Справа № 422/2361/12
№ 2-422/3305
2012 рік
13 червня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 29 лютого 2012 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2012 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, які позивачем було усунуто 23 квітня 2012 року.
Позивач у своєму позові посилалася на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 1987 року. За час перебування у шлюбі відповідачем було придбано за договором купівлі-продажу від 17 травня 2003 року гараж. У добровільному порядку вирішити питання щодо поділу сумісно нажитого майна сторони не мають можливості, а відсутність визначених часток у спільному майні подружжя перешкоджає позивачу у вільному користуванні спірним гаражем. Гараж має два відокремлених входи, тому позивач вважає, що за нею може бути визнано право власності на частку у будівлі гаражу на приміщення № 2, площею 34,5 м2, а за відповідачем - на приміщення № 1, площею 32,2 м2. Згідно інформаційної довідки КП «Земград»від 20 лютого 2009 року будівлі гаражу було присвоєно адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 33-к. Позивач у своєму позові просила суд визнати будівлю гаражу, який знаходиться у м. Дніпропетровську на вул. Ближній, 33-к, об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину зазначеного гаражу та визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину вказаного гаражу. Позивач у своїй заяві до суду справу просила розглянути за її відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, у своїй заяві до суду справу просив розглянути за його відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 1987 року, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 4).
Під час перебування сторін у шлюбі відповідачем з ОСОБА_3 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу від 17 травня 2003 року, згідно умов якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність гараж, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 33-к, продаж було вчинено за 5 200 гривень (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Договір купівлі-продажу спірного гаража відповідачем було укладено під час знаходження з позивачем у зареєстрованому шлюбі.
Разом з тим, суд позбавлений можливості поділити це нерухоме майно між подружжям, оскільки ст. 224 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦК України в редакції 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Нормами ЦК України в редакції 1963 року нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу гаража не вимагалося, але після укладення договору відповідач був зобов'язаний зареєструвати право власності в КП «ДМБТІ», право власності ним зареєстровано не було, а за таких обставин, за відсутності відповідної реєстрації право власності у ОСОБА_2 на спірний гараж відсутнє.
У зв'язку з зазначеними обставинами, гараж, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 33-к, на теперішній час не може бути об'єктом поділу спільного майна подружжя до реєстрації за відповідачем права власності в КП «ДМБТІ»у встановленому порядку.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 1 ст. 153, ст. 224 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 10, 11, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя