Копія
29 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/7358/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
представника позивача - Пономаренка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/7358/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2.) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 0001211701/4848 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 91 559,36 грн.;
- № 0001221701/4849 від 12.04.2012, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 148 661,25 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах безпідставно були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки, які були зроблені при проведенні перевірки, не відповідають положенням чинного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що посадовими особами податкового органу невірно застосовано ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ Президента № 727/98) , згідно якого, у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Однак, відповідач донарахував податок з доходів фізичних осіб до завершення кварталу, в якому позивач перевищила, на думку відповідача, максимальний обсяг виручки.
Відповідач з позовом не погодився, з підстав викладених в запереченні (а.с.39-40), вважає свої дії по проведенню перевірки законними, а податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представники відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.44), про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована Виконавчим комітетом Сумської міської ради 03.07.2006 запис № 2 632 000 0000 011645 як фізична особа-підприємець, про що видано свідоцтво серії В02 № НОМЕР_2 (а.с.6), взята на податковий облік в ДПІ у м. Сумах, в періоді, охопленому перевіркою, перебувала на спрощеній системі оподаткування.
Посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.02.2011, про що було складено акт від 28.02.2012 за №1188/17-1108/НОМЕР_1 (а.с.9-18).
Перевіркою встановлено, що в період 01.01.2009 по 31.12.2010 згідно даними фінансово-господарської звітності ФОП ОСОБА_2 знаходилася на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, здійснювала підприємницьку діяльність - здавання в оренду власного нерухомого майна, отримувала доходи, що підтверджується даними форми 1-ДФ, надходженням грошових коштів на розрахункові рахунки, які відкрито підприємцем у банку також підтверджуються виписками про рух коштів, даними книги обліку доходів та витрат. Документи про право власності на рухоме та нерухоме майно та використання його в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 не надавала.
На підставі висновків, викладених в наведеному акті перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001211701/4848 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 91 559,36 грн.;
- № 0001221701/4849 від 12.04.2012, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 148 661,25 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та, за наслідками оскарження рішенням Державної податкової служби у Сумській області від 21.06.2012 за №8372/К/10-105-94/110ск про результати розгляду первинної скарги (а.с.20-21) та рішенням Державної податкової служби України від 10.08.2012 за №231/0/141-42/10/10-235 про результати розгляду повторної скарги (а.с.23-24), податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 за № 0001211701/4848 та № 0001221701/4849 - залишені без зміни.
На переконання суду оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001211701/4848 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 91 559,36 грн. слід зазначити наступне.
Надаючи правову оцінку підставам нарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з наступного.
Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.02.2011 встановлено перевищення граничного обсягу виручки суб'єкта підприємницької діяльності, що застосовує спрощену систему оподаткування (500 000 грн.) за ІІІ квартал 2009 року на суму 234 743 грн. 48 коп. (а.с.12).
Так, сума надходжень на розрахунковий рахунок підприємця та отриманих у вигляді готівки за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 становить 734 743 грн. 48 коп.
При цьому перевіркою правильності визначення чистого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" , а саме: заниження чистого доходу за ІІІ-IV квартали 2009 року на суму 176 057,61 грн., яке сталося в результаті заниження валового доходу в сумі 234 743,42 грн. та заниження валових витрат на суму 58 685,81 грн., а також заниження чистого доходу за 2010 рік на суму 434 338,15 грн., яке сталося в результаті заниження валового доходу в сумі 579 117,54 грн. та заниження валових витрат на суму 144 779,39 грн.
На переконання суду такі висновки посадових осіб податкового органу є цілком обгрунтованими з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 Указу Президента № 727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на переконання суду, залежить від виконання останнім установлених Указом Президента № 727/98 вимог. При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень. Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента № 727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу Президента №727/98 визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку. Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем її державної реєстрації, залежно від виду діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Таким чином, на переконання суду, звільнення від сплати податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можливе лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом. Враховуючи, що зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем (що не означає виключення такого обов'язку), оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
При цьому, згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Пп. 19.12.2 ст. 9 вказаного закону передбачено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, позивач порушив умови спрощеної системи оподаткування, а тому у зв'язку з перевищенням виручки від реалізації продукції - 500 тис. грн. за ІІІ квартал 2009 року, ФОП ОСОБА_2 поряд із звітами з єдиного податку за ІІІ квартал 2009 року повинна була подати декларацію про доходи та задекларувати суму перевищення валових доходів і понесені валові витрати при отриманні доходу та перейти на загальну систему оподаткування з IV кварталу 2009 року.
Враховуючи викладене, доходи отримані понад граничний розмір встановлений Указом Президента, а саме - 176 057,61 грн. повинні бути оподатковані на загальних підставах.
Крім того, внаслідок перевищення граничного розміру обсягів виручки від реалізації у 2010 році платник податків повинен був сплачувати податок з доходів фізичних осіб на загальних підставах.
Таким чином, податок на доходи фізичних осіб складає:
за 2009 рік - 176 057,61 грн. х 15% = 26 408,64 грн.
за 2010 рік - 434 338,15 грн. х 15% = 65 150,72 грн.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0001211701/4848 від 12.04.2012, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 91 559,36 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 00001221701/4849 від 12.04.2012, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 148 661,25 грн. слід зазначити наступне.
В судовому засіданні було встановлено, що на дату перевірки ФОП ОСОБА_2 не була платником ПДВ, чим порушено вимоги абз.2,4 п.9.4 ст. 9 Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів і послуг місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно з п. 9.3, 9.4 ст. 9 Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2, враховуючи обсяги оподаткованих операцій про які зазначалось вище, а також те, що в період з 01.01.2009 по 31.12.2009, з урахуванням перевищення в IІІ кварталі 2009 року граничного обсягу виручки від реалізації товарів, робіт послуг в 500 тис. грн., перебувала на загальній системі оподаткування, мала зареєструватися платником податку на додану вартість до 21.10.2009.
В той же час, в порушення наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не зареєструвалася платником ПДВ, в результаті чого нею було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 21.10.2009 по 31.12.2010 в сумі 118 928 грн. 66 коп., у тому числі по періодах:
Жовтень 2009 року - 1090,97 грн.;
Листопад 2009 року - 1718,54 грн.;
Грудень 2009 року - 295,64 грн.;
Січень 2010 року - 80,36 грн.;
Лютий 2010 року - 15606,95 грн.;
Березень 2010 року - 24624,49 грн.;
Квітень 2010 року - 30720,26 грн.;
Травень 2010 року - 21496,42 грн.;
Червень 2010 року - 2550,01 грн.;
Липень 2010 року - 18172,74 грн.;
Серпень 2010 року - 2360,77 грн.;
Вересень 2010 року - 211,51 грн.
Таким чином, за результатами перевірки було обґрунтовано встановлено заниження бази оподаткування податком на додану вартість у сумі 118 928,66 грн., внаслідок чого позивачеві було обґрунтовано донараховано податок на додану вартість у сумі 118 928,66 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 29 732,25 грн.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та нормам чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001211701/4848 та № 0001221701/4849 від 12.04.2012 року - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
Повний текст постанови складено 02.11.2012 року.
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов