79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.10.12 Справа№ 5015/4271/12
За позовом: корпорації "Енергоресурс-інвест", м. Львів,
до відповідача:комунального підприємства "Бродитеплоенерго", м. Броди,
про: стягнення заборгованості.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Дуб О.Р. -довіреність від 15.02.2011 р.,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов корпорації "Енергоресурс-інвест" до комунального підприємства "Бродитеплоенерго" про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 12.10.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору на розроблення проектно-кошторисної документації №34-10/10 П від 18.10.2010 р. не здійснив оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7 228,17 грн. Крім того, відповідачу нараховано 558,58 грн. пені, 556,58 грн. інфляційних втрат, 387,35 грн. -3% річних. В судовому засіданні позивачем подано клопотання про відмову від позову в частині стягнення 558,58 грн. пені з огляду на неправильність її нарахування.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судового розгляду справи 10.10.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи, проти позову не заперечив. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив.
Між корпорацією "Енергоресурс-інвест" (виконавець) та комунальним підприємством "Бродитеплоенрго" (замовник) було укладено договір на розроблення проектно-кошторисної документації №34-10/10 П від 18.10.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору замовник (відповідач усправі) доручає, а виконавець (позивач у справі) зобов'язується виготовити проектно-кошторисну документацію "Впровадження технологій, що передбачають використання теплових насосів для подачі гарячого водопостачання по мережах із поліетиленових РЕ-RT труб, у місті Броди Львівської області" (надалі -продукція). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи на умовах, що передбачені розділом 4 цього договору.
Вартість продукції згідно з Кошторисом №1 становить 7 228,17 грн. з ПДВ (п. 4.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв ці роботи, про що свідчить акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 01 грудня 2010 року. Вартість виконаних підрядних робіт становить 7 228,17 грн. з ПДВ. Згаданий акт скріплений підписами представників сторін та печатками підприємств. Претензій до якості проектної документації замовник не має.
Доказів погашення заборгованості в сумі 7 228,17 грн. відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата проводиться з попереднім авансуванням в розмірі 30% від вартості договору. Повна оплата (100%) проводиться замовником на підставі оформленого акту здачі-приймання науково-технічної продукції протягом 5 календарних днів після його підписання сторонами.
Як встановлено судом, акт сторонами підписано, що свідчить про виконання підрядником зобов'язань за умовами Договору. Кореспондуючий обов'язок з оплати виконаних робіт замовник не виконав. Таким чином, оскільки сторонами у справі було погоджено строк виконання грошового зобов'язання, відповідачем таке зобов'язання було порушено, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість виконаних робіт, суд вважає позовні вимоги про стягнення 7 228,17 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 387,35 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується стягнення 556,58 грн. інфляційних втрат, то суд вважає невірним здійснений позивачем розрахунок цієї суми. Зокрема, не враховано при обрахунку від'ємні показники індексу інфляції. Провівши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що до стягнення підлягає 440,92 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. В решті позовні вимоги в цій частині суд відхиляє.
Згідно з частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Вислухавши представника позивача, роз'яснивши наслідки вчинення таких дій, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення пені, оскільки ця дія не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 555,58 грн. пені потрібно припинити. Аналогічної позиції дотримується Пленум вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (пункт 4.6).
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, статтями 1, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 555,58 грн. пені.
2. Позов задоволити частково.
3. Стягнути з комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (адреса: вулиця Гончарська, будинок 3-А, місто Броди, Бродовський району, Львівська область, 80600; ідентифікаційний код 05445639) на користь корпорації "Енергоресурс-інвест" (адреса: вулиця Зелена, будинок 131, Личаківський район, місто Львів, 79035; ідентифікаційний код 30336890) 7 228,17 грн. основного боргу, 440,92 грн. інфляційних втрат, 387,35 грн. -3% річних, 1 485,73 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 02.11.2012 р.
Суддя Рим Т.Я.