Справа № 122/5323/2012
25.10.2012 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя в АР Крим у складі:
головуючого судді Іванова С.С.
при секретарі Левчик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, принесення публічного вибачення та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про захист честі, гідності, принесення публічного вибачення та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., а також стягнути судові витрати. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами є сусідами, з якими з 2009 р. існує спір про визнання права власності на земельну ділянку. Рішеннями суду право власності на земельну ділянку за їх місцем проживання визнано за ним. 24.04.12 р. він разом зі своїм сином знаходився у своєму подвір'ї, коли на їх ділянку увірвалася ОСОБА_3 та почала ображати нецензурною бранню. Слідом за нею до їх подвір'я увірвався ОСОБА_2, якій почав погрожувати розправою зі словами «прибити», «закопати». Крім того, ОСОБА_2, знаючи про те, що він є інвалідом 2-ї групи та не має однієї частини легенів, принизив його честь та гідність як людини, ображаючи словами «виродок», «жертва аборту», що його потрібно «лікувати», однак висловлював вказане в непристойній формі, зазначивши що він є неповноцінною людиною, хоча він себе таким не вважав. Вказані образи висловлені ОСОБА_2 у присутності сина та знайомої ОСОБА_4 навмисно та обдумано, чим завдав йому моральних та душевних страждань, які він оцінює у 50000 грн. (а.с.1-2).
До суду 11.09.12 р. надійшла уточнена позовна заява від 11.07.12 р., в якій позивач просив зобов'язати відповідача ОСОБА_2 принести йому публічні вибачення за приниження честі та гідності, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 214,60 грн. (а.с.16-17).
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. Також пояснили, що конфлікт продовжувався приблизно 15 хвилин. Відповідач увірвався до його подвір'я через щілину у заборі, які вони з сином ремонтували. Відповідач у нецензурній формі пропонував вступити з ним до статевої близькості, для нібито вилікування легенів. Образи носили зухвалий характер, якій бачили свідки, які знаходилися у 7-8 метрах від місця конфлікту. Після конфлікту почав себе погано відчувати, задихатися. Він є інвалідом 2-ї групи, а також пенсіонером з 2011 р. Має трьох повнолітніх дітей, дружина не працює.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що з 2009 р. з позивачем існує спір з приводу земельної ділянки, яка знаходиться на межі між їх домоволодіннями. Позивач почав будувати огорожу між ділянками, а потів припинив будівництво посилаючись на те, що вказана огорожа проходить на належній йому земельній ділянці, в зв'язку з чим постійно виникали конфлікти, яки провокував позивач. У позивача відсутні документи, що підтверджують право власності на спірну ділянку. Крім того у вказаній огорожі є щілина, з якої вибігає кавказька вівчарка позивача та лякає його маленьку онуку. По суті позовних вимог пояснив, що 24.04.12 р. був відсутнім в м. Сімферополі, тому як є засновником ТОВ «Неовіт» та у період з 22.04.12 р. по 25.04.12 р. перебував у м. Запоріжжі на загальних зборах засновників ТОВ «Неовіт». Одночасно перебувати у двох місцях фізично не міг, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Поїхав у м. Запоріжжя на поїзді 22.04.12 р., а повернувся лише 26.04.12 р. на автомобілі.
Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони є сусідами та їх домоволодіння знаходяться поруч та відгороджені спільною огорожею. Починаючи з 2009 р. між сторонами існує спір в приводу належності земельної ділянки, що знаходиться на межі їх земельних ділянок, тому постійно виникають конфлікти з цього приводу.
