Справа № 118/6523/12
26.10.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гвардійське Сімферопольського району АРК, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України -
ОСОБА_1 05.09.2009р. приблизно в 23 години 50 хвилин, знаходячись біля школи №1 по вул. К. Маркса в смт. Гвардійське Сімферопольського району АРК, реалізуючи свій злочинний умисел, направленний на відкрите викрадення чужого майна, підбіг до ОСОБА_2 та завдав їй удару кулаком по потиличної частині голови, а потім один удар в область обличчя, від чого потерпіла впустила мобільний телефон, який знаходився у неї в руках. Після чого ОСОБА_1 відкрито викрав мобільний телефон «Nokia N-72» вартістю 500грн., в якому знаходилась сім-карта оператора «МТС» вартістю 50грн. та карта пам'яті на 1 гігабайт вартістю 50грн., що належали ОСОБА_2, чим завдав шкоди потерпілої на загальну суму 600грн. Згідно висновку судово-медичної експертизи №586 від 08.10.2009р. ОСОБА_2 було завдано тілесні ушкодження у вигляді синців та подряпин обличчя, які відносяться до легких тілесних пошкоджень і не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я. З викраденим з місця скоєння злочину втік та розпорядився на свій розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину не визнав та показав, що ввечері 05.09.2009р. він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 вирішили пійти на діскотеку. В барі «Дашенька» вони зустрілись з ОСОБА_5, і разом пішли в парк культури «Дружба», де випили приблизно по 0,5 літрів пива кожний. Він був одягнутий в сині джинси, сорочку з коротким рукавом та білі кросовки. Приблизно о 23.30 годин він з ОСОБА_3 пішли додому. По дорозі біля кам'яної огорожі школи по вул. К. Маркса почули музику, побачили у траві телефон і підняли його. ОСОБА_3 висунув зі знайденого телефону сім-карту, вставив свою, яка була в нього у кишені, і запропонував йому гроші з тим, щоб залишити телефон собі, оскільки в нього не було. Він погодився, далі вони дійшли до будинку ОСОБА_3, де останній видав йому 300грн. і приблизно через 30 хвилин він пішов додому.У продажу телефона участі не приймав.Біля школи вони нікого не бачили.
Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав, його винність повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не суперечать один одному, допустимі по способу збирання і відповідають об'єктивній істині.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтримала свої свідчення, дані на досудовому слідстві та показала, що 05.09.2009р. ввечері вона була в гостях у своєї матері ОСОБА_7, а біля 24.00 годин вона вийшла на вулицю, оскільки її повинен був зустріти чоловік. Повз неї проїхала машина «Швидкої допомоги», а підходячи до школи, вона почула, що щось відбувається і жіночий крик. Вона злякалась, назустріч їй вибігла її сестра ОСОБА_2, яка кричала, що її побили та відібрали телефон. Вона сказала сестрі бігти во двір, куди поїхала «швидка», а через 30 секунд під'їхав її чоловік, і вони почали шукати злочинця. Разом з чоловіком вони дзвонили на телефон сестри, але він був відключений.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтримав свої свідчення, дані на досудовому слідстві та показав, що 05.09.2009р. ввечері він зустрічав свою дружину, яка була у матері. Коли він під'їхав до музичної школи, його дружина була налякана та повідомила, що на її сестру ОСОБА_2 напали та відібрали мобільний телефон. Він вийшов з машини, і вони почали шукати злочинця. Разом вони дзвонили на телефон ОСОБА_2, але він був відключений. Наступного дня він відвозив ОСОБА_2 на експертизу і бачив на її обличчі гематому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що 05.09.2009р. ввечері вона чекала свою дочку ОСОБА_9, яка повинна була приїхати. ОСОБА_9 подзвонила їй на мобільний телефон, коли зійшла з поїзду на станції в смт. Гвардійське і пояснила, що зустрічати її ніхто не буде. Вони спілкувались декілька хвилин, і раптом телефон відключився. Приблизно через 15 хвилин дочка прийшла додому, обличчя її було червоного кольору і вона пояснила, що на неї напали та відібрали мобільний телефон. Наступного дня, оскільки в ОСОБА_2 була гематома на обличчі, її відвезли на експертизу. Також дочка розповідала їй, що спочатку хлопець, який напав на неї, ударив її в обличчя збоку, а потім в потилицю кулаком, забрав її мобільний телефон і побіг, а з кустів вийшов інший хлопець і також побіг за першим. Дочка опізнала ОСОБА_1 як хлопця, який на неї напав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що 05.09.2009р. ввечері вона була на машині «Швидкої допомоги» на виклику по вул. К. Маркса в смт. Гвардійське. Здійснивши медичну допомогу, вона вийшла з під'їзду, відкрила двері «швидкої» і побачила дівчину, яка була налякана, плакала і пояснювала, що на неї напали та відібрали мобільний телефон. Оскільки дівчина дуже боялася, вони підвезли її до під'їзду, а потім вона проводила її до квартири.
Допитаний в судовому засіданні старший слідчий Сімферопольського РВ ГУМВС України в АРК ОСОБА_11 показав, що в його провадженні знаходилась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченного ч.2 ст.186 КК України. Він проводив необхідні процесуальні дії, у тому числі, дав доручення в порядку ст.ст.114,174 КПК України провести впізнання злочинця по фотознімках за участю потерпілої ОСОБА_2 з метою забеспечення її безпеки.
Суд сприймає як достовірні показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки вони є логічними, послідовними, не містять протиріч та об'єктивно узгоджуються з іншими доказами, досліджуваними в судовому засіданні.
Так, винність підсудного ОСОБА_1, крім вищезазначених свідчень свідків, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом.
Згідно свідчень потерпілої ОСОБА_2, даних на досудовому слідстві і оголошенних в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України, вбачається, що 05.09.2009р. приблизно в 23.15 годин вона сіла в поїзд в м. Сімферополі і доїхала до станції Острякова в смт. Гвардійське. Вийшовши з поїзду, вона йшла внапрямку дому і розмовляла по мобільному телефону. Раптом вона відчула удар в потилицю і, обернувшись, побачила хлопця 20-25 років з коротким темно-русим волоссям, круглим обличчям, зі спортивною статурою, одягнутого в чорну пайту та джинси, який також вдарив її в праве око, і вона виронила мобільний телефон. Він підібрав телефон і втік. Після цього вона побігла до школи, де зустірла свою сестру ОСОБА_12, а потім побігла в сусідний двір, де стояла машина швидкої допомоги і їй допомогли добратися додому.
Відповідно до свідчень свідка ОСОБА_13, даних на досудовому слідстві і оголошенних в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України 05.09.2009р. в м. Сімферополі він зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_2, вони погуляли разом, а приблизно в 23 години він провів її на поїзд, і вона поїхала додому. Коли ОСОБА_2 приїхала в смт. Гвардійське, вона подзвонила йому і попросила порозмовляти з нею, оскільки на вулиці було темно. Через 15 хвилин він почув в телефоні якийсь шурхіт, розмова припинилась, а потім він почув, як хтось біжить з телефоном. Він покликав ОСОБА_2, але вона не відповідала. Через декілька хвилин він знову набрав телефон ОСОБА_2, але він був відключений. Наступного дня він дізнався, що на ОСОБА_2 напав якийсь хлопець, відібрав в неї телефон та втік.
Згідно свідчень свідка ОСОБА_14, даних на досудовому слідстві і оголошенних в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України, вбачається, що 09.09.2009р. вона знаходилась на роботі в пішохідному переході по вул. Гагаріна навпроти магазину «Яблуко». Приблизно в 14 годин до неї підійшов незнайомий хлопець 20-22років та запропонував придбати у нього мобільний телефон «Нокіа N 72», пояснивши, що це його телефон. Вона купила телефон, передавши хлопцю 550грн. Про те, що телефон був викрадений, вона не знала.
