Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "19" березня 2012 р. Справа № 6/5007/15/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецька-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Селявін І.І. - довіреність від 22.02.11р. за вих.№01/17с-128;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим с. Мазанка Сімферопольський район)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 5702,20 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5702,20грн. за неналежне виконання договору поставки №0248-513 від 03.12.2010р., з яких: 4577,52грн. - основний борг, 1078,91грн. - неустойки (штраф і пеня), 32,04грн. - річні, 13,73грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав акт звірки заборгованості, докази часткової сплати заборгованості та довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи, з якої вбачається, що сума основного боргу складає 2637,52грн.
Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.02.2012р., яка направлялась на адресу, зазначену в позовній заяві : АДРЕСА_1, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом судді, станом на 27.02.2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).
Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 27.02.2012р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2, також повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач) було укладено договір поставки №0248-513 (а.с.6), за умовами якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідач), а Покупець (відповідач) приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі - продукція або товар) в асортименті та партіями у відповідності до накладних, на умовах даного договору.
Ціна даного договору визначається виходячи з загальної вартості продукції, вказаної в накладних (п. 2.3 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4577,52грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.7-8).
Згідно п.2.7 покупець здійснює оплату кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.
Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану по даному договору партію, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі (п. 2.9 договору).
Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, зазначена в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. В разі відсутності відмітки на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, зазначена в такій накладній друкованим способом (п. 2.10 договору).
Часом виконання зобов'язання Покупця по оплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів в повному обсязі на поточний рахунок Постачальника (п. 2.14).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.01.12р. становила 4577,52 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним між сторонами (а.с.28).
Разом з тим, відповідачем до пред'явлення позову до суду в період з 01.01.12р. по 02.02.12р. сплачено заборгованість в розмірі 1740,00 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с. 29, 34, 35).
Також після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 200,00грн., що також підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с. 34).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 2637,52 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "Кримська водочна компанія" за вих. №31/08-23ж/14-29 від 19.03.12р. (а.с. 27).
Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1078,91грн. - неустойки, 32,04грн. - 3% річних та 13,73 грн. - інфляційних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 2637,52 грн.
Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.4.1 договору в разі недотримання строків оплати продукції, вказаних в п.п. 2.9, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки. В разі якщо прострочка складає більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви (а.с. 3), розмір неустойки (штраф і пеня) складає 1078,91 грн.
Перевіривши розрахунки позивача та беручи до уваги той факт, що сума боргу станом на день звернення до суду становила 2837,52 грн., суд приходить до висновку, що сума неустойки складає 709,71 грн., з яких: 142,21 грн. - пеня, нарахована: 104,96грн. за період з 08.11.11р. (7 днів з дня отримання продукції) по 01.02.12р. із суми боргу 4577,52грн., і 37,25грн. - за період з 01.01.12р. по 01.02.12р. на суму боргу 2837,52грн., та 567,50 грн. - штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 13,73грн. (а.с.3).
Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.3), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 27,53грн., зокрема, нарахованих: 20,32грн. за період з 08.11.11р. (сім днів з дня пред'явлення вимоги) по 01.01.12р. на суму боргу 4577,52грн., та 7,21грн. - з 01.01.12р. по 01.02.12р. на суму боргу 2837,52грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 27,53грн. У задоволенні позову в частині стягнення 4,51грн. річних суд відмовляє.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2637,52грн. - основного боргу, 709,71 грн. - неустойки, 13,73грн. - інфляційних та 27,53грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка, вул.Садова, 19, код 36499654) - 3388,49грн. заборгованості, з яких: 2637,52грн. - основний борг, 709,71грн. - неустойки, 13,73грн. - інфляційні, 27,53грн. - 3% річних, а також 1013,99грн. сплаченого судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. основного боргу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23 березня 2012 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - відповідачу (рек. з повід.)