Справа № 2-3092/11
Провадження № 2/1007/158/2012
27.06.2012
Іменем України
27 червня 2012 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору дарування житлового будинку,
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що
05 червня 1985 року між ним і ОСОБА_4 був укладений договір дарування 2/3 частин житлового будинку № 39 по вулиці Київській у селі Княжичі Броварського району Київської області, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Київської області ОСОБА_5
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняв
у дар 2/3 частини житлового будинку, а саме: дві кімнати на першому поверсі і дві спальні кімнати
на другому поверсі з коридорами, ванною кімнатою та кладовою. Загальна площа подарованого становить 86,36 м2, житлова площа -59,58 м2.
Укладення даного договору було викликане тим, що станом на 1985 рік він, ОСОБА_3, і його дружина ОСОБА_6 були людьми уже пенсійного віку та мали надію, що в майбутньому відповідач буде здійснювати за ними догляд.
Після смерті 05 жовтня 2009 року його дружини ОСОБА_6 між ним і відповідачем стали виникати конфлікти з приводу права власності на земельну ділянку та господарських будівель і споруд, що знаходяться за вказаною вище адресою. Під час виниклих конфліктів ОСОБА_4 висловлювався на його адресу образливими словами та погрожував йому фізичною розправою, що стало підставою для звернення із відповідними заявами до органів внутрішніх справ, де останнього попереджали про недопустимість противоправних дій, з ним проводилась профілактична робота. До кримінальної відповідальності відповідача не притягували. З моменту укладення договору дарування ОСОБА_4 будь-якої допомоги йому не надавав, робіт по утриманню житлового будинку не проводив. Оплату комунальних платежів по утриманню будинку та ремонту повністю здійснював лише він, хоча у подарованих відповідачу кімнатах знаходились його речі.
06 жовтня 2010 року між ним, ОСОБА_3, і його дочкою ОСОБА_7 було укладено договір дарування 1/3 частини спірного житлового будинку № 41 (39) із відповідними надвірними будівлями, що знаходяться по вулиці Київській у селі Княжичі Броварського району Київської області. Цього ж дня вони уклали і договір дарування земельної ділянки, площею 0,2500 га., цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за цією ж адресою.
Вважає, що договір дарування підлягає розірванню, внаслідок помилки і протиправних дій зі сторони відповідача, що направлені на позбавлення права власності його та дочки. Також вважає, що відповідно до вимог ст. 727 ЦК України є всі підстави для розірвання договору дарування, оскільки відповідач вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, недбало ставиться до подарованої йому частини житлового будинку.
Просив розірвати договір дарування 2/3 частин житлового будинку № 39 по вулиці Київській
у селі Княжичі Броварського району Київської області, укладений 05 червня 1985 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримали, наполягали задоволенні позовних вимог саме щодо розірванні вищезазначеного договору дарування від 05 червня 1985 року на підставі ст. 727 ЦК України (2003 року), дали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позов.
Також позивач зазначив, що 05 червня 1985 року він уклав з відповідачем договір дарування 2/3 частин житлового будинку з власної ініціативи, спір між ними з приводу права власності
на житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку став виникати уже після смерті 05 жовтня 2009 року його дружини ОСОБА_6 До звернення до суду 05 серпня 2011 року з даним позовом договір дарування ним не оспорювався.
Відповідач ОСОБА_4 і його представник ОСОБА_9 у судовому засіданні позов
не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 у суді пояснив, що договір дарування, який укладений 05 червня 1985 року між ним і позивачем, відповідає вимогам закону, від прийняття дарунку він не відмовлявся.
Посилання позивача на те, що договір дарування укладений під умовою є необґрунтованими, оскільки будь-яких розмов з приводу виконання ним яких-небудь обов'язків у майбутньому щодо позивача при укладенні договору дарування та в подальшому між ними не велось.
Після укладеного договору дарування він прийняв у дар 2/3 частини житлового будинку, завіз у належному йому частину житлового будинку речі: спальні ліжка, диван, крісла, холодильник, газову плиту. Періодично ночував у належній йому частині будинку. Спільно із позивачем постійно здійснював ремонтні роботи житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами: ремонт даху, гаража, будівлі паркану, тощо. Обробляв земельну ділянку, на що також витрачав свої особисті кошти. Будь яких умисних злочинів проти життя, здоров'я, власності дарувальника він не скоював, своїми діями подароване йому майно не знищував. Об'єкт дарування прийнятий ним у встановленому законом порядку, 27 серпня 2010 року право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку зареєстровано у бюро технічної інвентаризації, цього ж дня він отримав свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
Також відповідач і його представник просили суд застосувати до позовних вимог про розірвання договору дарування позовну давність.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05 червня 1985 року позивач ОСОБА_3 та його син відповідач ОСОБА_4 уклали договір дарування 2/3 частин житлового будинку № 39, розташованого по вулиці Київській у селі Княжичі Броварського району Київської області, а саме: двох кімнат на першому поверсі і двох кімнат на другому поверсі з коридорами, ванною та кладовою.