Відповідно до протоколу добровольної видачі від 19.09.2009р. свідок ОСОБА_14 добровільно видала мобільний телефон марки «Нокіа N72» в корпусі чорного кольору, який вона придбала 09.09.2009р. у незнайомого хлопця за 550грн. у переході по вул.Гагаріна в м. Сімферополі/а.с.16/
З протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 26.11.2009р. вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 упізнала серед пред'явленних предметів мобільний телефон «Нокіа Н-72», який був викрадений в неї підсудним /а.с.154/
Згідно протоколу пред'явлення фотознимків для впізнання від 23.09.2009р. потерпіла ОСОБА_2 упізнала по рисам обличчя серед пред'явленних фотознимків ОСОБА_1, який 05.09.2009р. напав та викрав в неї мобільний телефон /а.с.29/
У відповідності з протоколами обшуку житла ОСОБА_1 від 25.09.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 виявлено джинси синього кольору, пайту чорного кольору, макасіни чорного кольору, кросівки білого кольору /а.с.53/
Відповідно до протоколу виїмки від 25.09.2009р. проведено виїмку кросівок чорного кольору у ОСОБА_1./а.с.57/
Згідно протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 26.11.2009р. потерпіла ОСОБА_2 упізнала серед пред'явленних предметів кросівки чорного кольору, в яких був обутий ОСОБА_1, коли напав на неї та викрав мобільний телефон /а.с.156/
У відповідності з протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2009р. за участю потерпілої ОСОБА_2 показала та розсказала про обставини, при яких на неї напав підсудний та викрав в неї мобільний телефон на вул. К. Маркса в смт. Гвардійське /а.с.69-75/
У висновку експерта №586 від 01.10.2009р. /л.д.93-95/ зазначено, що у ОСОБА_2 виявлені пошкодження: синці та подряпини обличчя. Зазначені пошкодження утворилися в результаті дії тупого предмету, у даному випадку, можливо, кулаків чи предметів з аналогічними травмуючими якостями, при не менш ніж двух травматичних впливів в область обличчя справа. Дані пошкодження не потягнули за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних пошкоджень.Приймаючи до уваги морфологічні особливості пошкоджень, можна полагати, що вони завдані, не виключено, 05.09.2009р.
Разом з тим, судом також були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_3 та законний представник ОСОБА_15
Так, допитана в судовому засіданні законний представник ОСОБА_15 показала, що 05.09.2009р. її син ОСОБА_1 пішов з дому біля 20.00 годин, а повернувся біля часу ночі і повідомив їй, що вони з ОСОБА_3 знайшли мобільний телефон. На її питання, де телефон, син відповів, що його забрав ОСОБА_3 собі. В той вечір він був одягнутий в сині джинси, сорочку з коротким рукавом, білі кросовки. При проведенні впізнання потерпіла спочатку вказувала на ОСОБА_3, як на хлопця, який на неї напав, в потім сказала, що це ОСОБА_1 Свого сина ОСОБА_1 характерізує як врівноваженого хлопця, який добре навчається, займається спортом, достатньо забеспечений матеріально.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що 05.09.2009р. ввечері він з ОСОБА_1 прийшли у бар «Дашенька», а потім зразом з ОСОБА_5 та ОСОБА_16 пішли в клуб «Дружба». Там попили пиво і через 15 хвилин вони з ОСОБА_1 пішли додому. ОСОБА_1 був одягнутий в сині джинси, сорочку з коротким рукавом, а він - в зелену пайту, сині джинси, темне взуття. По дорозі додому біля школи по вул. К. Маркса вони почули, як грає мобільний телефон, підійшли і, побачивши його в траві біля огорожі, взяли собі, та він відключив його. Потім він вставив свою сім-карту в цей телефон. На вулиці вони нікого не бачили. Далі вони з ОСОБА_1 прийшли до нього додому, де він дав ОСОБА_1 300грн., щоб залишити телефон собі. Протягом тижня він продав знайдений мобільний телефон в м. Сімферополі в переході біля магазину «Яблуко».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив свої свідчення, дані на досудовому слідстві та показав, що 05.09.2009р. ввечері він з друзями був у барі «Дашенька», куди пізніше підішли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 був одягнутий в сині джинси, сорочку з коротким рукавом, а ОСОБА_3 - в зелену пайту, сині джинси, темне взуття. Вони поспілкувались і разом пішли в клуб «Дружба». Там вони попили пиво, а через 10-15 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли з клубу.
