ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
05.06.06 Справа № 1/96ад
Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Колективного підприємства “Лисичанський завод залізобетонних виробів», м. Лисичанськ Луганської області
до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську, м. Лисичанськ Луганської області
про скасування акту позапланової перевірки
в присутності представників сторін:
від позивача -Мова В.І., дов. б/н від 01.09.05; Ялиніч Л.І., голова правління; Ржевська Р.В., дов. від 05.05.06; Вітко Н.В., дов. від 05.05.06;
від відповідача -Пурик С.О., дов. від 01.12.05;
Суть спору: про скасування акту позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов"язання зі збору на обов"язкове державне пенсійне страхування КП "ЛЗ ЗБВ", складеного відповідачем 20.05.05.
У відзиві на позовну заяву за листом від 05.05.06 № 1691/07-10 відповідач проти позову заперечує з посиланням, зокрема, на неоформлення позивачем скарги на результати проведеної перевірки згідно акту від 20.05.05, а зверненням із зауваженнями.
У додаткових письмових поясненнях позивача, які здані до суду 05.05.06, позивач зазначає, що акт позапланової перевірки є правовим актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 КАС України щодо р і ш е н н я суб"єкта владних повноважень.
Згідно ст.17 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Так, у травні 2005 року відповідачем було здійснено позапланову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", за результатами якої складено відповідний акт від 20.05.05.
У відповідності до висновків, зроблених контролюючим органом в оспорюваному акті, позивачу донараховано 24660 грн. 27 коп. збору, донараховано фонду -150560 грн. 70 коп., нараховано пені -228735 грн. 06 коп., заборгованість визначена як 441392 грн. 25 коп., у т.ч. донарахована сума зобов"язань -175063 грн. 82 коп.
Як свідчать матеріали справи, позивач не погодився з результатами проведеної перевірки та звернувся до відповідача з листом від 30.05.05 № 418, у якому висловив свої зауваження з приводу результатів перевірки. Зокрема, позивач посилається на те, що п. 12.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.03 за № 21-1 /далі -Інструкція № 21-1/ перевірці підлягають документи за увесь час з моменту проведення попередньої перевірки; попередня перевірка проводилась у серпні 2004 року, що підтверджено актом від 25.08.04.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, правове регулювання відносин сторін здійснюється Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 № 1058 /далі -Закон № 1058/, зазначеною вище Інструкцією № 21-1, а також Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 за N 21-2 /далі -Порядок № 21-2/.
У відповідності до ст. 17 Закону № 1058 страхувальник має право оскаржувати у встановленому законом порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду, захищати свої права та законні інтереси в суді.
Статтею 20 Закону № 1058 передбачено, що нарахування страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування і уплати страхових внесків, звітності, що надається страхувальником, бухгалтерських книг та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати /доходу/, на які у відповідності до Закону нараховуються страхові внески.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.03.06 він отримав від відповідача копію картки особових рахунків за період з 01.10.00 по 01.02.06, з якої вбачається, що суми заборгованості та пені, які зазначені в акті перевірки від 20.05.05і, відображені по особовому рахунку як обов"язкові платежі, що підтверджено матеріалами справи.
У п. 12.8 Інструкції № 21-1 вказано, що спірні питання, що виникли між страхувальниками та органами Пенсійного фонду під час узгодження результатів перевірки, вирішуються органами Пенсійного фонду в порядку, передбаченому для узгодження вимог про сплату недоїмки або в судовому порядку.
Порядок узгодження вимог про сплату недоїмки визначений у п. 2.4 Порядку № 21-2, та полягає у тому, що за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.
За матеріалами даної справи позивач оскаржує акт перевірки від 20.05.05 замість вимоги, а замість заяви про оскарження вимоги ним подано заперечення на акт.
Дані обставини по застосуванню позивачем зазначених вище нормативних актів за аналогією закону оцінюються судом як такі, що відповідають фактичним обставинам.
Згідно п. 2.5. Порядку територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти одне з таких рішень: про повне або часткове задоволення заяви страхувальника про узгодження вимоги про сплату недоїмки; скасування оскарженої вимоги про сплату недоїмки та надсилання страхувальнику нової вимоги; про залишення вимоги про сплату недоїмки без змін, а заяви страхувальника без задоволення.
Як свідчать матеріали справи, рішення за результатами розгляду зауважень позивача за листом від 30.05.05 № 418 відповідачем не приймалось.
Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську посилається на свій лист від 01.06.05 № 2217/04-10, одержання якого позивач заперечує, але даний лист не є рішенням у розумінні п. 2.5 Порядку № 21-2.
Дане рішення мало бути прийняте відповідачем протягом трьох робочих днів від дня отримання заперечення, оскільки п. 2.3 Порядку № 21-1 передбачено, що заява страхувальника розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання.
Згідно з п. 6.8 Порядку № 21-2, якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Таким чином господарський суд погоджується з доводами позивача, про те, що за відсутності вмотивованого рішення відповідача, заперечення страхувальника вважаються прийнятими, а акт позапланової перевірки від 20.05.05 таким, що не має правових наслідків.
Заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом, оскільки чинним законодавством не визначено форму заяви, у т.ч. Порядком № 21-2, а тому лист позивача від 30.05.05 № 418 з відповідними зауваженнями може вважатися заявою у розумінні п. 2 Порядку № 21-2.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю та акт позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов"язання зі збору на обов"язкове державне пенсійне страхування КП "ЛЗ ЗБВ" від 20.05.05 підлягає скасуванню як рішення суб"єкта владних повноважень у вигляді правового акту індивідуальної дії.
Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп., які здійснені позивачем, присуджуються до відшкодування йому з Державного бюджету України.
Зайве сплачені позивачем 81 грн. 60 коп. державного мита згідно платіжного доручення від 27.03.06 № 699 підлягають до повернення йому з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.
На підставі викладеного , ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати акт позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов"язання зі збору на обов"язкове державне пенсійне страхування КП "ЛЗ ЗБВ" від 20.05.05.
3. Стягнути з Державного бюджету України, ВДК в Ленінському районі м. Луганська, код 24046582, рахунок № 31111095600006 банк УДК в Луганській області, МФО 804013 на користь Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ, Луганської області, вул. Генерала Потапенка, 295, код 01235834 державне мито у сумі 3 грн. 40 коп.
4. Повернути Колективному підприємству "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ, Луганської області, вул. Генерала Потапенка, 295, код 01235834 з Державного бюджету України 81 грн. 60 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення від 27.03.06 № 699. На повернення державного мита надати довідку, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.
Підставою для повернення витрат є довідка, скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.06.06.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.М.Зюбанова