номер провадження справи 4/82/12
Запорізької області
24.10.12 Справа № 5009/3302/12
м. Запоріжжя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГ», (61068, м. Харків, пр. Московський, буд. 151)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)
про стягнення 59 300,29 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., 2 291,60 грн. пені, 1 364,92 грн. 3 % річних та 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Жердєв І.С., довіреність б/н від 06.08.2012 р. (бланк серія ВРТ № 611819);
31.08.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГ», м. Харків (ТОВ фірма «ЛЕГ») з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь») про стягнення 59 300,29 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., 2 291,60 грн. пені, 1 364,92 грн. 3 % річних та 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3302/12, справі № 5009/3302/12 присвоєно номер провадження справи 4/82/12, судове засідання призначено на 27.09.2012 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 24.10.2012 р.
В судовому засіданні 24.10.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач в судове засідання 24.10.2012 р. не з'явився, про відмову від позову не заявив. 22.10.2012 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ фірма «ЛЕГ»надійшли Доповнення до відзиву, до яких було додано клопотання, яким позивач просить суд вирішити спір у справі № 5009/3302/12 по суті за наявними в матеріалах справи документами без участі в судовому засіданні уповноваженого представника позивача. На заявлених позовних вимогах позивач наполягає з підстав, викладених у позові до доповненнях до нього.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подане позивачем клопотання про вирішення спору по суті без його участі уповноваженого представника, суд вважає, що воно подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 536, 625, 692 ЦК України, ст., ст. 179, 232, 265, 321 ГК України і полягають в тому, що 19.05.2011 р. сторонами у справі укладений договір поставки № 20/2011/1015, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої визначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Відповідно до умов договору сторонами була підписана специфікація № 1, якою сторони визначили кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції -електрощіток, що поставляється за умовами договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту приймання продукції на підставі документів, передбачених п. 4.3 договору. На виконання умов договору на підставі відповідних заявок відповідача та видаткових накладних позивачем відповідачу була поставлена обумовлена договором продукція на загальну суму 88 509,23 грн. Відповідачем вказана продукція була отримана, про що свідчать довіреності на отримання ТМЦ (форма № М-2) за спірний період. В порушення умов договору відповідач за отриману продукцію розрахувався частково перерахувавши всього за поставлену продукцію 29 208,94 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 59 300,29 грн. На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була. Пунктом 8.3 договору сторони узгодили, що за порушення грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»59 300,29 грн. основного боргу, 2 291,60 грн. пені, 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 364,92 грн. 3 % річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»та ТОВ фірма «ЛЕГ»був укладений договір поставки № 20/2011/1015, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої визначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Відповідно до п. 4.4 договору поставка продукції здійснюється протягом 20 днів з моменту направлення постачальнику письмової заявки покупця, підписаної уповноваженою особою. При цьому, в заявці вказуються кількість продукції, що підлягає поставці. Таким чином, сторони узгодили, що письмова заявка є обов'язковою умовою, на підставі якої має відбуватися поставка. Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано відповідних письмових заявок за спірний період, то відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати оплату за продукцію, яку відповідач не замовляв. Крім того, згідно з п. 5.1 договору розрахунок здійснюється відповідачем за фактично поставлену продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки і приймання продукції у відповідності з розділом 6 договору на підставі документів, вказаних у п. 4.3 договору, а саме: накладної, сертифікату якості, рахунку, податкової накладної, паспорту. У випадку відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів. Відповідач зазначає, що повний пакет документів надійшов від позивача із запізненням, що виключило можливість визначити дату їх отримання та, відповідно, прострочення зобов'язання. Також відповідач не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями. Так, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.3 