Крім того, згідно протоколів відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2009р. підсудний ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 показали та розсказали про обставини, при яких вони знайшли мобільний телефон на вул. К.Маркса в смт. Гвардійське /а.с.63-68/
Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_3, так як вони спростовуються наведеними вище показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 і іншими письмовими доказами. Крім того, враховуючи ту обставину, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існують дружні відносини, його показання розцінюються судом, як спроба останнього допомогти підсудному уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
З аналогічних підстав суд ставиться критично і до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2009р. за участю підсудного ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3
Показання свідка ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_15 не мають доказового значення по справі, оскільки при скоєнні злочину вони присутні не були, нічого особисто не чули та не бачили, обставини, при яких був здійснений напад на потерпілу та викрадений її телефон їм невідомі.
Доводи підсудного та його захисника, що потерпіла описує хлопця 20-22років з коротким волоссям, круглим обличчям, а йому на той період було 16 років, волосся в нього було довге, а обличчя є овальним суд не бере до уваги, оскільки зазначені характеристики зовнішності є оціночним поняттям, на вулиці під час грабіжу було темно, а винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину доведена дослідженими судом в судовому засіданні належними та допустими доказами.
До доводів захисту про те, що з метою розкриття злочину працівниками міліції був здійснений вплив на ОСОБА_2 і процесуальні дії проведені посадовими особами з порушенням норм законодавства суд ставиться критично, оскільки будь-якими доказами вони не підтверджені, є необгрунтованими, а порушень норм кримінально-процесуального кодексу судом не встановлено.
Допитав підсудного, його законного представника, свідків, а також дослідивши та оцінивши інші докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винності підсудного ОСОБА_1 в повному обсязі та кваліфікує його дії по ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
При вирішенні питання щодо призначення підсудному ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65, 103 Кримінального кодексу України, згідно яким призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті Кримінального кодексу України, за якою підсудний звинувачується, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Злочин, який скоїв ОСОБА_1, передбачений ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, є злочином середньої тяжкості.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує особу підсудного, який раніше не судимий /а.с.171/, за місцем проживання характеризується як посередньо /а.с.173/ так і позитивно /а.с.175/, за місцем навчання характеризується позитивно /а.с.174,176, 226 /.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, згідно вимог ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, згідно вимог ст. 66 КК України, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.
Враховуючи викладене в своїй сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки, а також конкретні обставини скоєння злочину, суд призначає ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливо без ізоляції його від суспільства, тому застосовує до нього ст.ст. 75, 104 КК України з покладенням обов'язків, передбаченних ст.76 КК України.
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 на суму 600грн.суд відмовляє в повному обсязі, оскільки майно повернуто потерпілій /а.с.155/.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.
Керуючись статтями 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченного частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
- по частині 2 статті 186 Кримінального кодексу України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Відповідно до статтей 75, 104 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк протягом 1 (одного) року.
Згідно статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:
- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд.
У випадку реального відбуття покарання зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання знаходження під вартою з 24.09.2009р. по 02.10.2009р.
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 на суму 600грн. - відмовити.
Речові докази - джинси синього кольору, пайта чорного кольору, дві пари чорного кольору кросівок, одна пара білого кольору кросівок, передані на зберігання ОСОБА_15 (розписка від 26.11.2009р. а.с.161) - залишити ОСОБА_1; джинси синього кольору, пайта зеленого кольору, чорні чешки, передані на зберігання ОСОБА_3 (розписка від 26.11.2009р. а.с.164) - залишити ОСОБА_3; мобільний телефон марки «Нокіа Н-7», переданий на зберігання ОСОБА_17 (розписка від 26.11.2009р. а.с.155) - залишити потерпілої ОСОБА_2.
Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом п'ятнадцяти діб з моменту його оголошення шляхом подачі апеляції через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.
Суддя