Даний договір посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області ОСОБА_5
Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно цей договір дарування 27 серпня 2010 року зареєстрований у
Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації, власником вказаних 2/3 частин житлового будинку є відповідач ОСОБА_4
Із заяви від 03 червня 2011 року видно, що позивач звертався до Броварського МВ ГУ МВС України в Київської області про прийняття заходів щодо відповідача ОСОБА_4 у зв'язку з його протиправною поведінкою щодо нього.
Згідно із довідкою-характеристикою № 2608 від 29 листопада 2011 року, виданою виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Броварського району, відповідач ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що вона є дочкою позивача, відповідач у справі є її рідним братом. Їй відомо, що 05 червня 1985 року батько подарував відповідачу 2/3 частини житлового будинку № 39, який знаходиться по вул. Київській у с. Княжичі Броварського району. Спору між батьком та її братом з приводу договору дарування 2/3 частини житлового будинку до смерті їхньої матері не виникало. У подарованій відповідачу частині будинку знаходяться його меблі та холодильник, який вона із її сестрою ОСОБА_7 без згоди відповідача винесли на подвір'я. Відповідач у належній йому частині будинку не проживав, інколи лише ночував, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Після смерті матері відповідач став грубо поводитись із позивачем, висловлюватись на його адресу образливими словами, погрожувати фізичною розправою, що змусило позивача звертатись з відповідними заявами до органів внутрішніх справ. З часу укладення договору дарування жодної допомоги позивачу відповідач не надавав.
Свідок ОСОБА_7 у суді показала, що вона є дочкою позивача, а відповідач у справі є її рідним братом. Про договір дарування брату 2/3 частин будинку вона дізналася від батька. Спір між батьком та її братом з приводу договору дарування виник уже після смерті 05 жовтня 2009 року її матері. Причиною спору стало дарування їй батьком 1/3 частин цього ж спірного будинку і земельної ділянки, на якій розташований будинок. У належній частині будинку відповідача знаходяться його меблі та холодильник, який вона спільно із сестрою ОСОБА_10 винесли на подвір'я. З моменту виникнення спору брат став ображати її і батька, висловлювати на їхню адресу погрози фізичної розправи, у зв'язку з чим вони звертались із відповідними заявами до міліції. До кримінальної відповідальності відповідача не притягували. За весь час відповідач майже не надавав допомоги позивачу щодо утримання житлового будинку в належному стані, тому вважає, що спірний договір необхідно розірвати.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що він є онуком позивача і племінником відповідача. Про договір дарування позивачем відповідачу 2/3 частин будинку він дізнався від свого діда та матері. Після смерті його баби ОСОБА_6 позивач неодноразово звертався до нього, ОСОБА_11 як працівника міліції, за допомогою, оскільки відповідач погрожував йому (позивачу) фізичною розправою. З цього приводу позивач звертався із заявою до міліції, у результаті чого з відповідачем проводилась профілактична робота, до кримінальної відповідальності відповідача не притягували. Про погрози відповідача він лише знає зі слів позивача. Спір про майно між позивачем і відповідачем став виникати особливо після смерті баби. Також йому відомо, що у частині будинку, яка подарована відповідачу, знаходились його меблі. Особисто він постійно надавав позивачу допомогу по господарству, відповідач також надавав допомогу, але в не достатній мірі, тому вважає, що цей договір дарування необхідно розірвати.
Свідок ОСОБА_12 у суді показала, що їй відомо про те, що позивач подарував відповідачу частину житлового будинку, який знаходиться по вулиці Київській у селі Княжичі Броварського району. Знає, що після смерті дружини позивача ОСОБА_6 між сторонами стали виникати спори з приводу права власності на будинок, надвірних будівель і споруд.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що він є сином позивача та рідним братом відповідача. Йому відомо, що у 1985 році батько подарував брату 2/3 частини житлового будинку. Спір з приводу права власності на будинок став виникати після смерті матері. До цього часу жодних сварок з приводу цього не виникало. Після того як брату була подарована частина будинку, то у ній знаходились меблі останнього, він разом із батьком постійно піклувались про стан будинку та надвірних будівель і споруд.