договору № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється за період не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, сторонами передбачена можливість нарахування 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, тобто встановлений інший розмір процентів, ніж передбачений ст. 625 ЦК України. Таким чином, нарахування позивачем 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам договору. Враховуючи приписи ст., ст. 253, 258 ЦК України та умови п. 8.3 договору відповідач також просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення пені за порушення строків розрахунків за зобов'язаннями, строк виконання яких минув більше року. Також відповідач просить суд врахувати, що при розрахунку втрат від інфляції грошових котів позивачем не дотримано вимог листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
В судовому засіданні 24.10.2012 р. відповідач звернувся до суду з письмовою заявою, якою просить суд у разі задоволення позовних вимог ТОВ фірма «ЛЕГ»у даній справі надати відстрочку виконання рішення суд по справі № 5009/3302/12 на шість місяців з моменту набрання рішенням у справі законної сили. Необхідність надання відстрочки відповідач мотивує важким фінансовим становищем підприємства, яке обумовлено впливом наслідків світової економічної кризи 2008 року та новими проявами кризових явищ протягом 2010 -2012 років. Так, вже у вересні 2008 року реалізація продукції ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»за всією номенклатурою знизилася більше ніж на 80 % і до цього часу підприємство ще не вийшло на докризовий рівень. Поряд із цим зменшувалися ціни на металопродукцію. При цьому, ціни на сировину залишилися на високому рівні, а вартість природного газу, електроенергії та інших енергоресурсів взагалі підвищується. Останні роки підприємство працює з багатомільйонними збитками, що підтверджується звітами про фінансові результати. За таких обставин, не виключена реальна можливість закриття підприємства та звільнення 17-тисячного трудового колективу. Крім того, заборгованість держави перед ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»складає понад 135 539 000,00 грн. наведені факти, на думку відповідача, є підставою для надання судом відстрочки виконання судового рішення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
19.05.2011 р. ТОВ фірма «ЛЕГ»(позивачем у справі) та ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»(відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 20/2011/1015 з відповідними додатками до нього (далі за текстом -Договір).
За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) зобов'язався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції -електрощіток, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. (а.с. 15).
Згідно з п. 3.1 Договору орієнтовна сума Договору становить 138 933,25 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в замовленнях Покупця.
Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.
У відповідності до п. 4.4 Договору поставка продукції здійснюється упродовж 20-ти днів з моменту направлення Постачальнику письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Кількість продукції, що підлягає постачанню, зазначається в письмовій заявці Покупця, яка направляється Постачальнику. Заявка направляється за 10-ть днів до початку місяця постачання.
Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки проводяться за фактично отриману продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.
Матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція (електрощітки) за наступними видатковими накладними:
- № Л-00000302 від 02.06.2011 р. на суму 339,48 грн. з ПДВ;
- № Л-00000308 від 09.06.2011 р. на суму 27 665,76 грн. з ПДВ;
- № Л-00000310 від 09.06.2011 р. на суму 8 821,37 грн. з ПДВ;
- № Л-00000351 від 06.07.2011 р. на суму 5 074,34 грн. з ПДВ;
- № Л-00000389 від 28.07.2011 р. на суму 3 421,76 грн. з ПДВ;
- № Л-00000509 від 28.09.2011 р. на суму 6 280,86 грн. з ПДВ;
- № Л-00000537 від 10.10.2011 р. на суму 29 162,35 грн. з ПДВ;
- № Л-00000573 від 24.10.2011 р. на суму 8 082,79 грн. з ПДВ,
а всього на загальну суму 88 509,23 грн.
Поставлена продукція була отримана уповноваженими особами відповідача, про що свідчать довіреності на отримання товару (форма № М-2) за спірний період, а саме: серія ЯЖК № 706060/2045 від 02.06.2011 р., серія ЯЖК № 719110/2554 від 06.07.2011 р., серія ЯЖК № 719417/2882 від 27.07.2011 р., серія ЯЖК № 718174/3626 від 27.09.2011 р., серія ЯЖК № 718281/3793 від 10.10.2011 р. і серія ЯЖК № 704956/4027 від 24.10.2011 р. на ім'я Усович І.М. (а.с. 24 -30).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних скріплений відбитком штампу складу № 169 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь». (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).
Доводи відповідача стосовно того, що у позивача відсутні підстави вимагати оплату за продукцію, яку відповідач не замовляв, так як позивачем не надано відповідних письмових заявок за спірний період, спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи копіями заявок ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»на поставку продукції за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.08.2011 р., які направлялися на адресу позивача засобами факсимільного від ку, а саме: вих. № 17/2040004 від 2.05.2011 р., вих. № 17/2046240 від 16.06.2011 р., вих. № 17/2061749 від 15.08.2011 р., вих. № 17/2074517 від 29.09.2011 р. та вих. № 17/2069977 від 15.09.2011 р. (а.с. 57, 59, 61, 63, 66).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Виходячи з умов п. 5.1 Договору строк оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № Л-00000302 від 02.06.2011 р. настав 07.07.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000308 від 09.06.2011 р. - 18.07.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000310 від 09.06.2011 р. -26.07.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000351 від 06.07.2011 р. -22.08.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000389 від 28.07.2011 р. -13.09.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000509 від 28.09.2011 р. -14.11.2011 р., за видатковою накладною № Л-00000537 від 10.10.2011 р. -25.11.2011 р. і за видатковою накладною № Л-00000573 від 24.10.2011 р. -10.12.2011 р.
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Всього в оплату продукції, поставленої за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., відповідачем на рахунок позивача було перераховано 29 208,94 грн., що підтверджується банківськими виписками за 28.10.2011 р., 15.11.2011 р. і 29.11.2011 р. Решту суми боргу відповідач не погасив.
На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 59 300,29 грн.
Заперечення відповідача щодо того, що визначити строк оплати продукції неможливо, оскільки ним не був отриманий повний пакет документів, передбачений умовами п. 4.3 Договору, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Зі змісту положень ст. 692 ЦК України випливає, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 59 300,29 грн. основного боргу за отриману продукцію пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.4 Договору, який передбачає, що за порушення грошових зобов'язань за Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.
Позивачем пред'явлена до стягнення за прострочку оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № Л-00000310 від 09.06.2011 р. пеня в розмірі 281,26 грн., яка розрахована за період з 26.07.2011 р. по 25.10.2012 р., за видатковою накладною № Л-00000351 від 06.07.2011 р. пеня в розмірі 196,09 грн., яка розрахована за період з 22.08.2011 р. по 20.02.2012 р., за видатковою накладною № Л-00000389 від 28.07.2011 р. пеня в розмірі 132,23 грн., яка розрахована за період з 13.09.2011 р. по 13.03.2012 р., за видатковою накладною № Л-00000509 від 28.09.2011 р. пеня в розмірі 242,72 грн., яка розрахована за період з 14.11.2011 р. по 15.05.2012 р., за видатковою накладною № Л-00000537 від 10.10.2011 р. пеня в розмірі 1 126,95 грн., яка розрахована за період з 25.11.2011 р. по 25.05.2012 р., і за видатковою накладною № Л-00000573 від 24.10.2011 р. пеня в розмірі 312,35 грн., яка розрахована за період з 10.12.2011 р. по 09.06.2012 р., а всього 2 291,60 грн. пені.
Відповідачем в судовому засіданні заявлено про застосування до заявлених позивачем вимог про стягнення 2 291,60 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна заява подана позивачем до суду 31.08.2012 р., тоді як нарахування пені позивачем здійснюється починаючи з 26.07.2011 р.
Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про стягнення 2 291,60 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлений строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до приписів п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Окрім того, сторони можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.
З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 31.08.2012 р., тоді як відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № Л-00000310 від 09.06.2011 р. розрахована за період з 26.07.2011 р. по 25.01.2012 р., а за видатковою накладною № Л-00000351 від 06.07.2011 р. -розрахована за період з 22.08.2011 р. по 20.02.2012 р.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не були дотримані вимоги ст. 258 ЦК України щодо застосування спеціальної (скороченої) позовної давності. Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогами про пені за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковими накладними № Л-00000310 від 09.06.2011 р. і № Л-00000351 від 06.07.2011 р., а також не звертався до суду з мотивованим клопотанням про поновлення пропущеної позовної давності.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 281,26 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № Л-00000310 від 09.06.2011 р., та 196,09 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № Л-00000351 від 06.07.2011 р., з огляду на пропущення позивачем позовної давності.
Перевіривши в іншій частині наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. за видатковими накладними № Л-00000389 від 28.07.2011 р., № Л-00000509 від 28.09.2011 р., № Л-00000537 від 10.10.2011 р. і № Л-00000573 від 24.10.2011 р. позивачем виконаний вірно.
На підставі викладеного, стягненню з відповідача підлягає 1 814,25 грн. пені за прострочення оплати продукції, поставленої за видатковими накладними № Л-00000389 від 28.07.2011 р., № Л-00000509 від 28.09.2011 р., № Л-00000537 від 10.10.2011 р. і № Л-00000573 від 24.10.2011 р. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 364,92 грн. 3 % річних.
Суд вважає, що розрахунок річних відсотків позивачем здійснений невірно, оскільки статтею 625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, покладено обов'язок на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.4 Договору сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється згідно положень і обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, наведеним пунктом Договору № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. сторонами передбачена можливість нарахування 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, тобто встановлений інший розмір процентів, ніж передбачений ст. 625 ЦК України.
Згідно з п. 8.9 Договору відповідальність Покупця за цим Договором обмежується штрафними санкціями, передбаченими умовами даного Договору, незалежно від наявності та розміру збитків.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що нарахування позивачем додаткових 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам Договору і діючого цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах стягненню з відповідача підлягає 215,75 грн. 1 % річних за порушення строків оплати за Договором.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача річних відсотків за порушення строків оплати за Договором підлягає задоволенню частково в сумі 215,75 грн. 1 % річних. В іншій частині вимог про стягнення річних відсотків судом відмовляється в задоволенні позову.
Також позивачем заявлено до стягнення 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний невірно, виходячи з наведеного.
Позивачем розраховано інфляційні витрати за кожний місяць окремо за спірний період, що є невірним.
Так, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів за порушення строків оплати за Договором підлягає задоволенню частково в сумі 415,39 грн. за загальний період з серпня 2011 року по квітень 2012 року. В іншій частині вимог про стягнення втрат від інфляції грошових коштів судом відмовляється в задоволенні позову.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за Договором № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., суд врахував при вирішенні спору у даній справі.
На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»на користь ТОВ фірма «ЛЕГ»59 300,29 грн. основного боргу, 1 814,25 грн. пені, 215,75 грн. 1 % річних та 415,39 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Дослідивши матеріали даної справи, розглянувши клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення по справі на шість місяців з моменту набрання рішенням у справі законної сили, суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення у справі № 5009/3302/12, оскільки відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач вже майже більше року не виконує свої зобов'язання щодо оплати продукції, отриманої за Договором поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., і не надав суду будь-яких доказів того, що через шість місяців його фінансове становище покращиться. Крім того, лише збитковість підприємства не є тою виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Інші відповідні документи і докази в обґрунтування того, що фінансові можливості відповідача унеможливлюють виконання судове рішення одночасно і в повному обсязі, відповідачем не надані.
Згідно з п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування клопотання, не свідчать про наявності виключних обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду в строк визначений законом. Доказів відсутності майна чи грошових коштів, необхідних для погашення боргу перед позивачем відповідач суду не довів.
З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.
Разом із тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду у справі № 5009/3302/12 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачаться з матеріалів справи № 5009/3302/12, ТОВ фірма «ЛЕГ»(позивачем у справі) заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»59 300,29 грн. основного боргу, 2 291,60 грн. пені, 1 364,92 грн. 3 % річних та 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів, яка повинна була бути оплачена державним митом в сумі 1 609,50 грн.
В той же час, квитанцією № 11202 від 23.08.2012 р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 653,00 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 43,50 грн.
За таких обставин, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 43,50 грн., зайво сплаченого квитанцією № 11202 від 23.08.2012 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 258, 267, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГ», м. Харків до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 59 300,29 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р., 2 291,60 грн. пені, 1 364,92 грн. 3 % річних та 456,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛЕГ», (61068, м. Харків, пр. Московський, буд. 151, код ЄДРПОУ 14111810) 59 300 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста) грн. 29 коп. основного боргу, 1 814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 25 коп. пені, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 75 коп. 1 % річних, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 39 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 567 (одну тисячу п'ятсот шістдесят сім) грн. 17 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "31" жовтня 2012 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.