Позивач посилається на те, що 24.04.12 р., коли він знаходився у своєму подвір'ї разом із сином ОСОБА_7, відповідач увірвався до їх подвір'я, де погрожував йому розправою, виражався нецензурною бранню та висловлював речення, які ображають його честь та гідність, а саме погрожував «прибити», «закопати» на спірній земельній ділянці, обізвав «виродком», «жертвою аборту», що його потрібно «лікувати», що висловлював в непристойній формі, зазначивши що він є неповноцінною людиною. Вказаними діями завдав йому моральну та душевну шкоду, яку оцінює у 50000 грн.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що є сином позивача. 24.04.12 р. з позивачем працювали у своєму подвір'ї, куди через щілину в огорожі зайшла сусідка ОСОБА_3, почала ходити по їх земельній ділянці та виражатися нецензурною бранню. За нею у подвір'я увійшов ОСОБА_2, якій почав погрожувати закопати батька на цій земельній ділянці, яку вважав своєю власністю. Він знав, що позивач є інвалідом, тому у непристойній формі пропонував вилікувати батька, висловлював при цьому образливі та непристойні речення. Вказаний конфлікт виник через земельну ділянку, яку відповідач оспорює через суди вже більше трьох років. Вказані відповідачем на адресу позивача непристойні речення та образи чули ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яки знаходилися у літній кухні та все бачили.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 24.04.12 р. в обідній час, прийшла до дружини позивача купувати квіти. Вона зайшла у літню кухню, де знаходилася ОСОБА_4 В цей час у подвір'я вбігла дружина відповідача, а потім відповідач, якій протягом 15 хвилин конфліктував з позивачем, у ході якого ображав позивача нецензурною бранню. Вони ОСОБА_4 знаходилися неподалеку від місця конфлікту та усі образливі слова чули.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 24.04.12 р. прийшла до позивача, якій разом з сином знаходився у своєму подвір'ї в огороді та виконував ремонтні роботи. З огорожі до них вийшли дружина відповідача, а потім сам відповідач, якій став ображати позивача непристойними словами. Причиною конфлікту явився спір за земельну ділянку. Відповідач обізвав позивача «жертвою аборту». Конфлікт продовжувався приблизно 15 хвилин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що є засновником ТОВ «Новіт» та у день зазначеного позивачем конфлікту перебував в м. Запоріжжі, куди поїхав поїздом що 22.04.12 р., тому не міг фізично присутнім у м.Сімферополі та бути учасником конфлікту 24.04.12 р. Крім того, вказує на те, що повернувся лише 26.04.12 р. У підтвердження вказаного надав довідку ТОВ «Неовіт» за підписом співзасновника ТОВ «Неовіт» ОСОБА_9, в якій зазначено, що в період з 22.04.12 р. по 25.04.12 р. відповідач знаходився у м. Запоріжжі з метою участі у загальних зборах засновників. Також, надав протоколи загальних зборів засновників ТОВ «Неовіт» від 23.04.12 р., 24.04.12 р. та 25.04.12 р., в яких зазначений присутнім. Однак, відповідачем не надані докази перебування у м.Запоріжжі постійно з 22.04.12 р. по 25.04.12 р. та проїзні документи, що підтверджують вказані обставини. Не надав доказі, які б свідчили про неможливість про неможливість його повернення 24.04.12 р. та приймати участь у конфлікті. Враховуючи, що м. Запоріжжя від м. Сімферополі знаходиться територіально на незначному відстані, яке можливо перебороти за день, суд критично відноситься до пояснень відповідача та вважає їх неспроможними.
Аналізуючи фактичні обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідач своїми діями принизив честь та гідність позивача, якій є інвалідом 2-ї групи, тому його вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1500 грн., що виходячи з загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності і розумності, які закріплені в ст.3, 23 ЦК України, з урахуванням обставин справи, поведінки відповідача, реальних моральних страждань і переживань позивача і представлених ним доказів буде відповідати пережитим фактичним стражданням.
На думку суду, вимоги позивача про зобов'язання відповідача принести публічні вибачення за приниження його честі та гідності суд вважає неспроможними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не вказано яких чином, де та у присутності кого необхідно принести вибачення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 214,60 грн.
Керуючись ст.3, 23, 1167 ЦК України, ст.3, 11, 13, 60, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн., а також судовий збір у розмірі 214,60 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду АРК протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя