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 про підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, піддавши аналізу доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 по суті ставить питання про оскарження фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи здійснювався в порядку, передбаченому ст. 299 КК України, оскільки ОСОБА_2 в повному обсязі визнав вину в злісному ухиленні ним від сплати аліментів і він не наполягав на повному дослідженні фактичних обставин справи. При цьому ОСОБА_2 роз'яснювалось, що він позбавляється можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, що підтверджуються його розпискою ( а. с. 74 ) про його обізнаність щодо наслідків такого порядку розгляду справи.
У зв'язку з цим, на підставі ст. ст. 299 КК України, колегія суддів не розглядає апеляцію засудженого ОСОБА_2 в частині оспорювання ним фактичних обставин справи.
Виходячи з того, що вина ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи була встановлена з пояснень самого ж ОСОБА_2 то його дії вірно кваліфіковані судом за ст. 164 ч. 1 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів не має підстав для визнання вказаних висновків суду незаконними.
При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2 за вчинене, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_2, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Судом було враховано, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи, визнав свою вину у вчиненому та розкаявся, частково погасив заборгованість по сплаті аліментів.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано призначив покарання, передбачене санкцією ст. 164 ч. 1 КК України, у виді 1 року виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави, яке є справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів, знаходячи вирок суду законним, не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а відповідно, і для задоволення апеляції.
Керуючись ст. ст. 362; 366; 377 КПК України, колегія суддів
Вирок Буринського районного суду Сумської області, від 20 серпня 2012 року, відносно ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2, без задоволення.
Олійник В. Б. Матус В. В. Яременко Г. М.