Свідок ОСОБА_14 у суді показав, що він працював із відповідачем у колгоспі та постійно допомагав йому у проведенні ремонтних робіт будинку, де проживали його батьки. Зі слів відповідача йому відомо, що частину будинку йому подарував батько. Спори з приводу права власності
на будинок і все майно між позивачем і відповідачем стали виникати після смерті матері відповідача та дружини позивача ОСОБА_6, про що йому відомо зі слів сторін.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що він неодноразово допомагав відповідачу по ремонту житлового будинку та надвірних будівель. Спір про право власності на будинок між сторонами став виникати після смерті ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_16 у суді показав, що відповідач постійно надавав допомогу по господарству позивачу. Спори щодо будинку між ними стали виникати після смерті ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що знає відповідача з дитинства. Від мешканців села їй відомо, що після смерті матері останнього ОСОБА_6 у 2009 році між сторонами стали виникати сварки з приводу права власності на будинок із надвірними будівлями та спорудами, а також земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_18 у суді показав, що зразу після смерті ОСОБА_6 стали виникати конфлікти між сторонами з приводу права власності на житловий будинок. За проханням відповідача він допомагав йому ремонтувати дах будинку.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показав, що допомагав купувати відповідачу будівельні матеріали, які останній відвозив за місцем проживання своїх батьків, бачив як відповідач займався ремонтними роботами на подвір'ї домоволодіння, де проживає на даний час його батько.
Враховуючи той факт, що спірний договір дарування укладався 05 червня 1985 року під час дії ЦК України (1963 року), при вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 243 ЦК України (1963) року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним
з моменту передачі майна обдарованому.
Статтею 128 ЦК України (1963 року) визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Чинне на момент укладення спірного договору дарування законодавство не пов'язувало момент виникнення права власності на нерухомість з моментом державної реєстрації договорів, що підлягали такій реєстрації.
Згідно із ст. 153 ЦК України (1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами
в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 відповідно до укладеного сторонами 05 червня 1985 року договору дарування прийняв подаровані йому 2/3 частини житлового будинку з часу посвідчення цього договору дарування, вступив у володіння і користування подарованою йому частиною будинку, оскільки в належній відповідачу частині будинку знаходились та знаходяться його меблі, побутова техніка, він займався ремонтними роботами будинку, надвірних будівель і споруд, проживав у ньому.
У ст. 48 ЦК України (1963 року) передбачалося, що недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам діючого законодавства і в якій порушена хоч би одна умова дійсності угоди,
а саме правомірність та моральність угоди, дієздатність учасників угоди, збіг волі та волевиявлення, відсутності недоліків в утворенні волі, дотримання форми угоди в тих випадках, коли її недотримання тягне її недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК України (1963 року) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана судом недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Той факт, що 05 червня 1985 року між сторонами укладався саме договір дарування 2/3 частин житлового будинку знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. Будь-яких доказів того, що
за договором дарування обдарований, тобто відповідач, повинен був виконувати обов'язки щодо догляду за дарувальником і його дружиною, а також те, що цей договір укладений внаслідок помилки судом не здобуто і позивачем суду не надано.
Більш того, за договором дарування дарувальник добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи на меті отримання жодних вимог матеріального чи морального характеру з боку обдарованого, у свою чергу обдарований набуває права власності на майно за відсутності з його боку обов'язку надання таких вигод.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, судом встановлено, що між сторонами 05 червня 1985 року укладався саме договір дарування 2/3 частин житлового будинку, про що позивачу ОСОБА_3 достовірно було відомо у день укладення цього договору, що на час укладення договору дарування відповідало волі позивача.
Доказів того, що обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, недбало ставився до подарованої йому частини спірного будинку, на які як на підставу позову про розірвання договору дарування (ст. 727 ЦК України (2003 року) посилається позивач і його представник судом теж не здобуто.
Крім того, положення ст. 727 ЦК України (2003 року) до спірних правовідносин застосовуватися не можуть, оскільки судом до правовідносин, які виникли застосовується закон, який був чинним на момент виникнення цих правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що передбачені законом підстави для задоволення позову та розірвання договору дарування відсутні, тому позов задоволенню не підлягає.
У ст. 71 ЦК України (1963 року) передбачалося, що загальний строк для захисту права
за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Згідно ст. 76 ЦК України (1963 року) перебіг строку позовної давності починався з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 ЦК України (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Виходячи з наведених норм, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом про розірвання договору дарування, що є ще однією підставою для відмови у позові, оскільки на застосуванні строку позовної давності наполягають відповідач та його представник.
Суд встановив, що позивачу достовірно було відомо про те, який договір ним укладався
05 червня 1985 року, поважних причин пропуску цього строку не встановлено, підстави для поновлення цього строку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору дарування житлового будинку відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар